Остальці
Оста́льці — село в Україні, у Теребовлянській міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Гнізна. До 2015 підпорядковувалось Сущинській сільській раді.
| село Остальці | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Тер. громада | Теребовлянська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61040470190098701 
|
| Облікова картка | Остальці |
| Основні дані | |
| Населення | 352 |
| Територія | 2.880 км² |
| Густота населення | 148.61 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48131 |
| Телефонний код | +380 3551 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°23′22″ пн. ш. 25°42′57″ сх. д. / 49.38944° пн. ш. 25.71583° сх. д. |
| Водойми | Гнізна |
| Відстань до районного центру |
11 км |
| Найближча залізнична станція | Прошова |
| Відстань до залізничної станції |
4 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48100, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Теребовля, вул. Князя Василька, буд. 104а |
| Карта | |
  Остальці | |
 Остальці | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Населення — 352 особи (01.01.2015).
Історія
ред.Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки черняхівської культури.
29 квітня 1945 в Остальцях відбувся бій сотні «Бурлаки» з військами НКДБ.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Теребовлянської міської громади.[1]
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Теребовлянського району, село увійшло до складу Тернопільського району.[2]
Політика
ред.Парламентські вибори, 2019
ред.На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610872, розташована у приміщенні школи.
- Результати
- зареєстровано 268 виборців, явка 71,64 %, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 58,64 %, за Радикальну партію Олега Ляшка — 8,90 %, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 7,33 %.[3] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримала Алла Стечишин (самовисування) — 84,74 %, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 4,74 %, за Миколу Люшняка (самовисування) і Володимира Бліхаря (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») — по 3,16 %[4].
Релігія
ред.- церква Святого Великомученика Димитрія Солунського (1863, мурована, ПЦУ)
- капличка Божої Матері (2003, мурована).
Пам'ятки
ред.- Гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення Осталецьке джерело.
Соціальна сфера
ред.Діють ЗОШ 1 ступеня, клуб, бібліотека.
Відомі люди
ред.У селі народилися:
- Юрій Мелимука — радянський партійний діяч, господарник.
- лікар-психолог та письменник Володимир Пасіка.
Галерея
ред.-
Дорога на село -
Сільська вулиця -
"Фігура" Горішньому Іллі -
Краєвид біля села
Примітки
ред.- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
Джерела
ред.- Безкоровайний А., Івахів Г., Фурка Г. Остальці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 305—306. — ISBN 978-966-457-246-7.
- Лашта В., Смалига М. Остальці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 693. — ISBN 966-528-199-2.
- Ostalce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 660. (пол.)
- Bucniów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 254. (пол.)
