Скобєльцин Дмитро Володимирович
| Скобєльцин Дмитро Володимирович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 12 (24) листопада 1892  Санкт-Петербург, Російська імперія[1] |
| Помер | 16 листопада 1990[2] (97 років) Ленінград, РРФСР, СРСР |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Країна |  Російська імперія СРСР |
| Діяльність | фізик, політик, викладач університету |
| Alma mater | фізико-математичний факультет Санкт-Петербурзького університетуd |
| Галузь | атомна фізика |
| Заклад | Фізичний інститут імені П. М. Лебедєва МДУ |
| Посада | директор і депутат Верховної ради СРСР[d] |
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук |
| Аспіранти, докторанти | Georgy Khristiansend |
| Членство | Академія наук СРСР |
| Нагороди |       |
 Скобєльцин Дмитро Володимирович у Вікісховищі | |
Дмитро Володимирович Скобєльцин (12 [24] листопада 1892, Петербург — 16 листопада 1990) — російський радянський фізик-експериментатор, фахівець в галузі космічних випромінювань та фізики високих енергій. Академік АН СРСР (1946). Депутат Верховної Ради СРСР 4—8-го скликань.
Біографія
ред.
Син Володимира Володимировича Скобєльцина[ru]. Закінчив Тенішевське училище[ru] (1910) і Петроградський університет (1915). Наукову діяльність розпочав з вивчення ефекту Комптона в лабораторіях Петроградського університету і Політехнічного інституту (1916—1937). Працював у ленінградському Фізико-технічному інституті (1925—1939) і Паризькій лабораторії Марії Склодовської-Кюрі (1929—1931).
Професор Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова з 1940 року, навесні 1946 р. розпочав читання лекцій з курсу «Радіоактивний розпад і ядерні реакції» для студентів кафедри «Будова речовини». Однак, вже в травні 1946 р. Скобєльцин, за розпорядженням Ради Міністрів СРСР, був відряджений в Нью-Йорк[3] відповідальним референтом[4] Радянського представництва в Комісії Об'єднаних Націй з контролю над атомною енергією[5]. Перебував відповідальним референтом в ООН аж до 1948 року.
У 1948—1960 роках — директор НДІЯФ МДУ. Директор Фізичного інституту ім. П. М. Лебедєва РАН (1951—1972). Член-кореспондент АН СРСР (1939). Академік АН СРСР (1946). Член-кореспондент Французької академії наук (1943).
Був одним з академіків АН СРСР, які підписали в 1973 році лист вчених в газету «Правда» з засудженням «поведінки академіка О. Д. Сахарова». У листі Сахарова звинуватили в тому, що він «виступив з низкою заяв, які ганьблять державний устрій, зовнішню і внутрішню політику Радянського Союзу», а його правозахисну діяльність академіки оцінювали як таку, що «ганьбить честь і гідність радянського вченого»[6][7].
Д. В. Скобєльцин похований на Новодівочому кладовищі в Москві[8].
Наукові інтереси
ред.Основні праці з фізики атомного ядра та фізики космічних променів. Першим використав газову камеру Вільсона, вміщену в магнітне поле, для кількісного дослідження Комптон-ефекту і космічних променів. У 1927—1929 роках відкрив заряджені частинки космічних променів і встановив їх появу генетично пов'язаними групами (зливами), заклавши тим самим основи фізики частинок високих енергій. В цих експериментах вперше зареєстрував позитрони, хоча і не зміг довести їх природу (що зробив пізніше Карл Андерсон. З 1945 року займався дослідженням широких атмосферних злив космічних променів. Відкрив спільно з учнями утворення електронно-ядерних злив і ядерно-каскадний процес (Сталінська премія, 1951).
Монографії
ред.- Скобельцын Д. В. Космические лучи, Л. — М., 1936
- Скобельцын Д. В. Парадокс близнецов в теории относительности, — М., 1966
Нагороди
ред.- Герой Соціалістичної Праці (13.03.1969)
- шість орденів Леніна (29.10.1949; 19.09.1953; 23.11.1962; 13.03.1969; 02.12.1972; 17.09.1975)
- орден Жовтневої Революції (24.11.1982)[9]
- два ордени Трудового Червоного Прапора (04.11.1944; 10.06.1945)
- медалі
- Ленінська премія (1982)[10] — за цикл робіт «Дослідження первинного космічного випромінювання надвисокої енергії» (1947—1980)
- Сталінська премія першого ступеня (1951) — за відкриття і вивчення електронно-ядерних злив і ядерно-каскадного процесу в космічних променях, викладені у серії статей, опублікованих у журналах «Доповіді Академії наук СРСР», «Журнал експериментальної і теоретичної фізики» і «Вісник Академії наук СРСР» (1949—1950)
- Золота медаль імені С. І. Вавилова[ru] АН СРСР (1952)
Громадська діяльність
ред.- Депутат Верховної Ради СРСР 4-8-го скликань
- У 1950—1955 рр. — Голова Комітету з Міжнародних Сталінських премій
- Учасник Пагвоського руху вчених за мир
Пам'ять
ред.Примітки
ред.- ↑ Скобельцын Дмитрий Владимирович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Разом з М. Р. Мещеряковим[ru].
- ↑ Експертом.
- ↑ Читання лекцій з курсу «Радіоактивний розпад і ядерні реакції» продовжив І. М. Франк.
- ↑ Матеріали про Сахарова [Архівовано 15 січня 2018 у Wayback Machine.] з «Хроніки поточних подій» № 30, 31.12.1973.
- ↑ Лист членів Академії наук СРСР // «Правда», 29.08.1973.
- ↑ Могила Д. В. Скобельцына на Новодівичому кладовищі
- ↑ Біографічні відомості на сайті ІС АРАН
- ↑ Автобіографія Скобельцына (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 грудня 2007. Процитовано 30 березня 2019.
Література
ред.- Дмитрий Владимирович Скобельцын (К шестидесятилетию со дня рождения) // УФН. — 1953. — Т. 49. — С. 296—299.
- В. И. Векслер. Дмитрий Владимирович Скобельцын (К семидесятилетию со дня рождения) // УФН. — 1962. — Т. 78. — С. 539—544.
- Н. Г. Басов, С. Н. Вернов, А. И. Исаков. Дмитрий Владимирович Скобельцын (К восьмидесятилетию со дня рождения) // УФН. — 1972. — Т. 108. — С. 771–772.
- Н. Г. Басов и др. Дмитрий Владимирович Скобельцын (К девяностолетию со дня рождения) // УФН. — 1982. — Т. 138. — С. 535–536.
- А. М. Балдин[ru] и др. Памяти Дмитрия Владимировича Скобельцына // УФН. — 1991. — Т. 161. — С. 183–186.
- К 120-летию со дня рождения академика Д. В. Скобельцына // УФН. — 2013. — Т. 183. — С. 423—444.
- Храмов Ю. А. [1175 Скобельцын Дмитрий Владимирович] // Физики.
- Г. Зацепин[ru], Г. Христиансен[ru], Дмитрий Владимирович Скобельцын // Physics Today, май 1992, стр. 74—76.
- Долгая жизнь ученого, Г. Т. Зацепин, И. Л. Розенталь, А. Е. Чудаков, Журнал «ЭЛЛФИ».
Посилання
ред.- Персональна сторінка Дмитра Володимировича Скобєльцина на офіційному сайті РАН (рос.)
- Біографічні відомості на сайті ІС АРАН