Павло Карл Санґушко
Павло Карл Санґушко гербу Погоня (1680 — 14 квітня 1750, Загайці, тепер Шумський район, Тернопільщина) — князь, 6-й Острозький ординат (1738 — …), маршалок великий литовський від 1734, маршалок надвірний литовський від 1713, підскарбій надвірний литовський від 1711, стольник литовський 1708–1709 рр. Меценат.
| Павло Карл Санґушко | |
|---|---|
 Павло Карл Санґушко. Автор невідомий. Близько 1745 року | |
| Народився | 1680 |
| Помер | 14 квітня 1750 Загайці |
| Поховання | Capuchin monastery complex in Lublind[1] |
| Громадянство | Річ Посполита |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Відомий завдяки | магнат, політик, меценат |
| Титул | князь |
| Посада | Маршалок Великий Литовський[2], учасник виборів короля Польщіd, Підскарбій надвірний Литовський[3], маршалок надвірний литовський[4], стольник великий литовський, Черкаський староста[d] і кременецький староста[1] |
| Рід | Санґушки |
| Батько | Ієронім Санґушко[d] |
| Мати | Констанція Сапігаd |
| Брати, сестри | Казимир Антоній Санґушко, Анна Катерина Радзивілл і Кристина з Санґушківd |
| У шлюбі з | Броніслава з Пєньонжеківd, Маріанна Любомирська[5] і Барбара Санґушкова |
| Діти | Януш Олександр Санґушко, Юзеф Паулін Санґушко, Ієронім Януш Санґушко, Христина Санґушкоd, Януш Модест Санґушко, Ганна Санґушкоd і Кунеґунда Санґушкоd |
| Нагороди |  |
 | |
Біографія
ред.Після смерті батька опіку над ним та родичами мали, серед інших, брати мами Францішек Стефан, Леон Базилій, по їх смерті в 1686 р. — вуй Бенедикт Павел Сапега.[6]
Прибічник Августа ІІ Фрідріха, після смерті якого (пом. 1733) був серед претендентів на стіл Речі Посполитої (мав підтримку Росії). Пізніше підтримав обрання Августа ІІІ Фрідріха[7].
У 1744 р. місто Левартув було перейменоване на Любартув за його зусиль.[8].
Протягом 1745-1750 років обіймав посаду кременецького старости[9].
Був похований 27 травня 1750 р. у родинній крипті костелу фундованого ним люблінського монастиря оо. Капуцинів[10]. Серце було поховане 28 травня у фарному костелі Любартова. Сини Януш Модест та Геронім фундували у 1793 р. виготовлення та встановлення тут класицистичного надгробку для батька та його 3-ї дружини.[8]
Меценат
ред.Був любителем садів, привіз до Заслава голландського садівника Туліпана. В цьому місті працював його придворний архітектор Паоло Антоніо Фонтана, за проектами якого було відбудовано палац (1722—1741), збудовано фундований Сангушком фарний костел (1733—1738), костел та кляштор капуцинів (1737—1741). В 1750 фундував костел для місіонарів. Від Папи Бенедикта XIV отримав дозвіл на відправи у палацовій каплиці Заслава.
1732 року фундував церкву Волиці Великої (ймовірно, Заславщина). Дав кошти для відновлення костелу в Чуднові, костелу та кляштору в Ракові (Мінський повіт), кармеліток в Дубному; для парафіяльних костелів Дубного, Локачів, Білогородки[8].
Сім'я
ред.Вперше одружився з Броніславою Пеньонжківною, вдовою по братові Казимиру Антонію[11]. Вдруге з Маріанною Любомирською (1693—1729), яка внесла з посагом в дім Сангушків Острозьку ординацію. Втретє пошлюбився з Барбарою Дунінівною. Діти:
- Януш Олексадр
- Юзеф Паулін Ян Адам, разом зі старшим братом — діти батька від Маріанни Любомирської
- Януш Модест (Януш Владислав)
- Геронім Януш
- Анна, чоловік — Антоній Барнаба Яблоновський, шлюб уклали 20 вересня 1755 в Крем'янці[12]
- Юстина
- Кунегунда
Вшанування пам'яті
ред.Вулиця Князів Сангушків у місті Славута.
9 листопада 2023 року Житомирська міська рада перейменувала вулицю Багратіонівську на вулицю Князів Сангушків.[13]
Примітки
ред.- ↑ а б Urzędnicy wołyńscy XIV-XVIII wieku: spisy / за ред. M. Wolski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 2007. — С. 64. — 188 с. — ISBN 978-83-85213-51-2
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 171.
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 194.
- ↑ Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy / за ред. A. Gąsiorowski — Курник: 1994. — С. 79. — ISBN 83-85213-17-1
- ↑ Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 346. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
- ↑ Marcinek R. Sanguszko Paweł Karol, książę (1680—1750)… — S. 497.
- ↑ Валерый Пазднякоў. Сангушкі // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — Мінск : Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — С. 540. (біл.)
- ↑ а б в Marcinek R. Sanguszko Paweł Karol, książę (1680—1750)… — S. 499.
- ↑ Urzędnicy dawnej rzeczypospolitej XIV—XVIII wieku: spisy. — T. 3: Ziemie ruskie. — Zeszyt 5: Urzędnicy Wołyńscy XV—XVIII wieku: spisy / Opracowal Marian Wolski. Polska akademia nauk. Biblioteka Kόrnika; Instytut historii. — S. 64.
- ↑ Krypty klasztoru kapucynów w Lublinie [Архівовано 18 лютого 2015 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Początki rodu Sanguszków [Архівовано 8 червня 2011 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Anna ks. Sanguszko-Kowelska h. Pogoń Litewska (ID: 8.192.173) [Архівовано 5 квітня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)
- ↑ Про перейменування топонімічних об'єктів м. Житомира (PDF).
Джерела
ред.- Aleksandrowska Elżbieta. Sanguszkowa z Duninów Barbara Urszula (1718—1791) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1993. — Tom XXXIV/4. — Zeszyt 143. — S. 517—521. (пол.)
- Marcinek Roman. Sanguszko Paweł Karol, książę (1680—1750) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1993. — Tom XXXIV/4. — Zeszyt 143. — S. 497—500. (пол.)
- Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя / рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), Т. У. Бялова і інш. ; мастак З. Э. Герасімович. — 2-е выданне. — Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі, 2005—2010. — Т. 1—3. — ISBN 978-985-11-0392-4. (біл.)