Пронюк Микола Васильович
Пронюк Микола Васильович (1916, село Клубівці, Тлумацький повіт, Австро-Угорщина — 1945, Довге, Станіславської області, УРСР) — український військово-політичний діяч, член ОУН, провідник СКВ «Клубівці» №2 з 4 січня 1945 по 19 грудня 1945 року.
| Микола Пронюк Микола Васильович Пронюк | ||
| ||
|---|---|---|
| січень 1945 — грудень 1945 | ||
| Попередник: | Іван Івасюк | |
| Наступник: | Федір Сенюк | |
| Народження: |
1916 Клубівці, Тлумацький повіт, Австро-Угорщина | |
| Смерть: |
19 грудня 1945 село Довге | |
| Причина смерті: | загинув у бою | |
| Поховання: | село Стриганці | |
| Національність: | українець | |
| Країна: |
.svg){kind=small} Австро-Угорщина ЗУНР.svg){kind=small} Польська Республіка Українська держава | |
| Релігія: | греко-католик | |
| Партія: |
 ОУНР (1940-1945) | |
Життєпис
ред.Народився 1916 року в селі Клубівці Тлумацького повіту. Закінчив чотири класи початкової школи. У дванадцять років осиротів. У 1930-х роках активно брав участь у діяльності місцевих культурно-просвітницьких та спортивно-пожежних товариств, зокрема руханково-пожежного товариства «Луг», СУПМ імені М. Драгоманова «Каменярі» та читальні товариства «Просвіта»[1].
У цей же період проходив строкову службу в Познані у кавалерії Війська Польського. У 1940 році мав одружитися з односельчанкою Юлією Соколовською, але за день до весілля її разом із родиною було депортовано до Сибіру як поляків і куркулів. Після цих подій Микола Пронюк приєднався до ОУН[1][2].
1941 року вступив до Української допоміжної поліції, служив у Станиславові. У 1943 році зі зброєю дезертирував до УПА, де отримав псевдо Прут[1]. Разом із товаришем Йосифом Баб'яком служив у складі сотні «Сірі» куреня «Скажені» ТВ-22 «Чорний Ліс», ймовірно, виконував обов’язки ройового[2].
Восени 1944 року був переведений до складу СКВ «Клубівці» №2, де виконував обов’язки військового інструктора. Разом із провідником куща Іваном Івасюком організував тритижневий курс військової підготовки для новобранців. За рішенням конференції СКВ «Клубівці» №2 спільно з Тисменицьким районним проводом ОУН від 4 січня 1945 року призначений провідником СКВ «Клубівці» №2[2].
З січня по літо 1945 року також виконував обов’язки станичного ОУН Клубівців[3].
Восени 1945 року брав участь у будівництві криївки поблизу села Довге, яка мала стати базою для друку газет та створення радіостанції. 19 грудня 1945 року, під час штурму внутрішніми військами НКВС, криївка була розбита. Загинуло 8 повстанців, зокрема й провідник Микола Пронюк[4].
Примітки
ред.- ↑ а б в Карпів Й. Клубівці: нариси з історії села. Івано-Франківськ: СІМИК, 2001. С. 90.
- ↑ а б в Пронюк Є., Шкробач М. По своїй по землі свою кров пролилили... . Галичина. 2024. №47 (5758). С. 3.
- ↑ Схема ОУН установленных и дислоцирующихся на территории Тысменицкого района Станиславской области на 10 февраля 1945 г. avr.org.ua. Процитовано 7 січня 2025.
- ↑ Протокол у справі більшовицької облави на ліс Дуброва біля села Стриганці Тисменицького району від 5 січня 1946. avr.org.ua. Процитовано 7 січня 2025.
Джерела
ред.- Єфімчук Я., Карпів Й. На межі життя і смерті. Івано-Франківськ: «СІМИК», 2002. 335 с.
- Карпів Й. Зв’язковий не прийшов… . Вперед. №47-48. (3869-3870). С. 6.
- Карпів Й., Онуфреїв М. У вирі боротьби. Івано-Франківськ: «Сімик», 2008. 399 с.
- Літопис УПА. Нова серія. — Т. 22. Станиславівська округа ОУН: документи і матеріали 1945–1951. Упоряд. Проданик Д., Лесів С. 1376 с.
- Літопис УПА. Нова серія. — Т. 28. Документи і матеріали референтури СБ. Книга перша: 1945–1951. Упоряд. Проданик Д., Гуменюк В. 792 с.
- Пронюк Є. «В Провалі колись партизани табором стояли». Вперед. 2024. №38 (7376). С. 6.
- Пронюк Є. До дня УПА: про клубовецьких, тисменицьких повстанців з перших вуст. Вперед. 2024. №37 (7375). С. 6.