Острів Беллінсгаузена
|
Острів Беллінсгаузена англ. Bellingshausen Island  | ||||
 | ||||
|
59°25′ пд. ш. 27°3′ зх. д. / 59.417° пд. ш. 27.050° зх. д. | ||||
| Країна |
.svg){kind=small} Велика Британія | |||
|---|---|---|---|---|
| Регіон | Південні Сандвічеві острови | |||
| Система |
Південні Сандвічеві острови | |||
| Тип |
острів | |||
| Висота |
255 м | |||
| Площа | 1 км2 | |||
  Острів Беллінсгаузена Острів Беллінсгаузена (Атлантичний океан) | ||||
 | ||||
Острів Беллінсгаузен — один із найпівденніших з Південних Сандвічевих островів, розташований поруч із островами Туле та Кука[en] та входить до групи Південних Туле[en]. Він названий на честь свого першовідкривача, балтійсько-німецького російського дослідника Антарктики Фабіана фон Беллінсгаузена (1778—1852).
Острів є базальто-андезитовим стратовулканом з кратером діаметром 152 м і глибиною 61 м, який утворився завдяки вибуху між 1968 і 1984 роками. Найвища точка острова Беллінсгаузена — пік Басиліск, висота якого 255 м. Його південно-східна точка має назву мис Ісааксон.[1]
Примітки
ред.- ↑ Isaacson Point. Інформаційна система географічних назв, Геологічна служба США (USGS). Процитовано 15 серпня 2018.
Посилання
ред.- "Southern Thule". Global Volcanism Program. Smithsonian Institution.
- LeMasurier, W.E.; Thomson, J.W. (eds.) (1990). Volcanoes of the Antarctic Plate and Southern Oceans. American Geophysical Union. с. 512 pp. ISBN 0-87590-172-7.
Фотографії острова можна знайти за адресою: