Синьохвіст гімалайський
Синьохвіст гімалайський | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Самець гімалайського синьохвоста (гора Інтханон, Таїланд)
| ||||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Tarsiger rufilatus (Hodgson, 1845) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||
Nemura rufilatus Luscinia cyanura rufilata Luscinia cyanura rufilatus Luscinia rufilata Erithacus cyanurus rufilata Erithacus cyanurus rufilatus Tarsiger cyanurus rufilata Tarsiger cyanurus rufilatus | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Синьохві́ст гімалайський[2] (Tarsiger rufilatus) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae). Мешкає в Гімалаях і горах Південно-Східної Азії. Раніше вважався конспецифічним з тайговим синьохвостом, однак був визнаний окремим видом[3].
Підвиди
ред.Виділяють два підвиди:[4]
Поширення і екологія
ред.Гімалайські синьохвости гніздяться в горах Афганістану, Пакистану, Індії, Непалу, Бутану, М'янми і Китаю. Взимку вони мігрують на південь, досягаючи Таїланду, Лаосу і В'єтнаму. Гімалайські синьохвости гніздяться в чагарниковому підліску (рододендроновому у більш вологих районах, листяному у більш сухих районах) гірських хвойних і хвойно-дубових лісів, що складаються переважно з ялиць, іноді з гімалайських ялин або з гімалайських сосен і гімалайських кипарисів, на висоті від 3000 до 4400 м над рівнем моря, до верхньої межі лісу. Взимку вони зустрічаються в густому тінистому підліску широколистяних вічнозелених лісів, на узліссях і рідколіссях, переважно на гірських хребтах і гірських вершинах, на висоті від 1500 до 2500 м над рівнем моря. Живляться комахами.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Tarsiger rufilatus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 20 листопада 2022
- ↑ Tarsiger rufilatus у базі Avibase.
- ↑ Rasmussen, Pamela C.; Anderton, John C. (2012). Birds of South Asia. The Ripley Guide. Т. 2: Attributes and Status (вид. 2nd). Washington D.C. and Barcelona: Smithsonian National Museum of Natural History and Lynx Edicions. с. 393—394. ISBN 978-84-96553-87-3.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 20 листопада 2022.
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |