Рудольф Пріч
Рудольф Пріч (пол. Rudolf Prich; 6 серпня 1881, Опава, Австро-Угорщина — 1940, СРСР) — польський військовий діяч, генерал дивізії (1928). Учасник Другої світової війни. Розстріляний органами НКВС СРСР разом з іншими польськими військовополонениними у Катині.
| Рудольф Пріч | |
|---|---|
.jpg) | |
| Народився | 6 серпня 1881[1]  Опава |
| Помер | 1940 Катинь, Смоленський район, Смоленська область, РРФСР, СРСР ·розстріл |
| Країна | .svg){kind=small} Республіка Польща |
| Діяльність | офіцер |
| Знання мов | польська |
| Учасник | Перша світова війна і польсько-радянська війна 1920 |
| Військове звання | генерал |
| Нагороди |       |
Біографія
ред.Із 1902 року служив в армії Австро-Угорщини. Учасник Першої світової війни. Із 1914 року — капітан Генерального штабу[2], із 1916 року — майор Генерального штабу[3]. Із 25 липня 1918 року очолював 20-й відліл військового міністерства Австро-Угорщини.
У 1919 році у званні підполковника вступив до Війська Польського. Під час українсько-польської війни був начальником штабу Головного командування округу «Львів». Із 15 квітня 1920 року очолював 1-й відліл Штабу Військового міністерства Польщі, 29 травня того ж року отримав звання полковника. У 1922-1923 роках командував 26-ю піхотною дивізією[4], у 1923-1926 роках очолював Армійський експериментальний навчальний центр у Рембертуві. У 1925 році отримав звання бригадного генерала.
У 1926-1935 роках очолював артилерійський навчальний центр у Торуні, із 1928 року — генерал дивізії[5]. У 1935 році вийшов у відставку і поселився у Львові.
11 вересня 1939 року генералом Казимиром Соснковським був призначений командувачем оборони Львівського району від Рави-Руської до Дністра. Брав участь в обороні Львова від німців. Арештований органами НКВС СРСР і розстріляний у Катині навесні 1940 року. Точне місце і обставини смерті до кінця невідомі.
Нагороди
ред.- Командорський хрест ордена Відродження Польщі (10 листопада 1933)
- Офіцерський хрест ордена Відродження Польщі (2 травня 1922)
- Золотий Хрест Заслуги (10 листопада 1928)
- Пам'ятна медаль за війну 1918–1921 рр.
- Медаль «Десята річниця відновлення незалежності»
- Великий офіцер ордена Трьох зірок (1927, Латвія)
- Командор із зіркою ордена Білого Лева (1932, Чехословаччина)
- Кавалер ордена Почесного легіону (1921, Франція)
- Орден Залізної Корони 3-го ступеня з бойовими відзнаками (Австро-Угорщина, до 1916) і з мечами (до 1918)
- Хрест Військової Заслуги 3 класу з бойовими відзнаками (Австро-Угорщина, до 1916)
- Срібна медаль «За бойові заслуги» на стрічці Хреста бойової заслуги (Австро-Угорщина, до 1918 р.)
- Бронзова медаль «За бойові заслуги» на стрічці Хреста бойової заслуги (Австро-Угорщина, до 1916 р.)
- Бронзова медаль «За бойові заслуги» на червоній стрічці (Австро-Угорщина, до 1916 р.)
- Військовий ювілейний хрест (Австро-Угорщина, до 1916 р.)
Примітки
ред.- ↑ Internetowy Polski Słownik Biograficzny
- ↑ Rang- und Einteilungsliste des K. u. K. Generalstabes (Wien, 1914) | Könyvtár | Hungaricana. library.hungaricana.hu. Процитовано 27 травня 2024.
- ↑ Ranglisten des Kaiserlich und Königlichen Heeres 1916 (Wien, 1916) | Könyvtár | Hungaricana. library.hungaricana.hu. Процитовано 27 травня 2024.
- ↑ Biography of Major-General Rudolf Prisch (1881 – 1939), Poland. generals.dk. Процитовано 27 травня 2024.
- ↑ Wojskowych, Ministerstwo Spraw (1922). Lista starszeństwa oficerów zawodowych. Ministerstwo Spraw Wojskowych.
Джерела
ред.- Zdzisław Nicman, Gen. dyw. Rudolf Prich (1881–1940), „Polska Zbrojna”, nr 31, 1991.
- Tadeusz Kryska-Karski, Stanisław Żurakowski, Generałowie Polski Niepodległej, Editions Spotkania, Warszawa 1991.
- Stawecki P., Słownik biograficzny generałów Wojska Polskiego 1918–1939, Warszawa: „Bellona”, 1994, s. 261, ISBN 83-11-08262-6, OCLC 830050159
- Bogdan Snoch: Górnośląski Leksykon Biograficzny. Suplement do wydania drugiego. Katowice: Muzeum Śląskie, 2006, s. 92–93. ISBN 83-60353-11-5.