Поль Таллеман Молодший
Поль Таллеман, званий Поль Таллеман Молодший (нар. 18 червня 1642 у Парижі — пом. 30 липня 1712 там) — французький священнослужитель і письменник. Член Французької академії.
| Поль Таллеман Молодший | |
|---|---|
фр. Paul Tallemant le Jeune  | |
 | |
| Народився | 18 червня 1642[1][2][…] Париж[4] |
| Помер | 30 липня 1712[1][2][…] (70 років) Париж |
| Країна |  Франція |
| Діяльність | католицький священник, письменник |
| Знання мов | французька[1] |
| Членство | Французька академія (30 липня 1712)[5] і Академія надписів та красного письменства (1712)[6] |
| Посада | seat 5 of the Académie françaised[5] і Q99197615? |
| Конфесія | католицтво |
| Батько | Gédéon Tallemantd |
| Родичі | François Tallemant the Elderd і Жедеон Таллеман де Рео |
| Автограф |  |
З біографії
ред.Таллемент походив з родини гугенотів ; брати Франсуа та Гедеон Таллеманти були його двоюрідними братами.
Таллемент став відомим як письменник завдяки своїй праці «Voyage de l'isle d'amour», яку він опублікував з великим успіхом у 1663/64 роках, натхненний «Мандрами Гуллівера» Джонатана Свіфта . Крім того, Таллемент віддавав перевагу меншим літературним формам, таким як дивертисмент, панегірик або елога .
У 1666 році Французька академія призначила Таллемента наступником покійного письменника Жана Ож'є де Гомбо (Крісло 5). У 1712 році на цьому місці його змінив письменник Антуан Данше.
У 1673 році Академія написів та художньої літератури прийняла Таллемента до своїх членів. Постійний секретар, Акаадемії Клод Гро де Бозе, прокоментував цю подію приємним словом: «…рекоменований радше за свої чесноти, ніж за таланти».
Поль Таллемант Молодший помер через шість тижнів після свого 70-річчя 30 липня 1712 року в Парижі.
Твори
ред.- Voyage de l'isle d'amour . Париж 1663 (онлайн)
- Le second voyage de l'isle d'amour . Париж 1664.
- Recueil de quelques pièces new et galantes, tant en prose qu'en vers . Кельн 1663.
- Panégyriques et harangues à la louange du roi . Париж 1677.
- Зауваження та рішення Французької академії . Видання Slatkine, Женева 1972 (репринт видання Париж 1698, онлайн).
Примітки
ред.- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б в FINA Wiki — Австрійська академія наук.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #100476031 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Académie française
- ↑ https://aibl.fr/academiciens-depuis-1663/
Література
ред.- Tyrtée Tastet: Histoire des quarante fauteuils de l'académie française depuis la fondation jusqu'à nos jours . Lacroix-Comon, Paris 1855 (4 томи, тут особливо том 1, стор. 221).
- Paul Mesnard: Histoire de l'academie française depuis sa fondation jusqu'en 1830 . Шарпантьє, Париж, 1857 рік.
- Wendy Ayres-Bennett und Magali Seijido: Remarques et observations sur la langue française. Histoire et évolution d’un genre. Champion, Paris 2011 (зокрема про Поля Таллеманта)
Посилання
ред.- Коротка біографія та бібліографія на сайті Французької академії (фр.)