Вікіпедія

Парамонов Сергій Якович

(Перенаправлено з Сергій Парамонов)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Парамонов.

Сергій Якович Парамонів
Ім'я при народженнірос. Сергей Яковлевич Парамонов Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився4 листопада 1894(1894-11-04)[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Харків, Російська імперія[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер22 вересня 1967(1967-09-22)[2] (72 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Канберра, Австралія[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняWoden Cemeteryd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія, СРСР СРСР, Австралія Австралія
Діяльністьентомолог, історик, палеонтолог Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materФізико-математичний факультет Київського університетуd (1917) Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьентомологія,
історія,
палеонтологія
ЗакладДержавне об’єднання наукових і прикладних досліджень (CSIRO)d
Зоологічний музей імені М. М. Щербака
Інститут зоології імені І. І. Шмальгаузена НАН України Редагувати інформацію у Вікіданих
Вчене званняпрофесор Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор біологічних наук (1940)
Відомий завдяки:роботи із систематики мух-бринівок, палеонтології
CMNS: Парамонов Сергій Якович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Сергі́й Я́кович Пара́монів (також Парамонов, англ. Serhiy Yakowych Paramoniv, Sergei Paramonov, псевдонім Лєсной (рос. Лесной)) (4 листопада 1894, Харків — 22 вересня 1967, Канберра) — український ентомолог та палеонтолог.

Біографія

ред.

Народився в Харкові в родині лісничого Якова Юхимовича Парамонова. Батьки походили родом із села Яськи на Одещині, де і проживала до своєї смерті його мати Ольга Іванівна Парамонова (до шлюбу Буравчук).[3]

У 1912 закінчив гімназію у місті Аккермані, a в 1917 році природниче відділення фізико-математичного факультету Київського університету. Спеціалізувався в галузі орнітології, учень С. Ю. Кушакевича. У студентські роки був учасником українського руху, за участь у Шевченківських читаннях двічі у 1914 та 1915 роках був ув'язнений на місячні терміни.[4]

З 1917 по 1924 працював науковим співробітником Київської сільськогосподарської станції, вивчаючи проблеми боротьби з сільськогосподарськими шкідниками.

У 1919—1920 роках був співробітником Комітету вивчення фауни УАН і з 1920 року працював у Зоологічному музеї УАН у Києві[5][6][7][8][9][10][11][12][13][14].

З 1922 до 1924 р. викладав зоологічну систематику в Київському університеті.

З 1921 р. вивчав мух-бринівок (Bombyliidae) за матеріалами Зоологічного інституту у Петрограді та власними зборами, співпрацюючи з Ф. Д. Плеске.

Продовжував роботу в Зоологічному музеї у Києві після його входження до складу Інституту зоології та біології ВУАН у 1930 році, у тому числі протягом 1938—1943 років був керівником відділу, що опікувався Музеєм.

Всі роки, перебуваючи на посаді керівника Зоологічного музею, С. Я. Парамонов приділяв значну увагу високому рівню підготовки аспірантів в галузі ентомології та палеонтології.

Науковий ступінь доктора біологічних наук отримав 1940 р. (захист в КДУ 9.01.40, постанова ВАК 21.12.40) за монографічний огляд мух-бринівок (родина Bombyliidae) (підродина Bombyliinae)[15] (саму ту книгу здав до друку ще 1937 р.). Звання професора присуджено 1941 р.

 
Могила вченого на Воденському цвинтарі (Woden Cemetery[en]) в Канберрі

Під час німецької окупації (1941—1943) залишився в Києві працюючи в Зоологічному музеї під окупаційною владою, зокрема з січня 1942 року до осені 1943 року в складі Інституту захисту рослин Сільгоспуправління РКУ.

Завдяки С. Я. Парамонову було врятовано заміновані при відступі радянських військ будівлі Національної опери та Академії наук[16].

Під час наступу радянських військ у вересні 1943 року найцінніші ентомологічні колекції музею (включно з колекцією Парамонова) було відправлено як трофей, і С. Я. Парамонов як зберігач колекції виїхав разом з деякими іншими зоологами (Миколою Шарлеманем, Левом Шелюжком, Борисом Балінським, Миколою Образцовим) до Німеччини (власне, до окупованої німцями Польщі).

Після евакуації з Києва до 1945 року був директором музею (ймовірно, природничого) в Позені та Гановері. З 1945 по 1946 р. жив у Парижі. У цей період він намагався емігрувати далі в США, але за сприяння відомого британського ентомолога російського походження, Бориса Петровича Уварова, отримав дозвіл на імміграцію до Австралії, і обрав для подальшого проживання саме цю країну, оскільки її ентомофауна була на той час незрівнянно менш вивченою. Перш ніж переїхати до Австралії, С. Я. Парамонов 1947 р. провів у Лондоні, вивчаючи типові екземпляри австралійських двокрилих. З 1947 в еміграції в Австралії; науковий співробітник CSIRO.[4]

Вивезена окупаційними німецькими військами з Києва до Німеччини як трофей наукова колекція досі зберігається в Природничому музеї Берліна; найважливішу її частину, колекцію типів, описаних С. Я. Парамоновим, евакуйовану у 1941 р. до Уфи після закінчення війни було віднайдено і повернуто до Києва, де вона зберігається і досі в Інституті зоології НАН України.[4]

Наукова діяльність

ред.

ентомологія

ред.

Всесвітньо відомий вчений-ентомолог, фахівець із систематики мух. Автор 200 наукових праць з ентомології, орнітології та охорони природи[17][18], а також коментарів до Велесової книги, Слова о полку Ігоревім[19] та «Історії Русів» (під псевдонімом рос. Сергей Лесной).

Основні роботи вченого — з ентомології (систематики, філогенії, морфології сучасних і викопних двокрилих комах, зокрема, мух-бринівок, мух-повисюх, або ж дзюрчалок, пірготид та ін.[18] Науковий співробітник Інституту зоології НАН України та CSIRO.

ейдологія

ред.

Сергій Якович чимало зробив у галузі ейдології, неодноразово звертаючись до теми "виду" та "мінливості", критеріїв та ознак виду як загальнобіологічної категорії, тобто не лише як таксономічного рангу, з яким найчастіше має справу дослідник біотичного різноманіття. Його доробки в цій галузі висвітлено в низці праць, зокрема й Валерія Корнєєва[4], Андрія Шаповала[20][21] та Ігоря Загороднюка[22].

Деякі з його ейдологічних праць українського періоду наукової творчості:

Праці повоєнного часу:

  • Paramonov, S. J. 1951. What is a species? Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the United States, 1 (2): 138–149.
  • Парамонов С. Я. 2016. Хемогенез – новая теория эволюции. В кн.: Шаповал А. І. Документи С. Я. Парамонова у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського : джерелознавче дослідження [Електронне видання]. НАН України, НБУ імені В. І. Вернадського, Інститут архівознавства. Київ, 2016. 161-227. http://irbis-nbuv.gov.ua/E_LIB/EIF0000071/ (за: ІА НБУВ, ф. 258, оп. 2, спр. 52, арк. 1–72. Машинопис.)

Твори, видані під псевдонімом «Сергей Лесной»

ред.

С. Я. Парамонов є автором численних історичних розвідок, оповідань, віршів, нарисів, спогадів та публіцистичних статей[23], частину з яких опубліковано під псевдонімом «Сергей Лесной».

  • Слово о Полку Игореве. Исследование в четырех томах. К 150-летию со дня опубликования. (Париж, 1950—1953)
  • Чертовщина под Лысой горой (Париж, 1952)
  • История «руссов» в неизвращенном виде (Париж; Мюнхен, 1953—1960)
  • Пересмотр основ истории славян (Мельбурн, 1956)
  • Кто создал древнюю Русь: Славяне или германцы? (Париж, 1960, «Возрождение» № 108)
  • Русь, откуда ты? (Вінніпег, 1962; перевидано: Ростов н/Д, 1995)
  • Влесова Книга (Вінніпег, 1966; перевидано: Москва, 2002)
  • Из далекого прошлого славян (Мельбурн, 1967)

Література

ред.
  1. ↑ Biographies of the Entomologists of the World — Senckenberg German Entomological Institute.
  2. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #1239588526 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ Шаповал, А. І. — Особовий фонд Сергія Яковича Парамонова як джерело для дослідження біографії та наукової діяльності вченого (2014)
  4. ↑ а б в г Корнєєв, В. О. (2014). Справжнє життя Сергея Лесного (матеріали до біографії Сергія Яковича Парамонова). Ukrainska Entomofaunistyka. 5(1).
  5. ↑ Звідомлення до 1 січня 1920 року про діяльність Української Академії наук у Київі. Київ, 1920. 95 с.
  6. ↑ Історія Академії наук України. 1918—1923: Документи і матеріали / АН України, Інститут української археографії, Центральна наукова бібліотека ім. В. І. Вернадського, Інститут архівознавства, Інститут рукопису; упоряд. В. Г. Шмельов; відп. ред. П. С. Сохань. Київ: Наукова думка, 1993. 571 c.
  7. ↑ Всеукраїнська Академія Наук: звідомлення за 1922 рік. — Прага: Видавництво Української Молоді, 1925. — 69 с.
  8. ↑ Звідомлення за 1923 рік Всеукраїнської Академії наук у Київі: з нагоди п'ятиріччя існування Академії 1918—1924. Київ: Друкарня ВУАН, 1924. 166 с.
  9. ↑ Звідомлення за 1924 рік Української Академії наук у Київі. Київ: Друкарня УАН, 1925. 92 с.
  10. ↑ Звідомлення за 1925 рік Української Академії наук у Київі. Київ: Друкарня УАН, 1926. 80 с.
  11. ↑ Звідомлення Української Академії наук у Київі за 1926 рік [Архівовано 10 липня 2019 у Wayback Machine.] / Українська Академія наук. — Київ: Друк. Української Академії наук, 1927. — 132 с.
  12. ↑ Звідомлення Всеукраїнської Академії наук у Київі за 1927 рік [Архівовано 10 липня 2019 у Wayback Machine.] / Всеукраїнська Академія наук. — Київ: Друк. Всеукраїнської Академії наук, 1928. — 146 с.
  13. ↑ Історія Національної академії наук України. 1924—1928 : Документи і матеріали / упоряд. В. А. Кучмаренко; відп.ред. О. С. Онищенко; НАН України. Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. Київ, 1998. 762 c.
  14. ↑ Караваєв В. О. 1926. Короткий нарис розвитку й сучасного стану Зоологічного музею УАН. Збірник праць Зоологічного музею. 1: 3–12.
  15. ↑ Парамонов, С. Я. 1940. Сем. Bombyliidae (подсем. Bombyliinae). М.-Л.: Наука. 413 с. (Фауна СССР, т. IX, вып. 2).
  16. ↑ Решетник, Є. (1994). Моя Оленіана. Українське слово. 10.
  17. ↑ Liepa, Zinta R. (1969). Lists of the scientific works and described species of the late Dr. S. J. Paramonov, with locations of the types. J Entomol Soc Aust (N.S.W.). 5.
  18. ↑ а б Korneyev, V. A. & Evenhuis, N. L. (2014). List of scientific publications by Sergey Paramonov. Ukrainska Entomofaunistyka. 5(1).
  19. ↑ Шарлемань, Н. В. (1960). Сергей Парамонов о «Слове о полку Игореве». Труды отдела древнерусской литературы Института русской литературы. 16.
  20. ↑ Шаповал, А. І. 2014. Особовий фонд Сергія Яковича Парамонова як джерело дослідження біографії та наукової діяльності вченого. Рукописна та книжкова спадщина України, 18: 91–112.
  21. ↑ Шаповал, А. І. 2016. Документи С. Я. Парамонова у фондах Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського: джерелознавче дослідження. НБУВ НАН України, Київ, 1–352.
  22. ↑ Загороднюк, І. 2019. Концепції виду в біології: музеологічний аспект та його розвиток в Україні. Природнича музеологія. Випуск 5. НАН України; Національний науково-природничий музей. Київ, 23–29.
  23. ↑ Корнєєв, В., Кравцов, А., Ковалів, Ю. (2014). Бібліографічний список нарисів, спогадів та історичних публікацій С. Я. Парамонова. Ukrainska Entomofaunistyka. 5(1).

Джерела

ред.
Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Парамонов_Сергій_Якович&oldid=43200174