Вікіпедія

Роберт I Пармський

Роберто І (італ. Roberto I di Parma; 9 липня 1848 — 16 листопада 1907) — герцог Парми з 1854 до приєднання своїх володінь до П'ємонту y 1859; внаслідок чого йому залишився лише титул.

Роберт I Пармський
італ. Roberto I Carlo Luigi Maria
Народився9 липня 1848(1848-07-09)[1][2][3]
Флоренція, Італія
Помер16 листопада 1907(1907-11-16)[1][2][3] (59 років)
Лукка, Тоскана, Італія
ПохованняTenuta Realed
Країна Королівство Італія
Діяльністьаристократ
Знання мовіталійська
ТитулКнязь Пармськийd
РідПармські Бурбони
БатькоКарло III
МатиМарія-Луїза Бурбон-Франція
Брати, сестриАнрі де Бурбон-Пармаd, Маргарита Бурбон-Пармська і Аліса Бурбон-Пармська
У шлюбі зМарія Пія де Бурбонd і Марія Антонія Португальська
Діти (24)Марія-Луїза Бурбон-Пармська, Енріко Бурбон-Пармський, Джузепе Іd, Еліас Іd, Сикст Пармськийd, Хав'єр Бурбон-Пармськийd, Фелікс Люксембурзький[d], Рене Бурбон-Пармський, Ґаєтано Пармськийd, Беатрича Пармськаd, Луїджі Пармськийd, Марія Аделаїда Пармськаd, Зіта Бурбон-Пармська, Фердинандо Пармськийd, Луїза Марія Пармськаd[2], Марія Імаколата Пармськаd[2], Марія Тереза Пармськаd[2], Марія Пія Пармськаd[2], Анастасія Пармськаd[2], Авґусто Пармськийd[2], Франческа Пармськаd[2], Марія Антонія Пармськаd[2], Ізабела Пармськаd[2] і Генрієта Пармськаd[2]
Нагороди
Орден Золотого руна

Біографія

ред.

Народився в Флоренції, Роберто був сином Карла ІІІ герцога Парми та Марії Луїзи д'Артуа. Успадкував трон після смерті батька у 1854.

Королівство

ред.

Йому було лише шість років, тому фактично трон дістався його матері Марії Луїзі, сестрі графа Шамбор. Графиня відразу звільняє де-яких активних помічників свого покійного чоловіка (Карла ІІІ), але була зраджена мацініанами у липні 1854 року, що призвело до жорстокої репресивної політики, яка закінчилася Другою війною за незалежність Італії.

Роберто був скинутий з престолу в 1859, у одинадцятирічному віці, коли, у розпалі Другої війни за незалежність Італії, його мати віддала перевагу втечі до Ломбардо-Венетського королівства (Regno Lombardo-Veneto), щоб дочекатися результатів воєнних дій. У результаті підписання мирного договору Віллафранка (1860), до Парми приєдналися королівство Сардинія і Тоскана. Таким чином, герцогство Парми стало одним з найбільших у королівстві Італія.

Життя без корони

ред.

Після втрати трону, Роберто зі своєю сім'єю продовжують достатньо безбідне існування, користуючись фамільними багатствами. Подорожують приватними потягами до свого замку поблизу Відня, то до маєтку Пяноре в Тоскані, та до дивовижного замку Шамбор у Франції.

Помер у Віареджо в 1907.

Сім'я

ред.

У 1869, у вигнанні, одружується з принцесою Марією Пією Бурбон-Сицилійською (1849-1882), донькою короля Обох Сицилій Фердинанда ІІ. Марія Пія належала до королівської сім'ї Обох Сицилій, і, як і чоловік, походила з родини Бурбонів. Народила 12 дітей, померла під час пологів:

  • Марія Луїза Бурбон-Пармська (1870-1899). Дружина болгарського царя Фердінанда І.
  • Принц Фердінанд (5 березня 1871 — 14 квітня 1871).
  • Принцеса Луїза Марія (1872—1943). Була розумово відсталою.
  • Принц Енріко І (1873-1939). Герцог Парми 1907—1939. Був розумово відсталий, і з 1907 (дата смерті батька) його брат Еліас перейняв титул, не зважаючи на це, Енріко так і залишився відомий як Енріко І ді Парма. Тримав титул до смерті.
  • Принцеса Марія Іммаколата (1874—1914). Була розумово відсталою.
  • Принц Джузеппе І (1875—1950). Герцог Парми 1939—1950. Він також був розумово відсталий; претендує на посаду герцога, як наступник Енріко І, але його брат Еліас продовжує тримати титул в своїх руках.
  • Принцеса Марія Тереза (1876—1959). Була розумово відсталою.
  • Принцеса Марія Пія (1877—1915). Була розумово відсталою.
  • Принцеса Беатріче (1879—1946). Дружина графа П'єтро Лукезі Паллі.
  • Принц Еліас I, герцог Парми (1880-1959). Був головою герцогської сім'ї Парми (1950-1959), перейнявши титул герцога. Одружується з архігерцогинею австрійською Марією Анною.
  • Принцеса Марія Анастасія (25 серпня 1881 — 7 вересня 1881).
  • Принц Августо (22 вересня 1882). Помирає відразу після народження.

Після смерті першої дружини, Роберто І одружується в 1884 з португальською принцесою Марією Антонією. Вона також народила 12 дітей:

  • Принцеса Марія делле Неве Аделаіде (1885-1959). Є благословенною сестрою в монастирі Солесмес (Франція).
  • Принц Сісто (1886-1934).
  • Принц Франческо Саверіо (1889-1977). Одружений з Маддаленою ді Бурбон-Бузетто. Є претендентом на герцогство Парми під ім'ям Саверіо І ді Парма (1974-1977)
  • Принцеса Франческа (1890-1978). Є благословенною сестрою в монастирі Солесмес (Франція).
  • Принцеса Зіта (1892-1989). Дружина австрійського імператора Карла І.
  • Принц Феліче (1893-1970). Одружується з великою герцогинею Люксембургу Шарлоттою, його двоюрідною сестрою (їх матері були сестрами).
  • Принц Ренато (1894-1962). Одружений з данською принцесою Маргаритою.
  • Принцеса Марія Антонія (1895-1937). Є благословенною сестрою в монастирі Солесмес (Франція).
  • Принцеса Ізабелла (1898-1984). Помирає не одружена.
  • Принц Луіджі (1899-1967). Одружується з принцесою Марією Франческою ді Савоя.
  • Принцеса Енрікетта (1903-1987). Помирає не одружена.
  • Принц Гайтано (1905-1958). Одружується з принцесою Маргаритою ді Турн унд Таксіс (di Thurn and Taxis). У шлюбі народжується донька Діана Бурбон-Пармська. Був розлучений в Будапешті 24 січня 1940.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #129125903 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Lundy D. R. The Peerage
  3. ↑ а б в Diccionario biográfico español — Real Academia de la Historia, 2011.
Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Роберт_I_Пармський&oldid=41852800