Вікіпедія

Павел Марія Сапега

(Перенаправлено з Павел Марія Сапіга)
Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Павел Марія Сапега[6] (17 травня 1900 р., Седлисько — 1987 р., Мюнхен) — офіцер Війська Польського ІІ РП, підполковник армії США, контррозвідник.

Павел Марія Сапега
Народився17 травня 1900(1900-05-17)[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Седлисько, Гміна Любича-Королівська, Томашівський повіт, Люблінське воєводство, Республіка Польща[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер1987[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мюнхен, Німеччина[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняФлоренція[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
РідСапіги Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоПавло Сапіга[4][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиMatilde Paula Prinzessin zu Windisch-Grätzd[4][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зVirgilia Petersond[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиМарія Сапігаd[4][5] і Микола Сапіга[d][4][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Лицарський Хрест ордена Відродження Польщі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сапіга.
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Павел Сапіга.

Біографія

ред.

Він був сином Павела (1860—1934), онука Адама Сапеги, обличчя якого бачить князь Вітовт на картині Яна Матейка «Грюнвальдська битва».[6] Брав участь у польсько-більшовицькій війні, під час якої був важко поранений у битві під Замостям. Після війни залишився в армії.

Був підвищений до звання підпоручникакавалерійського резерву з вислугою років 1 січня 1920 року[7][8]. У 1923, 1924 роках був офіцером запасу 8-го полку уланів у Кракові[7][8]. У 1934 році, як резерв, він був приписаний до Офіцерського штабу округу № V як офіцер, призначений для використання під час війни, а потім залишився в звітах Окружного штабу Додатків Тарновських Гур[9].

Він був чоловіком Вірджилії Петерсон, доньки американського невролога та психіатра з Нью-Йорка, голови Американської неврологічної асоціації, батьком Марії Кристини та Миколая Фридерика — відомого фотографа. Батьки Павела-молодшого не були задоволені вибором сина. Лише мати Павла, Матильда Сапежина, приїхала до Лондона на весілля влітку 1933 року. Батько залишився вдома, посилаючись на погане самопочуття як виправдання.[6]

У 1920-х роках навчався у Франції. У 1931—1936 роках він був директором Концерну шахт і хімічних заводів, що належав його німецькому двоюрідному брату Едгару Генкелю фон Доннерсмарку в Тарновських Гурах у Верхній Сілезії. У 1933—1936 роках він жив із дружиною та дочкою в палаці в Карлушовці, що належав родині фон Доннерсмарків (сьогодні частина міста Тарновські Гури). У 1934 році Павел-старший помер, і його син перебрав управління маєтком площею 5000 гектарів у Седлиську, розділивши його нові обов'язки з роботою в концерні. У 1936 році він і його сім'я переїхали назавжди до Седлиська, після того, як компанію німецького двоюрідного брата захопили нацисти[6]. У 1930-х роках адвокатом Павела Сапіги був доктор Юліуш Бардах, син Теофіла і батько Вітольда, який працював у Раві Руській[10].

У вересні 1939 року Павела мобілізували, а Віргілія залишилася в маєтку. Під час німецьких бомбардувань разом з дітьми та прислугою втекла до лісу. Вона дала притулок 180 особам у маєтку — дружинам і дітям офіцерів, які на другому тижні війни пішки дійшли до Седлиська із Великопольщі. Після вторгнення Росії до Польщі, 17 вересня 1939 року, Павел перевіз свою родину до Львова, а згодом через Румунію та Францію вони потрапили до США[6]. Там він вступив на службу в армію США. Після закінчення Другої світової війни, як і решта Сапіг, мусив залишитися на Заході, продовжуючи військову кар'єру до 1950 року (брав участь у Корейській війні). У 1960-х роках був резидентом контррозвідки США в Афінах у званні підполковника. Шлюб з Вірджилією не тривав вічно, вони розлучилися в 1950 році[6].

Павел Сапіга-молодший ніколи не втрачав зв'язків із країною, допомагаючи в багатьох дослідженнях історії власної родини, напр. в біографії свого власного прапрадіда Олександра Сапіги.

3 травня 1977 року президент Республіки Польща в екзилі нагородив його Лицарським хрестом Ордена Відродження Польщі[11].

Посилання

ред.
  1. ↑ а б NUKAT — 2002.
  2. ↑ а б в г д е ж и Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 113. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
  3. ↑ Pas L. v. Genealogics — 2003.
  4. ↑ а б в г Lundy D. R. The Peerage
  5. ↑ а б Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 115. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
  6. ↑ а б в г д е [1], Anna Mieszczanek, "Przedwojenni" 
  7. ↑ а б Rocznik Oficerski, 1923.
  8. ↑ а б Rocznik Oficerski, 1924.
  9. ↑ Rocznik Oficerski Rezerw, 1934.
  10. ↑ Od Holocaustu do Hollywood. Kraków: Wydawnictwo Literackie. 2004. с. 11, 28. ISBN 83-08-03549-3.
  11. ↑ Komunikat o nadaniu Orderu Odrodzenia Polski (PDF). Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej: 28. Nr 4 z 31 grudnia 1977. Архів оригіналу (PDF) за 2 грудня 2020. Процитовано 3 лютого 2023.

Бібліографія

ред.
  • Rocznik Oficerski 1923. Warszawa: Ministerstwo Spraw Wojskowych. 1923.
  • Rocznik Oficerski 1924. Warszawa: Ministerstwo Spraw Wojskowych. 1924.
  • Rocznik Oficerski Rezerw 1934. Warszawa: Ministerstwo Spraw Wojskowych. 1934.
  • [2], Jerzy Skowronek, "Z magnackiego gniazda do napoleońskiego wywiadu--Aleksander Sapieha" 
  • [3], Matylda Sapieżyna, Maria Rydlowa, Maria Osterwa-Czekajowa, Andrzej Stańczyk, Etelka Kamocka, "My i nasze Siedliska" 
  • [4], Virgilia Peterson, "Polish profile" 
Отримано з https://uk.wiki.x.io/wiki/Павел_Марія_Сапега