Вікіпедія

Салюков Олег Леонідович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Салюков.

Олег Леонідович Салюков (21 травня 1955(1955-05-21) Редагувати інформацію у Вікіданих, Саратов Редагувати інформацію у Вікіданих) — російський воєначальник, головнокомандувач Сухопутними військами з 2 травня 2014 року[1] . Генерал армії (2019)[2] .

Салюков Олег Леонідович
рос. Олег Салюков Редагувати інформацію у Вікіданих
Нині на посаді
Народився21 травня 1955(1955-05-21) (69 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Саратов, РРФСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий яквійськовослужбовець Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаРосія Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materВійськова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, Ульяновське гвардійське вище танкове командне училище імені В. І. Леніна і Військова академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня орден Олександра Невського орден «За військові заслуги» орден Пошани (Російська Федерація) Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» III ступеня Орден «За особисту мужність» медаль Жукова ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» ювілейна медаль «300 років Російському флоту» медаль «У пам’ять 850-річчя Москви» ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «70 років Збройних Сил СРСР» Медаль «Учаснику військової операції в Сирії» медаль «За бездоганну службу» ІI ступеня медаль «За бездоганну службу» III ступеня Медаль «Генерал армії Маргелов» For distinguished service Медаль «За відзнаку у військовій службі» (Міноборони Російської Федерації) медаль «200 років Міністерству оборони» медаль «За повернення Криму» медаль «За співдружність в ім'я порятунку» (МНС РФ) медаль «За військову доблесть» (РФ) Медаль «За участь у військовому параді в День Перемоги»
 Медіафайли у Вікісховищі

З 11 січня 2023 року заступник командувача Об'єднаного угрупування військ у зоні вторгнення РФ в Україну[3] .

Знаходиться під санкціями Євросоюзу, Великої Британії, Канади та інших країн.[⇨]

Життєпис

ред.

Олег Салюков народився 21 травня 1955 року у місті Саратові в родині військовослужбовця. Батько — Леонід Іванович Салюков (1920—2006), учасник німецько-радянської війни, танкіст, генерал-майор[4]. Виріс у Пензі, в 1972 році закінчив середню загальноосвітню школу № 6 Пензи з викладанням ряду предметів англійською мовою. У 1977 році закінчив Ульяновське гвардійське вище танкове командне училище імені В. І. Леніна із золотою медаллю[5][5].

1985 року закінчив Військову академію бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського з відзнакою. В 1996 році закінчив Військову академію Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації[6].

Військову службу проходив командиром взводу, командиром роти, начальником штабу та командиром батальйону в Київському військовому окрузі (1977—1982), заступником командира навчального танкового полку (в/ч 47866, Ковров), командиром танкового полку, заступником командира 4-ї гвардійської танкової Кантеміровської дивізії імені Ю. В. Андропова у Московському військовому окрузі, командиром 121-ї мотострілецької дивізії (1997—1998), командиром 81-ї гвардійської мотострілецької дивізії (1998—2000), начальником штабу та командувачем 35-ї загальновійськової армії Далекосхідного військового округу (2000 — жовтень 2003), заступником командувача військ (жовтень 2003 — 12 квітня 2005), начальником штабу (12 квітня 2005 — 31 грудня 2008), командувачем військами (31 грудня 2008 — 10 грудня 2010[5] Далекосхідного військового округу.

Військові звання «майор» та «полковник» присвоєно достроково. 12 червня 2006 року присвоєно військове звання «генерал-полковник».

10 грудня 2010 року указом Президента Російської Федерації Дмитра Медведєва призначено заступником начальника Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації.

2 травня 2014 року указом Президента Російської Федерації Володимира Путіна № 291 призначено Головнокомандувачем Сухопутними військами Російської Федерації[1] . 6 травня 2014 року вручено штандарт Головнокомандувача Сухопутними військами ЗС РФ[7] . Одночасно є начальником Московського територіального гарнізону.

Учасник бойових дій.

Командував військовими парадами на Червоній площі в Москві на День Перемоги 9 травня 2014—2022 років.

22 лютого 2019 року Олегу Салюкову присвоєно військове звання « генерал армії»[2]. Він став 65-м в історії сучасної Росії воєначальником, який отримав це військове звання[6].

11 січня 2023 року разом з генерал-полковником Олексієм Кімом призначений заступником командувача Об'єднаного угрупування військ у зоні спеціальної військової операції[8][3].

Родина

ред.

Одружений. Є син.[9]

Невістка — Салюкова Діна Георгіївна.

Санкції

ред.

Олег Салюков відповідав за російські наземні операції в Україні. Несе відповідальність за активну підтримку та реалізацію дій та політики, які підривають та загрожують територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України, Салюков є підсанкційною особою в багатьох країних світу.[10]

23 лютого 2022 року, в результаті вторгнення Росії в Україну, включений до списку санкцій Євросоюзу, оскільки «відповідає за російські наземні операції в Україні. Тому він несе відповідальність за активну підтримку та реалізацію дій та політики, які підривають та загрожують територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України, а також стабільності чи безпеці в Україні»[11] .

Пізніше включений до списку санкцій Великої Британії, Канади, Швейцарії, Австралії, Японії, України та Нової Зеландії[10] .

Нагороди

ред.
 
Генерал-полковник О. Л. Салюков.
Москва, Красная площадь, 9 мая 2016 года

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Сухопутные войска России получили нового командующего. — Указом президента Владимира Владимировича Путина от 2 мая 2014 года № 291 генерал-полковник Салюков Олег Леонидович назначен главнокомандующим Сухопутными войсками. [Архівовано 2014-10-31 у Wayback Machine.] РИА «Новости» // ria.ru (6 мая 2014 года)
  2. ↑ а б Главком Сухопутных войск Салюков получил звание генерала армии. [Архівовано 2020-06-17 у Wayback Machine.] РИА «Новости» // ria.ru (22 февраля 2019 года)
  3. ↑ а б Герасимова назначили командующим Объединённой группировкой войск
  4. ↑ Генерал Салюков: вехи биографии. «Улица Московская». Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 9 травня 2021.
  5. ↑ а б в Салюков Олег Леонидович. Главнокомандующий Сухопутными войсками ВС РФ, генерал армии. Биография. [Архівовано 2021-08-02 у Wayback Machine.] Официальный сайт Министерства обороны Российской Федерации // structure.mil.ru
  6. ↑ а б В России появился первый с 2015 года генерал армии. // lenta.ru. 22 лютого 2019. Архів оригіналу за 22 лютого 2019. Процитовано 22 лютого 2019.
  7. ↑ Генерал-полковнику Олегу Салюкову вручён штандарт главнокомандующего Сухопутными войсками. [Архівовано 2016-08-16 у Wayback Machine.] Официальный сайт Министерства обороны Российской Федерации // function.mil.ru (6 мая 2014 года)
  8. ↑ "Має постраждати": Путін у катастрофічній ситуації, тому часто змінює воєначальників, — ЗМІ. Фокус (укр.). 13 січня 2023. Процитовано 13 січня 2023.
  9. ↑ Как главнокомандующий зарабатывает на патриотических праздниках | Илья Барабанов (укр.), процитовано 25 березня 2023
  10. ↑ а б Салюков Олег Леонидович - биография, досье, активы | Война и санкции. sanctions.nazk.gov.ua (рос.). Архів оригіналу за 3 січня 2023. Процитовано 3 січня 2023. [Архівовано 2023-01-03 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Official Journal of the European Union L 042I. COUNCIL REGULATION (EU) 2022/259. — 2022. — 4 лютого. — ISSN 1977-0677.
  12. ↑ Новым командующим войсками на Дальнем Востоке стал генерал-полковник Олег Салюков. Информационное агентство «Оружие России» // arms-expo.ru. 16 січня 2009. Архів оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 24 грудня 2011. [Архівовано 2016-04-13 у Wayback Machine.]

Література

ред.
  • Военная элита России. Российская Федерация. — М., 2014. — С. 134.
  • Горбачёв А. Н. 10000 генералов страны: Краткий биобиблиографический справочник. — 5-е изд. — М.: Infogans, 2017.
  • Зенькович Н. А. Дмитрий Медведев. Третий Президент. Энциклопедия. — М., 2009. — С. 375.
  • Кто есть кто в России. Исполнительная власть. = Кто правит современной Россией / авт.-сост. К. А. Щёголев. — М.: Астрель: ACT, 2007.
  • Тихонов А. Новые звёзды зажглись на погонах // Красная Звезда. — 2019. — 25 февраля.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Салюков_Олег_Леонідович&oldid=43714726