Рудольф Ген
Рудольф Мельхіор Артур Марія Ген (нім. Rudolf Melchior Arthur Maria Haen; 12 березня 1915, Штутгарт — 9 травня 1945, Бад-Кіссінген) — німецький офіцер, оберстлейтенант вермахту (20 квітня 1945). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.
| Рудольф Ген | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
нім. Rudolf Haen  | ||||||||||||
| Народився | 12 березня 1915[1] Штутгарт | |||||||||||
| Помер | 9 травня 1945[1] (30 років) Бад-Кіссінген, Нижня Франконія, Баварія, Німецький Райх | |||||||||||
| Поховання | Санкт-Йоганн-ін-Тіроль | |||||||||||
| Країна | .svg){kind=small} Німецький Райх | |||||||||||
| Діяльність | офіцер | |||||||||||
| Учасник | Друга світова війна | |||||||||||
| Військове звання | Оберстлейтенант | |||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||
Біографія
ред.29 жовтня 1935 року вступив у 5-й автотранспортний батальйон. З 1939 року — ордонанс-офіцер 2-го батальйону 4-го танкового полку 13-ї танкової дивізії. Учасник Польської і Французької кампаній. Наприкінці 1940 року переведений в 100-й танковий батальйон, з яким із червня 1941 року брав участь в Німецько-радянської війни. З травня 1942 року — командир 1-ї роти 103-го танкового батальйону. Учасник наступу на Сталінград, відзначився при обороні Іларіонівської (листопада 1942). Був тяжко поранений та евакуйований з котла. З березня 1943 року — командир 103-го танкового батальйону, який у вересні 1943 року був перекинутий в Італії. Відзначився у боях в районі Неттуно. Потім пройшов підготовку офіцера Генштабу і був призначений 1-м офіцером Генштабу в штабі 14-ї армії в Італії. В травні 1945 року взятий в полон американськими військами. Помер у полоні. Похований на військовому цвинтарі в Санкт-Йоганн-ін-Тіроль.
Нагороди
ред.- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки)
- Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» (23 січня 1939)
- Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938 року» із застібкою «Празький град»
- Залізний хрест
- 2-го класу (3 листопада 1939)
- 1-го класу (10 липня 1941)
- Нагрудний знак «За танкову атаку»
- в сріблі (1 червня 1940)
- 4-го ступеня «100» (8 травня 1944)
- Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (15 серпня 1942)
- Нагрудний знак «За поранення»
- в чорному (6 вересня 1942)
- в сріблі (3 лютого 1943)
- Німецький хрест в золоті (6 вересня 1942)
- Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ (19 листопада 1942)
- Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
- лицарський хрест (18 грудня 1942)
- дубове листя (№590; 21 вересня 1944)
- Нарукавний знак «За знищений танк» (1 липня 1943)
Література
ред.- Залесский К. А. Железный крест. Самая известная военная награда Второй мировой войны. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
- Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
- Fellgiebel W.P. Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
- Patzwall K., Scherzer V. Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
- Kwasny A., Kwasny G. Die Eichenlaubträger 1940-1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001
- FEDERL, CH., Die Ritterkreuzträger der Deutschen Panzerdivisionen 1939-1945, VDM Heinz Nickel, Zweibrücken, 2000
- WEGMANN, GÜNTER, Die Ritterkreuzträger der Deutschen Wehrmacht 1939-1945, Biblio-Verlag, 2009