Синельниківська вулиця — вулиця в Корольовському районі міста Житомир.

Синельниківська вулиця
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Будинок 12
Будинок 12
Населений пунктЖитомир
МісцевістьЦентр
РайонКорольовський
Історичні відомості
Назва на честьволинського губернатора Миколи Синельникова
Колишні назвиСадова вулиця, Синельниківська вулиця, вулиця Дитячої Комуни
Загальні відомості
Протяжність350 м
Координати50°14′43″ пн. ш. 28°40′08″ сх. д. / 50.2451912° пн. ш. 28.6689225° сх. д. / 50.2451912; 28.6689225
Поштові індекси10008
Транспорт
Рухдвосторонній
Покриттяасфальт
Інфраструктура
Навчальні закладиСпеціальна загальноосвітня школа-інтернат Житомирської обласної ради
Забудовасадибна житлова, громадська, багатоповерхова житлова
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap 2692156 ·R (Житомир)
Мапа
Мапа
CMNS: Синельниківська вулиця у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Історичний антропонім, пов'язаний з іменем волинського губернатора, нащадка давнього українського козацького роду (від якого пішла назва міста і району Дніпропетровської області), ініціатора забудови Михайлівської вулиці та спорудження міського театру в Житомирі — Миколи Синельникова[1][2].

Характеристики

ред.

Розташування

ред.

Знаходиться в центральній частині міста.[3] Бере початок від Старого бульвару і прямує на південний схід, паралельно до вулиці Фещенка-Чопівського. Завершується глухим кутом. Довжина вулиці — 350 метрів.

Забудова

ред.

Забудова вулиці садибна житлова та громадська.[4] Наявна нова багатоповерхова житлова забудова.

Пам'ятки архітектури та історії[5]

  • Будинок № 12 — будинок Маріїнського дитячого притулку, 1899-1900 рр. побудови.
  • Будинок № 6 — житловий будинок побудови кінця ХІХ століття, в якому жив Тутковський П.А.[6]

Установи

ред.
  • Центральний міський стадіон — буд. № 3.
  • Спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Житомирської обласної ради — буд. № 12.

Історія

ред.

Історія назви

ред.

Попередні назви — Садова вулиця, Синельниківська вулиця (1878—1929), вулиця Дитячої Комуни.

Відповідно до розпорядження Житомирського міського голови від 19 лютого 2016 року № 112 «Про перейменування топонімічних об'єктів та демонтаж пам'ятних знаків у м. Житомирі», перейменована на вулицю Синельниківську[7].

Історія формування вулиці

ред.

Вулиця виникла у другій половині ХІХ століття згідно з генеральними планами міста середини ХІХ століття на вільній від забудови місцевості, відомій як Дівоче Поле, що до 1863 року належала жіночому католицькому монастиреві сестер-милосердя (шаріток)[8].

Вулиця та її забудова сформувалися до кінця ХІХ століття.

Примітки

ред.
  1. Краєзнавець Мокрицький пояснив логіку перейменування вулиць та провулків Житомира. https://www.zhitomir.info/. Архів оригіналу за 19 травня 2021. Процитовано 29 травня 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
  2. Урбанонімія Житомира в контексті декомунізації. https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/11408. с. 56. Процитовано 29 травня 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
  3. Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 65. ISBN 966-690-084-X.
  4. Генеральний план міста Житомира. План існуючого використання території.
  5. Перелік пам'яток культурної спадщини міста Житомира - Набори даних - Портал відкритих даних. data.gov.ua (укр.). Процитовано 12 грудня 2022.
  6. За загальною редакцією Мокрицького Г.П. (2009). Пам'ятки археології, історії та монументального мистецтва. Енциклопедія. Том ІІ. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 101. ISBN 966-7390-04-7.
  7. Сергій Сухомлин підписав розпорядження про перейменування вулиць у Житомирі. http://old.zt-rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 29 травня 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
  8. Костриця М.Ю., Кондратюк Р.Ю. (2007). Житомир: Підручна книга з краєзнавства. Житомир: Косенко. с. 178. ISBN 978-966-8123-67-2.

Джерела

ред.