Погонич білогорлий
Погонич білогорлий | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Laterallus albigularis (Lawrence, 1861) | ||||||||||||||||
Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||
Corethrura albigularis | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Погонич білогорлий[2] (Laterallus albigularis) — вид журавлеподібних птахів родини пастушкових (Rallidae). Мешкає в Центральній і Південній Америці.
Опис
ред.Довжина птаха становить 14-16 см. Верхня частина тіла переважно темно-коричнева, спина має рудуватий відтінок. Обличчя сіре, на підборідді і горлі біла пляма, більш помітна у представників номінатичвного підвиду і менш виражена у представників підвиду L. a. cerdaleus. У представників підвиду L. a. cinereiceps верхня частина голови сірувато-коричнева. Шия і груди рудувато-коричневі, боки і гузка смугасті, чорно-білі. Райдужки червоні, дзьоб зеленуватий, зверху більш темний, лапи коричневі, іноді з жовтуватим або оливковим відтінком. Виду не притаманний статевий диморфізм.
Підвиди
ред.Виділяють три підвиди:[3]
- L. a. cinereiceps (Lawrence, 1875) — від південно-східного Гондурасу до північно-західної Панами;
- L. a. albigularis (Lawrence, 1861) — від південно-західної Коста-Рики до західного Еквадору;
- L. a. cerdaleus Wetmore, 1958 — північна Колумбія і північний захід Венесуели (гори Сьєрра-де-Періха).
Поширення і екологія
ред.Білогорлі погоничі мешкають в Гондурасі, Нікарагуа, Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Еквадорі та Венесуелі. Вони живуть у водно-болотних угіддях, на луках, болотах та на галявинах тропічних лісів. Живляться комахами, павуками, насінням трав і водоростями. Початок сезону розмноження різниться в залежності від регіону. В кладці від 2 до 5 кремово-білих яєць, поцяткованих коричневими або червонуватими плямками.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Laterallus albigularis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 20 серпня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Finfoots, flufftails, rails, trumpeters, cranes, Limpkin. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 20 серпня 2022.
Джерела
ред.- Taylor, B., & van Perlo, B. (1998). Rails – A Guide to the Rails, Crakes, Gallinules and Coots of the World. ISBN 1-873403-59-3
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |