Пітер Гірш (металург)
Пітер Гірш (англ. і нім. Peter Bernhard Hirsch; нар. 16 січня 1925, Берлін, Вільна держава Пруссія) — британський фізик і металург, основоположник методу трансмісійної електронної мікроскопії, член Лондонського королівського товариства (1963).
| Пітер Гірш | |
|---|---|
нім. Peter Hirsch  | |
| Народився | 16 січня 1925[1] (100 років) Берлін, Вільна держава Пруссія |
| Місце проживання | Велика Британія |
| Країна | .svg){kind=small} Велика Британія |
| Діяльність | фізик, інженер, металург, викладач університету |
| Alma mater | Коледж святої Катерини, Кембриджd Коледж Христа Morley Colleged |
| Галузь | фізика |
| Заклад | Університет Оксфорда |
| Науковий керівник | W. H. Taylord[2] |
| Аспіранти, докторанти | Michael J. Wheland[2] Linn W. Hobbsd[3] |
| Членство | Лондонське королівське товариство Американська академія мистецтв і наук Російська академія наук Royal Microscopical Societyd Європейська академія[4] Королівська фламандська академія Бельгії з науки та мистецтвd |
| Нагороди | |
| Особ. сторінка | materials.ox.ac.uk/peoplepages/hirsch.html |
Життєпис
ред.Гірш народився у сім'ї Ісмара та Регіни Гіршів і мешкав у Німеччині до 1939 року. Він став одним із сотень єврейських дітей, що покинули Німеччину за допомогою різноманітних місій «Кіндертранспорту»[en], які врятували багатьох таких дітей від небезпек, що насувалися із Другою світовою війною та Голокостом[5].
Освіту Пітер Гірш здобував в Слоанській гімназії у Челсі та Коледжі Святої Катерини[en] в Кембриджі. У 1946 році він приєднався до відділу кристалографії Кавендіської лабораторії щоб працювати над докторською дисертацією, присвяченою проблемам зміцнення металів, під керівництвом В. Г. Тейлора та Лоренса Брегга[6]. У Кавендіській лабораторії Гірш проводив дослідження зв'язку між мікроструктурою та механічними властивостями металів і сплавів. Згодом він опублікував роботу про структуру вугілля, яка досі цитується.
У середині 1950-х років він був піонером у застосуванні трансмісійної електронної мікроскопії (ТЕМ) до металів і детально розробив теорію, необхідну для інтерпретації таких зображень. Розробив метод дифракційного контрасту, що служить для спостереження дефектів крісталічної будови речовин і знайшов застосування у фізиці, хімії, мінералогії, матеріалознавстві, біології. У 1956 році разом із своїми співробітниками вперше спостерігав дислокації в кристалах та їх рух за допомогою електронного мікроскопа, чим заклав кількісні основи теорії дислокацій, що стала фізичною основою теорії міцності і пластичності.
У 1959 році Гірш одружився з Мейбл Енн Келлар (уроджена Стівенс), вдовою Джеймса Ноеля Келлара[7].
Того ж року його призначили лектором фізики в Кембриджі. З 1960 по 1966 рік він був членом коледжу Христа в Кембриджі, а у 1978 році був обраний почесним членом цього коледжу.
У 1965 році разом з А. Гауї[en], М. Віланом[en], П. Б. Пешлі та А. Ніколсоном він опублікував працю «Electron microscopy of thin crystals» («Електронна мікроскопія тонких кристалів»)[8][9].
У 1966 році він перебрався до Оксфорду, щоб очолити кафедру металургії Ісаака Вольфсона[en], змінивши на цій посаді Вільяма Юма-Ротері. В Оксфорді він зосередив свою увагу на вивченні механічних властивостей дисперсійно зміцнених сплавів, механізму ковзання дисоційованих дислокацій, природі дефектів у напівпровідниках і, згодом, вивчав вплив легування на механічні властивості напівпровідників і кераміки, а також механізми деформаційного зміцнення структурно впорядкованих сплавів. Він обіймав посаду завідувача кафедри до свого виходу на пенсію в 1992 році, розбудувавши кафедру металургії (нині кафедра матеріалів) у всесвітньо відомий дослідницький центр.
У 1982 році Пітер Гірш був призначений головою Управління з атомної енергії Сполученого Королівства. Його робота в галузі металургії привела до можливості проведення оцінки цілісності ядерних реакторів з водою під тиском і до унікального розуміння ушкодження металевих конструкційних матеріалів, спричиненого опроміненням у ядерних реакторах.
З 1992 року Пітер Гірш — почесний професор Оксфордського університету. Серед багатьох інших нагород він був відзначений медаллю Г'юза (1971), Королівською медаллю (1977) та премією Вольфа з фізики (1983). Його було обрано до Королівського товариства у 1963 році і посвячено у лицарі в 1975 році[10].
У 2001 був обраний іноземним членом Національної інженерної академії США[11].
Бібліографія
ред.- Electron Microscopy of Thin Crystals (1965)
- Topics in Electron Diffraction and Microscopy of Materials (1999)
- Methods for the Assessment of Structural Integrity of Components and Structures (2003, with David P. G. Lidbury)
Примітки
ред.- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ а б https://www.aip.org/history-programs/niels-bohr-library/oral-histories/31625
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ https://www.ae-info.org/ae/User/Hirsch_Peter
- ↑ Peter Hirsch. 24 вересня 2021.
- ↑ Kelly, Anthony (1 січня 2013). Lawrence Bragg's interest in the deformation of metals and 1950–1953 in the Cavendish – a worm's-eye view. Acta Crystallographica Section A (англ.). 69 (1): 16—24. Bibcode:2013AcCrA..69...16K. doi:10.1107/s0108767312034356. ISSN 0108-7673. PMID 23250056.
- ↑ Sir Peter Bernhard Hirsch // GENi
- ↑ P. Hirsch, A. Howie, R. Nicholson, D. W. Pashley and M. J. Whelan (1965/1977) Electron microscopy of thin crystals (Butterworths/Krieger, London/Malabar FL) ISBN 0-88275-376-2
- ↑ Hirsch, P. B.; Howie, A.; Nicholson, R. B.; Pashley, D. W.; Whelan, M. J.; Marton, L. (1966). Electron microscopy. Physics Today. 19 (10): 93. Bibcode:1966PhT....19j..93H. doi:10.1063/1.3047787.
- ↑ Peter Bernhard Hirsch // American Institute of Physics
- ↑ Professor Sir Peter B. Hirsch Архівовано квітень 13, 2021 на сайті Wayback Machine. (англ.)
Посилання
ред.- Пітер Гірш у Notable Names Database (англ.)