Парки Білої Церкви
На сьогодні у Білій Церкві налічується 5 парків, 10 скверів, 3 бульвари. На одного жителя Білої Церкви сьогодні припадає лише 0,31 м2 насаджень загального користування, що звичайно мало, проте норма озеленення з урахуванням усіх видів насаджень залишається високою — 115,6 м2. Для порівняння, у Парижі і Москві ця цифра становить 14 м2, в Лондоні — 12 м2, у Берліні — 10 м2.[1]
Місто оточують лісові масиви урочища Голендерня, «Палієва гора», «Кошик», «Томилівська дача», «Товста», «Добролежівка», які разом з луками прибережної зони річки Рось використовуватися і нині використовуються для ближньої заміської рекреації населення міста.
Дендропарк «Олександрія» — видатна пам'ятка садово-паркового мистецтва України, яка розташована у Білій Церкві, на лівому березі річки Росі, площа 297 га. Заснований наприкінці XVIII ст., як заміська резиденція польських графів Браницьких. Автором генерального проекту парку став відомий французький архітектор-паркобудівник Мюффо. Пізніше у парку працювали відомі майстри садово-паркового мистецтва Д.Ботані, А.Єнц, А.Станге, Р.Чех та інші. На території парку поєднуються природні пейзажі з численними архітектурними спорудами — альтанками, павільйонами, колонадами, містками, фонтанами з романтичними назвами (водоспад Руїни, Турецький будиночок, Китайський місток, Колона смутку, колонада Луна та інші.). В колекції заповідного парку зібрано понад 2130 видів рослинного світу[2].
Загальна площа паркової зони міста становить 4519,77 га.
Історія
ред.Розвиток паркового господарства у XX столітті
ред.Система озеленення в місті була сформована ще в радянські часи. Активна розбудова міста розпочавшись у післявоєнний час тривала до середини 90-х років минулого століття. За цей час м. Біла Церква перетворилася із маленького провінційного містечка в значний промисловий, навчальний і культурний центр. Разом із будівництвом, житла, адміністративних, культурно-освітніх закладів проводилося озеленення територій, значні кошти віділялися на благоустрій та озеленення. Позитивний вплив на якість зеленого будівництва та досить широкий асортимент використовуваних в озелененні рослин мав дендропарк «Олександрія», розсадники якого постачали рослини для потреб міста. У місті функціонувало комунальне підприємство «Зелене господарство», яке не лише вирощували декоратнвні рослини, а й кваліфіковано створювало насадження та доглядало за ними. Домобулівельний комбінат, здаючи житлові будинки з експлуатацію, здійснював їх благоустрій та озеленення. Керівники підприємств та установ вважали своїм обов'язком озеленити територію. Не дивно, що Біла Церква не лише в області, а й в Україні вважалася одним з найбільш ошатних мальовничих міст із високим рівнем озеленення та благоустрою.
Перелік парків
ред.Парки загального користування
ред.Назва | Розташування | Координати | Короткі відомості | Зображення |
---|---|---|---|---|
Міський парк культури і відпочинку імені Т. Г. Шевченка | у центральній частині міста Білої Церкви, на перетині Олександрійського бульвару та вулиці Ярослава Мудрого | 49°47′40″ пн. ш. 30°06′43″ сх. д. / 49.79444° пн. ш. 30.11194° сх. д. | З середини XIX — початку XX століття місце майбутнього парку позначена на міських планах під назвою Сквер. Поява Скверу пов'язана з демонтажем Білоцерківського замку графами Браницькими, який на кінець XVIII століття втратив оборонне значення. Тому через близьке розташування до Зимового палацу задля створення культурно-естетичного ландшафту там було висаджено дерева. Згодом після встановлення влади Рад в Білій Церкві на території Скверу було облаштовано Парк культури і відпочинку, названий на честь більшовицького державного діяча Петровського Григорія Івановича.[3] Згодом, зважаючи на причетність Петровського до Голодомору[4], парк перейменовано на честь Тараса Шевченка.[3]. Площа — 6,0 га. | |
Парк Слави | вздовж вулиць Логінова, Ковбасюка та Першотравнева | 49°48′08″ пн. ш. 30°07′09″ сх. д. / 49.80222° пн. ш. 30.11917° сх. д. | На території парку до закінчення німецько-радянської війни розташовувались римо-католицьке та лютеранське кладовища. Також біля католицьких поховань стояла каплиця, яку разом з могилами було знесено для закладення меморіального комплексу.[5] Втім місце для Парку слави було обрано не випадково, ще у 1919 році тут було поховано вбитих продармійців, про що звідчить пам'ятник. Площа — 4,0 га. | |
Парк Будівельників | Вздовж Сквирського шосе | 49°49′01″ пн. ш. 30°04′49″ сх. д. / 49.81694° пн. ш. 30.08028° сх. д. | Один з парків у місті Біла Церква. Назву отримав через близькість до «Білоцерківського домобудівельного комбінату». | |
Парк «Прибрежний» | Біла Церква | Площа — 15,0 га. | ||
Парк «Дитячий» | Біла Церква | Площа — 6,0 га. |
Загальна площа всіх парків в районі становить близько 31 га.
Сквери і сади загального користування
ред.Загальна площа міських сверів та садів — 11,2 га.
Бульвари
ред.Назва | Розташування | Координати | Короткі відомості | Зображення |
---|---|---|---|---|
Олександрійський бульвар | Починається від Соборної площі на південному сході. Простягається на 4,1 км на захід до Сквирського шосе. З бульваром перехрещуються велика кількість вулиць, як головних, так і другорядних. По бульвару розташовуються 2 площі — Соборна та Петра Запорожця. | 49°48′36″ пн. ш. 30°5′36″ сх. д. / 49.81000° пн. ш. 30.09333° сх. д. | Площа — 15,0 га | Файл:Бульвар 50-річчя Перемоги (Біла Церква).jpg |
Бульвар Михайла Грушевського | бере свій початок з вулиці Івана Кожедуба і закінчується виходом до вулиці Ярослава Мудрого, знаходиться у центральній частині міста. | 49°47′58″ пн. ш. 30°7′47″ сх. д. / 49.79944° пн. ш. 30.12972° сх. д. | Площа — 6,0 га | |
Бульвар Княгині Ольги | знаходиться на масиві Леваневського. Фактично є межею між 3-ім та 4-им мікрорайонами. На бульварі є храм-пам'ятник воїнам-інтернаціоналістам присвячений Георгію Побідоносцю та пошкоджений вандалами пам'ятний камінь про закладення цього пам'ятника. | Площа — 1,8 га |
Загальна площа міських бульварів становить 22,8 га.
Зелені насадження обмеженого користування
ред.Назва | Розташування | Координати | Короткі відомості | Зображення |
---|---|---|---|---|
Міжквартальні та міжбудинкові зелені зони | Біла Церква | Загальна площа парку — 590,0 га. | ||
Сади приватного сектору | Біла Церква | Площа — 650,0 га | ||
Зелені зони шкіл, дитячих садків. лікарень, магазинів, кафе тощо | Біла Церква | Площа — 24,0 га | ||
Зелені зони промислових підприємств | Біла Церква | Площа — 78,0 га |
Території обмеженого користування — 1342 га.
Зелені насадження спеціального користування
ред.Назва | Розташування | Координати | Короткі відомості | Зображення |
---|---|---|---|---|
Вуличні придорожні насадження | Біла Церква | Площа — 140,0 га | ||
Насадження кладовищ | Біла Церква | Площа — 20,0 га | ||
Колективні сади та городи | Біла Церква | Площа — 37,0 га | ||
Прибережна захисна р. Рось (50 м) та ставків р. Протока (25 м) на території міста | Біла Церква | Площа — 600,0 га | ||
Державний дендрологічний парк «Олександрія» НАН України | Біла Церква | 49°48′38″ пн. ш. 30°3′53″ сх. д. / 49.81056° пн. ш. 30.06472° сх. д. | Розташований на північно-західній околиці міста Біла Церква, на висоті 80 — 106 м над рівнем моря. Це найбільший (понад 290 га) архітектурно оформлений ландшафтний парк в Україні[6]. Площа — 295,4 га |
Всього зелені насадження спеціального призначення — 998,4 га.
Приміські ліси
ред.Назва | Розташування | Координати | Короткі відомості | Зображення |
---|---|---|---|---|
Урочище «Голендерня» | землі запасу дендропарку «Олександрія» | 49°48′16″ пн. ш. 30°3′21″ сх. д. / 49.80444° пн. ш. 30.05583° сх. д. | Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення, що розміщений на західній околиці Білої Церкви річки Рось. Всього на території урочища «Голендерня» виявлено 70 деревних видів, з 41 роду 23 родин. Два види — хвойні (дерева), 68 видів — листяні (43 — дерева, 21 — кущі, 2 — напівкущі, 1 — кущик, 1 — ліана). Культивари в насадженнях відсутні. Площа — 93,7 га | |
Урочище «Палієва гора» | Біла Церква | 49°48′16″ пн. ш. 30°3′21″ сх. д. / 49.80444° пн. ш. 30.05583° сх. д. | Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення, що розміщений на південно-західній околиці Білої Церкви, на високому березі річки Рось. Оголошений Постановою Ради Міністрів УРСР № 311 від 22.0.1983. «Палієва гора» розташована у південно-західній частині дендропарку «Олександрія» на лівому березі річки Рось. Ділянка лучного степу займає південний схил крутизною до 45°, в нижній частині схилу — виходи граніту. Перші відомості про флору і рослинність лучно-степового схилу «Палієвої гори» були наведені М. К. Гродзинським, який відзначив велику кількість Adonis vernalis.Площа — 0,77 га[7]. | |
Урочище «Кошик» | Біла Церква | Площа — 172,0 га | ||
Урочище «Товста» | Біла Церква | Площа — 2057,0 га | ||
Урочище «Томилівська дача» | Біла Церква | Площа — 1854,0 га | ||
Урочище «Добрилежівка шкарівська» | Біла Церква | Площа — 250,0 га | ||
Урочище «Добрилежичі» | Біла Церква | Площа — 186,0 га |
Джерела
ред.Примітки
ред.- ↑ ua.glavred.info[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Біла Церква. План міста (карти). Серія Міста України / За ред. Г. М. Кошова та ін. ДНВП «Картографія» — К.: ДНВП «Картографія», Перевид. 2001, 2004, 2005, 2007–2012, 2014 рр. — С. 4 к. (1 арк.). — ISBN 978-966-475-167-1.
- ↑ а б Чернецький Є. Історія Білої Церкви: події, постаті, життя. — Біла Церква: Вид. О. Пшонківський, 2012. — С. 106–107.
- ↑ Мейс Д. Політичні причини голодомору в Україні (1932–1933 рр.) / Джеймс Мейс. // Студії з україністики: зб. наук. праць / [за ред. Р. Радишевського]; НАН України, Міжнар. школа україністики, Ін-т філології КНУ ім. Т. Шевченка. — Київ, 2004. — Вип. V: До 190-річчя з дня народження Тараса Шевченка. — С. 273–292.
- ↑ Чернецький Є. Історія Білої Церкви: події, постаті, життя. — Біла Церква: Вид. О. Пшонківський, 2012. — С. 400.
- ↑ Вирський Д. С. Біла Церква [Архівовано 15 грудня 2013 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — с. 273
- ↑ Парнікоза І., Василюк О., Іноземцева Д., Костюшин В., Мішта А., Некрасова О., Балашов І. Степи Київської області. Сучасний стан та проблеми збереження. Серія: Збережемо українські степи— К.: НЕЦУ, 2009. — 24 с. з іл.