Прихідьки

село в Полтавській області, Україна

Прихі́дьки — село в Україні, у Пирятинській міській громаді Лубенського району Полтавської області. Населення — 488 осіб. Колишній орган місцевого самоврядування — Дейманівська сільська рада.

село Прихідьки
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район Лубенський район
Тер. громада Пирятинська міська громада
Код КАТОТТГ UA53040090360016305 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка Прихідьки 
Основні дані
Засноване 18 століття, до 1731
Населення 488
Площа 3,029 км²
Густота населення 161,11 осіб/км²
Поштовий індекс 37051
Телефонний код +380 5358
Географічні дані
Географічні координати 50°15′44″ пн. ш. 32°40′40″ сх. д. / 50.26222° пн. ш. 32.67778° сх. д. / 50.26222; 32.67778
Середня висота
над рівнем моря
145 м
Місцева влада
Адреса ради 37000, Полтавська обл., Лубенський р-н, м. Пирятин, вул. Соборна, 42
Карта
Прихідьки. Карта розташування: Україна
Прихідьки
Прихідьки
Прихідьки. Карта розташування: Полтавська область
Прихідьки
Прихідьки
Мапа
Мапа

Географія

ред.

Село Прихідьки розташоване на відстані 5 км від сіл Харківці, Дейманівка та Яцини. По селу протікає пересихаючий струмок з загатою. До села примикає лісовий масив — урочище Богданова Долина. Поруч проходить автомобільна дорога Р60. Біля села розташоване заповідне урочище «Яри-Поруби».

Історія

ред.

На 1731 у складі Пирятинської сотні Лубенського полку, 64 двори.

Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому селі Харківецької волості Пирятинського повіту Полтавської губернії мешкало 1082 особи, налічувалось 195 дворових господарств, існували православна церква, школа, 2 постоялих будинки, 12 вітряних млинів, 3 маслобійних заводи[1].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1343 осіб (640 чоловічої статі та 703 — жіночої), з яких 1339 — православної віри[2].

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу 1932—1933, до якого вдалася влада СССР з огляду на масовий опір населення окупованих територій УНР. 1932 у селі почалися бунти проти влади та її агентів-комсомольців, буксирів, активістів, які грабували і старих, і багатодітних. З огляду на фізичний спротив незаконній конфіскації продуктів село, за поданням Полтавського райкому КПУ, піддано тортурам чорною дошкою[джерело?].

27 грудня 2014 року у селі невідомі завалили пам'ятник Леніну.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Пирятинської міської громади[3].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Питятинського району, село увійшло до складу новоутвореного Лубенського району[4].

Населення

ред.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 572 особи, з яких 238 чоловіків та 334 жінки.[5]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 474 особи.[6]

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]

Мова Відсоток
українська 92,83 %
російська 6,35 %
білоруська 0,20 %
інші 0,62 %

Економіка

ред.
  • ПП «Прихідьківське».

Об'єкти соціальної сфери

ред.
  • Школа.
  • Клуб.

Уродженці

ред.
  • Білько Віталій Олексійович (1987—2015) — сержант ЗСУ, загинув в боях за смт Луганське.
  • Герасименко Кость (1907—1942) — український поет, драматург, письменник.
  • Козак Борис Сергійович (1990—2014) — старший солдат, військовослужбовець військової служби за контрактом зенітного підрозділу Повітряних Сил ЗС України (м. Авдіївка) Донецька область. Загинув у бою на автошляху Авдіївка — Донецьк біля Пісків.
  • Хропко Петро Панасович — доктор філологічних наук, професор Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова, академік Академії педагогічних наук України, Заслужений діяч науки і техніки України

Посилання

ред.

Примітки

ред.
  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  2. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-175. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  3. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 3 квітня 2021.
  4. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  5. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  6. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  7. Розподіл населення за рідною мовою, Полтавська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.