Річард Райт (музикант)
Рі́чард Ві́лльям «Рік» Райт (англ. Richard William "Rick" Wright; 28 липня 1943 — 15 вересня 2008, Лондон) — англійський клавішник, продюсер, композитор, відомий як учасник гурту Pink Floyd[6].
Річард Райт | |
---|---|
Richard Wright | |
Річард Райт | |
Основна інформація | |
Повне ім'я | Річард Вілльям Райт |
Дата народження | 28 липня 1943 |
Місце народження | Гетч Енд, Міддлсекс |
Дата смерті | 15 вересня 2008 (65 років) |
Місце смерті | Лондон, Лондон[d], Велика Британія |
Причина смерті | злоякісна пухлина |
Роки активності | 1964—2008 |
Громадянство | Велика Британія |
Національність | англієць |
Професія | музикант, автор пісень |
Освіта | Університет Вестмінстера[1] і Haberdashers' Aske's Boys' Schoold[1] |
Співацький голос | баритон |
Інструменти | клавішні, орган, фортепіано, синтезатор, тромбон, гітара, саксофон, вібрафон, скрипка, клавесин, віолончель, меллотрон |
Жанр | психоделічний рок, прогресивний рок, експериментальний рок |
Псевдоніми | Рік Райт |
Колективи | Pink Floyd |
Членство | Pink Floyd (2008) і Sigma 6d[2] |
Лейбл | Capitol Records, Columbia Records, EMI, Harvest |
У шлюбі з | Juliette Galed[3][4] |
Діти | Gala Wrightd[5] |
rickwright.com | |
Файли у Вікісховищі |
Помер 15 вересня 2008 року, в 65-річном віці, слідом за колишнім учасником гурту Сідом Барреттом (†7 липня 2006 року).
Біографія
ред.Ранні роки
ред.Річард Вільям Райт народився в родині біохіміка (працював в компанії Unigade Diaries) 28 липня 1943 року. Дитинство провів у Хетч-енді, північному передмісті Лондона, а початкову освіту здобув в Haberdashers' Aske's School. У чотири роки він почав грати на фортепіано; пізніше — опанував гітару, трубу та тромбон.
1962 року Райт вступив до Політехнічного інституту на Риджент-стріт на архітектурний факультет. Тут він познайомився з Роджером Вотерсом і Ніком Мейсоном, а незабаром увійшов до їхнього гурту, який змінював назви: Sigma 6, The Abdabs, The Megadeths. В них час від часу з'являлася і його майбутня дружина Джульєт Гейл. Як згадував гітарист Клайв Меткалф, «чарівна Джульєт була в центрі уваги, але... Рік був дуже сором'язливий та майже не розмовляв»[7].
Незабаром, втративши інтерес до архітектури, Райт покинув Лондонський Політехнічний та перейшов до Лондонського королівського музичного коледжу. Тоді він вже писав пісні, мало того, одну з них, «You 're the Reason Why», запропонував ліверпульському поп-гурту Adam, Mike & Tim, який випустив її синглом.
Роки з Pink Floyd
ред.Позиція Райта у Пінк Флойд була досить невизначеною з початку, оскільки він не вибрав остаточного інструмента, граючи на фортепіано, якщо воно було в пабі, а якщо ні, то на ритм-гітарі або тромбоні[8]. Він переїхав разом з Вотерсом та Мейсоном до будинку в Стенгоуп Гарденс, Гайґейт, де вони почали перші серйозні репетиції з метою стати професійним музичним гуртом. Попри те, що Мейсон та Вотерс були здібними студентами, Райт мало цікавився архітектурою та після року навчання перевівся до Лондонського музичного коледжу[9]. Він на рік призупинив навчання та поїхав подорожувати до Греції. Їхній орендодавець, Майк Леонард, придбав електричний орган Farfisa і ненадовго замінив Райта в групі[10]. Проте цей орган став основним інструментом Райта[11].
Через свого друга, Райт домовився про сесію звукозапису в студії Вест-Гемпстеда, напередодні Різдва 1964 року[12]. Гітарісти Боб Клоуз та Сід Баррет приєдналися до гурту, який отримав назву Pink Floyd.
На середину 1965 р. Pink Floyd мали стабільний склад групи: Баррет, Вотерс, Мейсон та Райт. І після частих виступів того року вони стали завсідниками лондонського андерграунду. У той час Баррет домінував у гурті, пишучи матеріал для пісень, виконуючи головні вокальні партії та граючи партію ведучої гітари. Райт грав роль підтримки, виконуючи партії клавішних та бек-вокалу, зрідка співаючи соло, писав власний матеріал. Як найбільш кваліфікований музикант в гурті, Райт був відповідальним за налаштування гітар, тому часто налаштовував бас-гітару Вотерса на концертах. Пізніше він отримав Строботюнер, для тихого підлаштування гітар в перервах між піснями. До того як гурт став відомий, Райт також був відповідальним за розвантаження приладдя в кінці виступів.
Сольний період
ред.Останні роки
ред.Спадок
ред.Компіляції
ред.Інструменти
ред.Вплив на музичну і поп культуру
ред.Дискографія
ред.Сингли з Pink Floyd
ред.Альбоми з Pink Floyd
ред.Записи живих виступів з Pink Floyd
ред.Компіляції з Pink Floyd (за його участі)
ред.Соло альбоми
ред.- Wet Dream (15 вересня 1978)
- Broken China (26 листопада 1996) #61 ВБ[13]
Альбом із Zee
ред.Альбоми з Девідом Ґілмором
ред.Грає у двох композиціях: «Breakthrough» (клавішні / вокал) і «Comfortably Numb» (з Бобом Ґелдофом (англ. Bob Geldof) (клавішні)
Грає у двох композиціях: «On an Island» (орган) і «The Blue» (клавішні / вокал)
- Remember That Night (DVD/BD) (Вересень (DVD)/Листопад(BD) 2007)
- Live in Gdańsk (CD/DVD) (22 вересня 2008)
Альбом із Сідом Барреттом
ред.Грав клавішні партії і був співпродюсером другого альбому Барретта.
Примітки
ред.- ↑ а б Freebase — 2007.
- ↑ Mabbett A. Pink Floyd: The Music and the Mystery / C. Charlesworth — Omnibus Press, 2010. — 168 p.
- ↑ Miles B., Mabbett A. Pink Floyd: A Visual Documentary / C. Charlesworth — Omnibus Press, 1994. — 160 p. — ISBN 978-0-7119-4109-0
- ↑ Richard Wright: Keyboard player with Pink Floyd — 2008.
- ↑ My Aston Martin: Gala Wright’s Echoes of the Past
- ↑ Erlewine, Stephen. Biography. Allmusic. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 16 вересня 2008.
- ↑ MOJO, декабрь 2008. The Dream Is Over… Mark Blake. pp 76-80
- ↑ Mason, Nick (2004). Dodd, Philip (ред.). Inside out: a personal history of Pink Floyd (вид. 1. publ). London: Weidenfeld & Nicolson Illustrated. ISBN 978-0-297-84387-0.
- ↑ Mason, Nick (2004). Dodd, Philip (ред.). Inside out: a personal history of Pink Floyd (вид. 1. publ). London: Weidenfeld & Nicolson Illustrated. с. 18. ISBN 978-0-297-84387-0.
- ↑ Povey, Glenn (2007). Echoes : The Complete History of Pink Floyd. 3C Publishing. с. 14, 28. ISBN 978-0-9554624-1-2.
- ↑ Mason, Nick (2004). Dodd, Philip (ред.). Inside out: a personal history of Pink Floyd (вид. 1. publ). London: Weidenfeld & Nicolson Illustrated. с. 20. ISBN 978-0-297-84387-0.
- ↑ Mason, Nick (2004). Dodd, Philip (ред.). Inside out: a personal history of Pink Floyd (вид. 1. publ). London: Weidenfeld & Nicolson Illustrated. с. 26. ISBN 978-0-297-84387-0.
- ↑ Позиції чартів. Архів оригіналу за 21 липня 2012. Процитовано 21 липня 2012.
Посилання
ред.Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття про співака. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |