Пепу Ернандес
Хосе Вісенте (Пепу) Ернандес Фернандес (ісп. José Vicente Hernández Fernández, Pepu Hernández нар. 11 лютого 1958, Мадрид) — іспанський баскетбольний тренер і політик. Чемпіон світу (2006) та віцечемпіон Європи (2007) зі збірною Іспанії, володар Кубка Іспанії, фіналіст Кубка Корача та віцечемпіон Іспанії з клубом «Естудіантес». Тренер року в Іспанії (2004). Кандидат у мери Мадрида від Іспанської соціалістичної робочої партії (2019).
| Пепу Ернандес | ||
 | ||
| Особисті дані | ||
|---|---|---|
| Дата народження |
11 лютого 1958 (66 років)  | |
| Місце народження |
Мадрид, Іспанія | |
| Країна |
 Іспанія | |
| Інформація про клуби | ||
| Позиція | тренер | |
| Професіональні клуби*
| ||
|
* Ігри та очки за професіональні клуби
| ||
Біографія
ред.Навчався у середній школі імені Раміро де Маесту. Деякий час виступав за її баскетбольну збірну[1], але у 15 років обрав роль тренера у командах з мінібаскетболу у клубі «Естудіантес»[2]. Після школи вступив до університету на факультет інформатики, але навчання не закінчив, повернувшись у спорт[3].
У 1988—1990 роках тренував молодіжні команди «Естудіантеса» і у 1989 році привів своїх підопічних до звання чемпіонів Іспанії серед юнаків. З 1990 до 1994 року був помічником головного тренера цього клубу, а у грудні 1994 року змінив Мігеля Анхеля Мартіна на посаді головного тренера. Очолював «Естудіантес» до 2005 року[4]. Зарекомендував себе у цій ролі як жорсткий та рішучий керівник[5].
Як головний тренер «Естудіантесу» у сезоні 1998/99 став фіналістом Кубка Корача, у 2000 році завоював Кубок Іспанії, а у сезоні 2003/4 дійшов до фіналу чемпіонату Іспанії[4]. У 2002 році розглядався як кандидат на посаду головного тренера збірної Іспанії після звільнення з цієї посади Хав'єра Імброди[6]. За підсумками сезону 2003/4 став лавреатом призу імені Антоніо Діаса Мігеля від Іспанської асоціації баскетбольних тренерів найкращому тренеру року. У голосуванні переміг з рекордним з 1975 року відривом, отримавши 368 голосів проти 32 у другого місця (Педро Мартінес, «Ауна Гран-Канарія») і 19 у третього (Рікард Касас, «Ріко Манреса»)[7].
Після завершення сезону 2004/5 Ернандес оголосив, що бере річну відпустку. Однак на початку 2006 року, після відставки головного тренера збірної Іспанії Маріо Пескери, колишній наставник «Естудіантеса» був призначений на цю посаду[6]. Того ж року на чемпіонаті світу він привів національну команду Іспанії до перших у її історії золотих медалей на цьому рівні. Команді Ернандеса вдалося досягти цього попри травму, отриману у півфіналі лідером збірної Пау Газолем. Для головного тренера тріумф команди затьмарила особиста трагедія: напередодні фінального матчу зі збірною Греції надійшло повідомлення про смерть батька. Ернандес повідомив про це гравцям лише після того, як закінчився фінал[5].
Наступного року іспанська збірна під керівництвом Ернандеса здобула срібні медалі чемпіонату Європи. Проте конфлікт із керівником Федерації баскетболу Іспанії Хосе Луїсом Саесом призвів до звільнення тренера у 2008 році. За словами Саеса, тренер збірної використав контакти федерації у власних фінансових цілях. Ернандес, зі свого боку, заявляв, що відставка була наслідком образ, які йому довелося вислуховувати від керівництва федерації[5]. У 2010 році він повернувся до вищої ліги іспанської першості як тренер «Ховентута», але з цією командою провів лише один сезон, не досягнувши значних успіхів. У серпні 2011 року Ернандес знову обійняв посаду головного тренера «Естудіантеса», але він залишив команду ще до кінця сезону, маючи баланс перемог та поразок 6-16 і перебуваючи на передостанньому місці у лізі[8].
Після 2012 року Ернандес більше не тренував професійні клуби. У 2019 році він спробував взяти участь у місцевій політиці, коли прем'єр-міністр Іспанії Педро Санчес, ще один випускник школи імені Раміро де Маесту, висунув його кандидатом у мери Мадрида від Іспанської соціалістичної робочої партії (PSOE)[1]. За підсумками виборів, однак, Ернандес не тільки не став мером, а й зазнав з PSOE найважчої в історії партії поразки: соціалісти отримали менш як 14 % голосів і лише 8 місць у муніципалітеті, ставши у ньому четвертим за представництвом списком. У вересні 2021 року Ернандес пішов у відставку з посади спікера PSOE у мерії Мадрида й оголосив, що залишає муніципальну політику[9].
Пепу Ернандес одружений з Белен Себріан, у шлюбі з якою у нього народилися три дочки — старша Сесилія і близнюки Клаудія та Кандела[1].
Примітки
ред.- ↑ а б в C. Villar (31 січня 2019). El otro cambio en la vida de Pepu Hernández, el entrenador candidato a alcalde. Vanitatis (ісп.). Процитовано 12 листопада 2021.
- ↑ Quique Peinado (6 вересня 2006). Pepu Hernández, el hombre que gritó "BALONCESTO". ACB (ісп.). Процитовано 12 листопада 2021.
- ↑ Martín Tello (3 січня 2006). Estudiantes, su hogar durante 41 años. As (ісп.). Процитовано 12 листопада 2021.
- ↑ а б Профиль(ісп.) на сайте Ассоциации васкетбольных клубов
- ↑ а б в Ander Azpiroz (30 січня 2019). Pepu Hernández, un entrenador de equipo. El Correo (ісп.). Процитовано 12 листопада 2021.
- ↑ а б 'Pepu' Hernández, nuevo entrenador de la selección española de baloncesto. El Pais (ісп.). 2 січня 2006. Процитовано 12 листопада 2021.
- ↑ Pepu Hernández, mejor entrenador de la temporada. As (ісп.). 28 червня 2004. Процитовано 12 листопада 2021.
- ↑ Pepu Hernández deja de ser entrenador de Estudiantes. ABCdeSevilla (ісп.). 6 березня 2012. Процитовано 12 листопада 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Juanma Romero (2 вересня 2021). Dimite como portavoz en Madrid Pepu Hernández, la apuesta de Sánchez para las municipales de 2019. El Periodico (ісп.). Процитовано 12 листопада 2021.