Робітнича вулиця (Київ, Святошинський район)

вулиця у Святошинському районі міста Києва, місцевість Новобіличі

Робітни́ча ву́лиця — вулиця у Святошинському районі міста Києва, селище Новобіличі. Пролягає від вулиці Василя Степанченка до шосе на с. Коцюбинське.

Робітнича вулиця
Київ
Робітнича вулиця в Новобіличах
Робітнича вулиця в Новобіличах
Робітнича вулиця в Новобіличах
МісцевістьНовобіличі
РайонСвятошинський
Колишні назви
385-та Нова
Загальні відомості
Протяжність1,65 км
Координати початку50°28′27.8″ пн. ш. 30°21′39″ сх. д. / 50.474389° пн. ш. 30.36083° сх. д. / 50.474389; 30.36083
Координати кінця50°28′56.2″ пн. ш. 30°21′45.3″ сх. д. / 50.482278° пн. ш. 30.362583° сх. д. / 50.482278; 30.362583
поштові індекси03164
Транспорт
Найближчі станції метро «Академмістечко»
АвтобусиА 30, 97
Маршрутні таксіМт 301, 366, 497
Найближчі залізничні станціїз. п. Новобіличі
Рухдвосторонній
Покриттяасфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
ХрамиХрам Святої Трійці
Забудовасадибна малоповерхова
Зовнішні посилання
Код у реєстрі11448
У проєкті OpenStreetMapr1593547
Мапа
Мапа
CMNS: Робітнича вулиця у Вікісховищі

Прилучаються Приладний провулок, вулиця Генерала Наумова, Малинська, Малинський провулок, проспект Академіка Палладіна, Робітничий провулок, вулиці Коростенська, Рахманінова, Соснова, Гостомельська, Клавдіївська, Димерська і Олевська.

Історія

ред.

Вулиця виникла в середині XX століття під назвою 385-та Нова. Сучасна назва — з 1944 року[1].

Зображення

ред.

Примітки

ред.
  1. Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 38. Арк. 65–102. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]

Посилання

ред.
  • Даниленко Евгения. Ну, очень большая деревня-2 (Киев за кадром). // «Газета по-киевски». — 2006. — 21 сентября. Архів оригіналу за 15 липня 2013. Процитовано 15 квітня 2013. (рос.)

Джерела

ред.