Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Рудольф Пріч (пол. Rudolf Prich; 6 серпня 1881, Опава, Австро-Угорщина1940, СРСР) — польський військовий діяч, генерал дивізії (1928). Учасник Другої світової війни. Розстріляний органами НКВС СРСР разом з іншими польськими військовополонениними у Катині.

Рудольф Пріч
Народився6 серпня 1881(1881-08-06)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Опава Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер1940 Редагувати інформацію у Вікіданих
Катинь, Смоленський район, Смоленська область, РРФСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
·розстріл Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Республіка Польща Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьофіцер Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовпольська Редагувати інформацію у Вікіданих
УчасникПерша світова війна і польсько-радянська війна 1920 Редагувати інформацію у Вікіданих
Військове званнягенерал Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Залізної Корони золотий хрест Заслуги Командорський хрест ордена Відродження Польщі офіцерський хрест ордена Відродження Польщі Медаль «Десятиліття здобутої незалежності» Пам'ятна медаль за війну 1918-1921

Біографія

ред.

Із 1902 року служив в армії Австро-Угорщини. Учасник Першої світової війни. Із 1914 року — капітан Генерального штабу[2], із 1916 року — майор Генерального штабу[3]. Із 25 липня 1918 року очолював 20-й відліл військового міністерства Австро-Угорщини.

У 1919 році у званні підполковника вступив до Війська Польського. Під час українсько-польської війни був начальником штабу Головного командування округу «Львів». Із 15 квітня 1920 року очолював 1-й відліл Штабу Військового міністерства Польщі, 29 травня того ж року отримав звання полковника. У 1922-1923 роках командував 26-ю піхотною дивізією[4], у 1923-1926 роках очолював Армійський експериментальний навчальний центр у Рембертуві. У 1925 році отримав звання бригадного генерала.

У 1926-1935 роках очолював артилерійський навчальний центр у Торуні, із 1928 року — генерал дивізії[5]. У 1935 році вийшов у відставку і поселився у Львові.

11 вересня 1939 року генералом Казимиром Соснковським був призначений командувачем оборони Львівського району від Рави-Руської до Дністра. Брав участь в обороні Львова від німців. Арештований органами НКВС СРСР і розстріляний у Катині навесні 1940 року. Точне місце і обставини смерті до кінця невідомі.

Нагороди

ред.
  • Командорський хрест ордена Відродження Польщі (10 листопада 1933)
  • Офіцерський хрест ордена Відродження Польщі (2 травня 1922)
  • Золотий Хрест Заслуги (10 листопада 1928)
  • Пам'ятна медаль за війну 1918–1921 рр.
  • Медаль «Десята річниця відновлення незалежності»
  • Великий офіцер ордена Трьох зірок (1927, Латвія)
  • Командор із зіркою ордена Білого Лева (1932, Чехословаччина)
  • Кавалер ордена Почесного легіону (1921, Франція)
  • Орден Залізної Корони 3-го ступеня з бойовими відзнаками (Австро-Угорщина, до 1916) і з мечами (до 1918)
  • Хрест Військової Заслуги 3 класу з бойовими відзнаками (Австро-Угорщина, до 1916)
  • Срібна медаль «За бойові заслуги» на стрічці Хреста бойової заслуги (Австро-Угорщина, до 1918 р.)
  • Бронзова медаль «За бойові заслуги» на стрічці Хреста бойової заслуги (Австро-Угорщина, до 1916 р.)
  • Бронзова медаль «За бойові заслуги» на червоній стрічці (Австро-Угорщина, до 1916 р.)
  • Військовий ювілейний хрест (Австро-Угорщина, до 1916 р.)

Примітки

ред.
  1. Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  2. Rang- und Einteilungsliste des K. u. K. Generalstabes (Wien, 1914) | Könyvtár | Hungaricana. library.hungaricana.hu. Процитовано 27 травня 2024.
  3. Ranglisten des Kaiserlich und Königlichen Heeres 1916 (Wien, 1916) | Könyvtár | Hungaricana. library.hungaricana.hu. Процитовано 27 травня 2024.
  4. Biography of Major-General Rudolf Prisch (1881 – 1939), Poland. generals.dk. Процитовано 27 травня 2024.
  5. Wojskowych, Ministerstwo Spraw (1922). Lista starszeństwa oficerów zawodowych. Ministerstwo Spraw Wojskowych.

Джерела

ред.
  • Zdzisław Nicman, Gen. dyw. Rudolf Prich (1881–1940), „Polska Zbrojna”, nr 31, 1991.
  • Tadeusz Kryska-Karski, Stanisław Żurakowski, Generałowie Polski Niepodległej, Editions Spotkania, Warszawa 1991.
  • Stawecki P., Słownik biograficzny generałów Wojska Polskiego 1918–1939, Warszawa: „Bellona”, 1994, s. 261, ISBN 83-11-08262-6, OCLC 830050159
  • Bogdan Snoch: Górnośląski Leksykon Biograficzny. Suplement do wydania drugiego. Katowice: Muzeum Śląskie, 2006, s. 92–93. ISBN 83-60353-11-5.