Роберт Берестовський
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. |
Роберт Берестовський[джерело?] (лит. Robertas Bžostovskis; 7 червня 1748, Михалишки — після 1795) — шляхтич герба Стремено часів Речі Посполитої, державний діяч Великого князівства Литовського, Підкоморій королівський, Чашник великий Литовський (1787-1791), каштелян Полоцький (1791–1795), гусарський полковник, Маршалок литовського трибуналу 1791 року.
| Роберт Берестовський | |
|---|---|
| Народився | 7 червня 1748[1] або 7 червня 1743[2]  Михалишкиd, Віленський повіт[d], Віленське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита |
| Помер | не раніше 1794 і не пізніше 20 квітня (1 травня) 1798 |
| Країна | Річ Посполита |
| Посада | Чашник великий Литовський[3], Маршалок Головного трибуналу Великого князівства Литовського[d] і Полоцькі каштеляни[2] |
| Військове звання | полковник |
| Рід | Берестовські |
| Батько | Йозеф Берестовський |
| Мати | Людвіка Садовськаd |
| Брати, сестри | Павло Ксаверій Берестовський і Станіслав Берестовський |
| У шлюбі з | Ганна Броель-Платерd[2] |
| Діти | Марія Берестовськаd[4], Август Берестовський і Кордуля Берестовськаd |
 | |
Життєпис
ред.Роберт Берестовський походив зі шляхетського роду Берестовських (у литовській транскрипції Bžostovkis), герба Стремено.
Син Великого писаря Литовського Йосипа Берестовський та Людвіки Садовської.
Був одружений з Ганною Ядвігою Броель-Платер, донькою Костянтина Людвіка Платера, мав синів Людвіка, Вінсента, Августа та доньку Марію-Ганну.
Серед інших маєтків, він володів містом Мосар, де в 1775-1790 рр. збудував палац у стилі класицизму, а 1792 р. на суму 1000 дукатів заснував церкву святої Ганни, небесної покровительки своєї дружини.
Примітки
ред.- ↑ Internetowy Polski Słownik Biograficzny
- ↑ а б в Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. V, Ziemia połocka i województwo połockie XIV‒XVIII wiek / за ред. H. Lulewicz — Warszawa: 2018. — С. 107. — ISBN 978-83-65880-49-9
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 213.
- ↑ Jeziorski P. A. Awans społeczno-majątkowy polsko-inflanckich Hylzenów w XVIII wieku. Źródła sukcesu i przyczyny upadku // Беларуска-польскія моўныя, літаратурныя, гістарычныя і культурныя сувязі. Да 220-годдзя з дня нараджэння Адама Міцкевіча: зб. арт. па матэрыялах міжнар. навук. канф. / за ред. І. Э. Багдановіч — Мінск: БДУ, 2018. — С. 421. — 439 с. — ISBN 978-985-566-676-0
Джерела
ред.- Зямчонак І. Ваколіцы Парыжа. Старонкі гісторыі Пастаўскага Паазер'я. «Сумежжа». Паставы, 2004.