Оругеро довгохвостий
| Оругеро довгохвостий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Довгохвостий оругеро (підвид L. l. montrosieri, Нова Каледонія)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Lalage leucopyga (Gould, 1838)[2] | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Symmorphus leucopygus | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Оруге́ро довгохвостий[3] (Lalage leucopyga) — вид горобцеподібних птахів родини личинкоїдових (Campephagidae). Мешкає на островах Меланезії.
Опис
ред.Довжина птаха становить 15-18 см, вага 16-23 г. Верхня частина тіла у самців чорна, у самиць коричнева, на крилах білі смуги. Надхвістя біле, кінчики бічних стернових пер білі. Нижня частина тіла біла або охристо-біла. Хвіст довгий. Дзьоб і лапи чорні, очі карі.
Підвиди
ред.Виділяють шість підвидів:[4]
- L. l. affinis (Tristram, 1879) — південно-східні Соломонові острови;
- L. l. deficiens Mayr & Ripley, 1941 — острови Торрес і Банкс[en] (Вануату);
- L. l. albiloris Mayr & Ripley, 1941 — північне і центральне Вануату;
- L. l. simillima (Sarasin, 1913) — південне Вануату і острови Луайоте;
- L. l. montrosieri Verreaux, J & Des Murs, 1860 — Нова Каледонія;
- †L. l. leucopyga (Gould, 1838) — острів Норфолк.
Поширення і екологія
ред.Довгохвості оругеро мешкають на Вануату, на Соломонових Островах та на Новій Каледонії. Вони живуть в рівнинних і гірських вологих тропічних лісах.
Поведінка
ред.Довгохвості оругеро живляться комахами і дрібними плодами. Живуть парами та невеликими зграями, територіальні. Гнізда робляться з трави і рослинних волокон, розміщуються на деревах на висоті 6-9 м над землею. В кладці 2 яйця.
Збереження
ред.МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. Типовий підвид L. l. leucopyga, який мешкав на острові Норфолк вважається вимерлим (востаннє його спостерігали в 1942 році).
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Lalage leucopyga. Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
- ↑ Gould J. (1838). A synopsis of the birds of Australia, and the adjacent Islands (англ.). London: J. Gould. с. 3 (appendix). doi:10.5962/bhl.title.94763. OCLC 851640342. Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Bristlehead, butcherbirds, woodswallows, ioras, cuckooshrikes, Shriketit. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 травня 2014. Процитовано 20 жовтня 2021.
Джерела
ред.- Mayr E. (1978). Birds of Southwest Pacific: A Field Guide to the Birds of the Area between Samoa, New Caledonia, and Micronesia (англ.). C. E. Tuttle. с. 316. Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
Посилання
ред.- Mayr E., Ripley S. D. (1941). Birds collected during the Whitney South Sea Expedition. XLIV — Notes on the genus Lalage Boie (англ.). Т. 1116. American Museum novitates.
- Pepke M. L. та ін. (2019). Reconciling supertramps, great speciators and relict species with the taxon cycle stages of a large island radiation (Aves:Campephagidae) (англ.). Т. 46 (вид. Journal of Biogeography). с. 1214—1225. doi:10.1111/jbi.13577.
{{cite book}}: Явне використання «та ін.» у:|автор=(довідка) - Norfolk Island Triller. Lalage leucopyga. [Архівовано 17 жовтня 2012 у Wayback Machine.] by Paul Martinson. Artwork produced for the book Extinct Birds of New Zealand, by Alan Tennyson, Te Papa Press, Wellington, 2006
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |