Сердюк Олександр Олександрович (військовик)
Олександр Олександрович Сердюк (нар. 4 травня 1981, м. Глухів (нині Шосткинського району), Сумської області, Українська РСР, СРСР — пом. 1 червня 2022, поблизу с. Покровське Бахмутської міської громади Донецької області) — український військовослужбовець, солдат 16-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ої окремої мотопіхотної бригади Сухопутних військ ЗС України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну.
| Олександр Сердюк Сердюк Олександр Олександрович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 4 травня 1981 м. Глухів (нині Шосткинського району), Сумської області, Українська РСР, СРСР | |
| Смерть | 1 червня 2022 (41 рік) поблизу с. Покровське Бахмутської міської громади Донецької області (вбитий) | |
| Alma Mater | Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка | |
| Псевдо | «Підполковник» | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2020—2022 | |
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Сухопутні війська | |
| Рід військ |  Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
.svg){kind=small}
Життєпис
ред.Олександр Сердюк народився 1981 року в місті Глухові, нині Шосткинського району на Сумщині. Навчався у Глухівській загальноосвітній школі № 6, потім вступив до Глухівського національного педагогічного університету. Пізніше отримав фах юриста у Харківському національному університеті внутрішніх справ. Пройшов гарну школу однієї із секретних українських служб, мав звання підполковника. У 2020 році він прийшов служити до лав ЗСУ звичайним солдатом у складі 16-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ої окремої мотопіхотної бригади Сухопутних військ. З першого дня російського вторгнення в Україну, 24 лютого 2022 року, перебував при виконанні бойового завдання. Загинув 1 червня 2022 року біля села Покровське Бахмутської міської громади Донецької області. Чин прощання із загиблим відбувся 11 червня 2022 року в Трьох-Анастасіївському соборі. Поховали Олександра Сердюка на Вознесенському кладовищі у Глухові[1][2][3][4].
Родина
ред.У загиблого залишилися мама (проживає у Глухові), а також у Сумах, де він жив останній час, – дружина Марина та син Ігор (нар. 2013)[1]. Напередодні Дня захисників і захисниць 30 вересня 2023 року Срібний іменний кулон «БАТЬКІВСЬКЕ СЕРЦЕ» від Військово-Цивільної спілки «Бойове Братерство України» отримав син полеглого воїна[5].
Орден батька із рук очільника Сумщини Володимира Артюха прийняв 20 жовтня 2023 року син загиблого Ігор та мати воїна Марія Василівна[6].
Нагороди
ред.- Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Примітки
ред.- ↑ а б Глухів має чергову втрату: на війні героїчно загинув Олександр Сердюк. ГЛУХІВ.INFO (рос.). Процитовано 14 серпня 2023.
- ↑ На війні загинув Олександр Сердюк - Панорама (укр.). 9 червня 2022. Процитовано 14 серпня 2023.
- ↑ Марковська, Юлія (11 червня 2022). У Глухові на Сумщині поховають військового Олександра Сердюка. https://suspilne.media (укр) . Суспільне Новини. Процитовано 14 серпня 2023.
- ↑ Євген, Кудлай. У Глухові провели в останню путь загиблого на фронті — SumyToday. sumy.today (укр.). Процитовано 14 серпня 2023.
- ↑ “Це частинка серця нашого тата”: сину загиблого героя з Глухова вручили оберіг в пам`ять про батька. ГЛУХІВ.INFO (рос.). Процитовано 7 жовтня 2023.
- ↑ Відзнаку батька прийняв син. Рідним загиблого глухівчанина вручили його орден «За мужність». Глухів.City (укр.). Процитовано 20 жовтня 2023.
Джерела
ред.- Указ Президента України від 19 червня 2023 року № 336/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |