Вікіпедія

Раух Єгор Іванович

Єгор (Георгій) Іванович Раух (ім'я при народженні — Георг Адольф Дітріх фон Раух, нім. Georg Adolph Dietrich von Rauch, 1789–1864) — доктор медицини та хірургії, лейб-медик, один із найкращих лікарів Санкт-Петербурга, дорадчий член Медичної Ради М. В. С., таємний радник, Почесний член Імператорської С.-Петербурзької Хірургічної Академії, Імператорської Академії Наук[5] та Мінералогічного Товариства в Петербурзі[6].

Раух Єгор Іванович
Народився14 червня 1789(1789-06-14)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Ляене-Вірумаа, Естонія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер30 квітня 1864(1864-04-30)[1] (74 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Санкт-Петербург, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняСмоленський лютеранський цвинтарd Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняСанкт-Петербург[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьбалтійські німці[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьлікар, лейб-медик Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materДерптський імператорський університетd (1811)[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьмедицина Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладFinlaysond[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор медицини[2]
РідQ97286430? Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоJohann Carl Rauchd Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зQ124608564? Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиJustine Leopoldine von Sadlerd
Karl Justus von Rauchd
Justine Charlotte von Seidlitzd
Rosalie Henriette von Rauchd
Раух Оттон Єгоровичd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня орден Святої Анни II ступеня

Біографія

ред.

Єгор Іванович народився 14-го липня 1789 року в парафії св. Якобі, Естляндської губернії, де його батько був пастором. Початкову освіту здобув у Ревельській гімназії, а в 1806[7][8] році вступив для вивчення медицини в Дерптський університет. Захистивши дисертацію: «Initiis morborum» (16-го липня 1811 року[9]), Раух здобув ступінь доктора медицини і хірургії і відправився в Петербург, де зайнявся практикою.

У 1812 році він вступив ординатором до Обухівської лікарні і був призначений лікарем до Фінляндського єгерського полку. Проте його приватна практика дедалі більше збільшувалася, і тому ще 1814 року він відмовився від служби полку, а 1828 року залишив і Обухівську лікарню. У 1816 році принцеса Антуанетта Вюртемберзька рекомендує Рауха доктору Я. В. Вілліє:

…я уже писала об этом графу Толстому, но не рассчитываю на его содействие. Если Вы позволите, господин Раух представит все необходимые документы, подтверждающие мою к нему благосклонность; положительный отзыв Штейнеля, приложенный к этому письму также подтверждает её. Это человек знающий и с прекрасным характером.

Там же додається рекомендаційний лист графа Штейнеля, в якому він рекомендує принцесі Антуанетті доктора Рауха, який служив у єгерському полку, сформованому у Виборзі, в чині колезького асесора[10].

Масон, у 1817—1819 роках член петербурзької ложі «Петра до істини»[11].

У 1828 році досліджував мінеральні джерела Стародавньої Руси, де в 1834 за його безпосередньої участі було відкрито «Заклад мінеральних вод у Стародавній Русі», що відноситься до військового відомства[12].

У числі лейб-медиків Крейтона В. П. (1791—1864), Арендта Н. Ф. (1785—1859) з 4 по 15 березня 1829 року лікував імператора Миколу I[13]. У 1829 році, коли міцно встановилася його репутація, як одного з найкращих лікарів столиці, Є. В. І. Раух був запрошений до хворої Імператриці Олександри Федорівни і призначений її лейб-медиком. У 1833 році він супроводжував її у подорожі за кордон. На посаді лейб-медика Е. І. Раух пробув 16 років.

 
Герб жалований Є. І. Рауху[14]

Під час хвороби Н. О. Пушкіної в 1835 був запрошений на консиліум, а потім лікував її (про те, що вона була задоволена його лікуванням, див. лист Н. О. Пушкіної до О. С. Павлищевої[15]).

 
Портрет Юстини Раух, ур. Різенкампф, дружини Є. І. Рауха

З 1831 року він брав дуже діяльну участь у заняттях Медичної Ради, як її дорадчий член. У 1837 році Є. І. Раух був запрошений до членів Комітету, який спостерігав за придворною аптекою, а наступного року, за відсутністю лейб-медика Рюля, він виконував обов'язки інспектора з медичної частини над закладами, що перебували під заступництвом Імператриці Марії Федорівни.

Є. І. Раух стояв біля джерел створення і був активним членом «Німецького лікарського товариства в С.-Петербурзі» (нім. Der deutsche arztliche Verein zu St. Petersburg). Першим директором товариства з 21 січня 1819 р. до 1842 р. був відомий хірург професор І. Ф. Буш. У 1842 р., коли його здоров'я різко погіршилося, і він став погано бачити, то за його рекомендацією головою (директором) товариства було обрано доктора медицини та хірургії Є. І. Рауха. Секретарем товариства був обраний К. І. Зейдліц (1798—1885) . Саме цього року в товариство вступив М. І. Пирогов, який став найактивнішим його членом[16].

Лейб-медик Є. І. Раух був ініціатором створення за сприяння графині Ю. П. Строганової в 1837 першого в Росії дитячого притулку на 16 осіб при Демидівському закладі (наб. р. Мойки, 108, 1-й директор — І. Ф. Буш)[17]. Діти обох статей 3-10 років приймалися безкоштовно і у притулку перебували з ранку до 7-8 години вечора. Старші діти навчалися Закону Божого, читання та рахунку, співу та рукоділля.

12 квітня 1846 року Є. І. Раух, дійсний статський радник, наданий дипломом на спадкову дворянську гідність[18].

У 1857 році обраний членом Комісії, якій було доручено висловитися щодо щеплень чуми рогатої худоби, зроблених у 1853 та в 1856 роках у Новоросії. За дорученням Міністерства державного майна Є. І. Раух відвідав чумощеплювальні інститути в Херсонській губернії та представив докладну та детально розроблену доповідь з цього питання. Дерптський Ветеринарний Інститут відзначив праці Рауха, обравши його, коли він справляв 50-річний ювілей своєї діяльності, почесним членом Інституту. 17 грудня того ж року Раух був обраний почесним членом Імператорської С.-Петербурзької Медико-Хірургічної Академії.

Окрім медичної діяльності Є. І. Раух активно займався комерцією. У 1836 році разом із петербурзьким 1-ї гільдії купцем Карлом Самуїлом Нотбеком (Carl Samuel Nottbeck, 1779–1847) із Ревеля купив фабрику Фінлейсона (англ. Fynlayson) у Таммерфорсі. З 1835 по 1860 рік кількість робітників збільшилася з 60 до 1578 чоловік, а виручка сягнула 450 тисяч рублів сріблом[19]. Родина Раухів була співвласниками фабрики до її націоналізації в 1945 р. Є. І. Раух також володів декількома іншими підприємствами у Фінляндії.

 
Брама маєтку Рауха в Заводівці

У 1851 році Раух придбав маєток в селі Заводівка Херсонської губернії, керуючим якого був племінник дружини Юстус Йоган Конрад Рієзенкампф. Згодом власником маєток став онук Є. І. Рауха генерал Г. О. Раух.

Помер 30 квітня 1864 року в С.-Петербурзі, похований на Смоленському лютеранському цвинтарі[20].

Після смерті Рауха в 1864 р. академік Карл Максимович Бер доповідав Фізико-математичному відділенню Академії наук про те, що доктор Єгор Іванович Раух "заповідав Бібліотеці Академії колекцію малюнків із зображенням природно-історичних предметів. Частково вони належать знаменитій Сибіллі Меріан».

Праці Є. І. Рауха

ред.
  • "De initiis morborum, cum appendice sistente duas morborum chirurgicorum historias", Dorpat, 1811
  • «Ueber die Krankheiten des Gehörganges und des Trommelfells» — «Petersb. vermischte Abhandl. aus dem Gebiete der Heilkunde», 1821, I, 71-98
  • «Beobachtung einer Krankheit des rechten Eierstockes oder der Tuba Fallopii» — там же, II, 95-102
  • «Beobachtung einer Durchlöcherung des Magens am Pylorus» — там же, стор. 143—175 (1823 р.)
  • «Verlauf einer Scharlachkrankheit ohne bemerkbares Exanthem» — там же, III, 156—164 (1825 р.)

Сім'я[21]

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б http://drw.saw-leipzig.de/30445
  2. ↑ а б в Haapala P., Peltola J. Globaali Tampere: Kaupungin taloushistoria 1700-luvulta 2000-luvulle — Tampereen museot, 2019. — С. 34. — 187 с. — ISBN 978-951-609-961-6
  3. ↑ а б Haapala P., Peltola J. Globaali Tampere: Kaupungin taloushistoria 1700-luvulta 2000-luvulle — Tampereen museot, 2019. — С. 33. — 187 с. — ISBN 978-951-609-961-6
  4. ↑ https://trepo.tuni.fi/bitstream/handle/10024/103517/1527589872.pdf?sequence=1&isAllowed=y
  5. ↑ Раух Егор Иванович (Георг Адольф Дитрих). Информационная система Архивы Российской академии наук. Архів оригіналу за 17 листопада 2018. Процитовано 18 квітня 2022.
  6. ↑ Половцов, 1910, с. 501 - Т.15.
  7. ↑ EAA.402.7.5:154.
  8. ↑ Hasselblatt A., Otto G., 1889, с. 21.
  9. ↑ диссертации Дерптского Университета 1811-1914. STADYLIB. Архів оригіналу за 17 листопада 2018. Процитовано 17 листопада 2018.
  10. ↑ Русское историческое общество, 1906, с. 451—452.
  11. ↑ Серков А. И. Русское масонство. 1731—2000 гг. Энциклопедический словарь. М.: Российская политическая энциклопедия, 2001. 1224 с.
  12. ↑ Книжная выставка «Русский Баден-Баден»: к 190-летию основания курорта «Старая Русса (1828–2018)». Новгородская областная универсальная научная библиотека. Архів оригіналу за 17 листопада 2018. Процитовано 17 листопада 2018.
  13. ↑ Записки гг. медиков о состоянии здоровья государя императора с 4 по 15 ноября 1829 года. Президентская библиотека. Архів оригіналу за 17 листопада 2018. Процитовано 17 листопада 2018.
  14. ↑ Hansen, 1932, с. 114.
  15. ↑ ИРЛИ, ф. 244, оп. 20, № 169
  16. ↑ Будко А. А., Шабунин А. В., 2002.
  17. ↑ С. В. Боглачев. Приюты. САНКТ-ПЕТЕРБУРГ Энц иклопедия. Архів оригіналу за 17 листопада 2018. Процитовано 17 листопада 2018. {{cite web}}: символ зміни рядка в |website= на позиції 17 (довідка)
  18. ↑ Герб Раухов. Общій Гербовникъ дворянскихъ родовъ Всероссійскія Имперіи. Архів оригіналу за 17 листопада 2018. Процитовано 17 листопада 2018.
  19. ↑ Trade and industry of Finland, 1922.
  20. ↑ findagrave.com.
  21. ↑ Hansen, 1932, с. 115.

Література

ред.
Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Раух_Єгор_Іванович&oldid=43970845