Петрівка (Закарпатська область)
Петрі́вка — село в Україні, в Ужгородському районі Закарпатської області, орган місцевого самоврядування — Соловківська сільська рада. З 2020 року село увійшло до Чопської міської громади. Населення становить 415 осіб (станом на 2001 рік)[1][2]. Село розташоване на півдні Ужгородського району, за 19,0 кілометра[4] від районного центру. У селі розташована лінійна вантажно-пасажирська залізнична станція Львівської залізниці «Есень», де зупиняються приміські електропоїзди.
| село Петрівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Закарпатська область |
| Район | Ужгородський район |
| Тер. громада | Чопська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA21100270030027974 
|
| Основні дані | |
| Населення | 415 осіб[1][2] |
| Поштовий індекс | 89461[1] |
| Телефонний код | +380 0312[1] |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°24′0″ пн. ш. 22°18′43″ сх. д. / 48.40000° пн. ш. 22.31194° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
101[3] м |
| Відстань до обласного центру |
19,0[4] км |
| Відстань до районного центру |
19,0[4] км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 89462, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Соловка, вул. Есенська, 2[1] |
| Карта | |
  Петрівка | |
 Петрівка | |
| Мапа | |
| |
Географія
ред.Село Петрівка лежить за 19,0 км на південь від районного центру, фізична відстань до Києва — 618,8 км[4].
Історія
ред.Село засноване в 30-х роках переселенцями з Великоберезнянщини, Міжгірщини та Хустщини, що купили землі на півдні Ужгородщини, що в той час ще входила до складу Австро-Угорської імперії, і володіли нею аж до кінця Другої світової війни, коли землі були конфісковані більшовиками.[5]
Політика
ред.Парламентські вибори, 2019
ред.На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 210600, розташована у приміщенні школи.
- Результати
- зареєстровано 322 виборці, явка 86,02%, найбільше голосів віддано за «Опозиційний блок» — 33,82%, за «Слугу народу» — 32,72%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 10,66%.[6] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Андрій Андріїв (самовисування) — 75,09%, за Олександра Пекаря (Слуга народу) — 8,79%, за Роберта Горвата (самовисування) — 4,03%[7].
Населення
ред.Станом на 1989 рік у селі проживало 392 особи, серед них — 182 чоловіки й 210 жінок[8].
За даними перепису населення 2001 року в селі проживало 415[1][2] осіб. Рідною мовою назвали[9]:
| Мова | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 398 | 95,90 % |
| угорська | 10 | 2,41 % |
| російська | 4 | 0,96 % |
| білоруська | 1 | 0,24 % |
| інші | 2 | 0,49 % |
Чисельність населення станом на 2020 рік: 450 осіб.[5]
Релігія
ред.Наприкінці 1930-х було закладено цвинтар, на ньому встановили хрест і дзвіницю. У 1936 році на цьому ж місці збудовано дерев'яну церкву — що була зруйнована в 1950 році. Та невдовзі громада відбудувала нову з вальків, що теж була зруйнована радянською владою в 1967 році. Після здобуття Україною незалежности в 1991 році громада почала збирати кошти на відбудову нової церкви. Відбудова завершилася в 1992 році й була результатом співпраці православної та греко-католицької громад, що зараз спільно використовують церкву.
У 1936 році на місцині Сернєгат було споруджено невелику дерев'яну церківцю, очевидно, каркасної конструкції і куплено дзвін, вилитий 1937 року Ференцом Еґрі.
Головними майстрами були Глеба, що прийшов із села Бабичі, та Микола Скунць, виходець із Міжгір'я. У 1937 році на кошти перших переселенців придбано дзвін, вилитий у селі Малі Геєвці у знаменитого майстра по виготовленню дзвонів Ференца Егрі. У 1948 році жителі села дізнались, що радянська влада хоче забрати дзвін у село Добронь, на потреби колгоспу. Жителі села переховували дзвін по своїм хатам, допоки не дали дозвіл на його встановлення у 1952 році.
Церкву розібрали в 1950 році., але люди добилися дозволу на відбудову і господареві, який узяв дерево з церкви, довелося його повернути. Церкву поставили на новому місці, на кладовищі і тоді ж почали довкола дерев'яної споруди будувати нову церкву з вальків на кам'яному фундаменті, а черепичний дах мала увінчати маленька вежка. Усе це розгнівало районне керівництво.
Одного дня 1967 році в село прибули місцеві начальники з агентами КДБ, і церкву було зруйнувало трактором. На цвинтарі лишилася простенька дерев'яна дзвіниця. Новий мурований храм збудовано спільно греко-католицькою та православною громадами, по боках фронтону встановлено символи обох конфесій.
Ділянку під церкву виділила зі своєї землі Ганна Бубанець. До зведення храму особливо причетний отець Юрій Федака, а кошти зібрано в селі.
23 грудня 1991 року заснована греко-католицьку громаду «Сошествія Святого Духа» у селі Петрівка. Ділянку під будівництво церкви виділила зі своєї землі Ганна Бубанець, (яка з 1952 року і протягом багатьох років була дзвонаркою). 8 червня 1991 року було закладено перший камінь під будівництво храму. До зведення храму значних зусиль доклав отець Юрій Федака, який служив для вірників оновленої парафії села Петрівка з 1993 року і по 2007 рік. 8 травня 1993 року на фундаменті церкви отець Юрій Федака провів першу Божественну Літургію. Дзвін з дерев'яної дзвіниці на кладовищі встановлено у новозбудований храм у 1996 році. Новий мурований храм збудовано спільно греко-католицькою та православною громадами і по боках фронтону встановлено символи обох конфесій. Завершену церкву Святої Трійці освячено єпископами Мукачівської греко-католицької церкви І.Семеді, Й.Головачем та І.Маргітичем у 1996 році.
5 квітня 2011 року владика Мілан перед Архієрейською Службою Божою освятив пам'ятну дошку, що висить на стіні храму, ревному служителю Христової Церкви митр.прот. Георгію Федаці.[5]
Туристичні місця
ред.Цей розділ не містить посилань на джерела. |
- Дзвін Ференца Егрі
- Канали для рибалки
Примітки
ред.- ↑ а б в г д е Облікова картка на сайті ВРУ
- ↑ а б в Населення населених пунктів Закарпатської області за даними перепису 2001 року. Архів оригіналу за 9 серпня 2017. Процитовано 19 травня 2014.
- ↑ Погода в селі Петрівка
- ↑ а б в г Село Петрівка — Геопортал адміністративно-територіального устрою України. Архів оригіналу за 19 травня 2014. Процитовано 19 травня 2014.
- ↑ а б в Петрівка. Чопська міська рада. Процитовано 9 лютого 2024.
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 68, Закарпатська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 23 березня 2022.
{{cite web}}: символ нерозривного пробілу в|title=на позиції 95 (довідка) - ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 68, Закарпатська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 23 березня 2022.
{{cite web}}: символ нерозривного пробілу в|title=на позиції 98 (довідка) - ↑ Склад наявного та постійного населення за статтю, Закарпатська область (осіб) - 021 УЖГОРОДСЬКИЙ РАЙОН, Рік, Категорія населення , Стать. Процитовано 19 травня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - 021 УЖГОРОДСЬКИЙ РАЙОН. Процитовано 19 травня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
Посилання
ред.
|
Це незавершена стаття з географії Закарпатської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |