Вікіпедія

Скіпальська Галина Богданівна

Гали́на Богда́нівна Скіпа́льська (нар. 18 грудня 1974, Львів, УРСР) — українська громадська діячка, експертка у сфері протидії ґендерно-зумовленому насильству, профілактики ВІЛ/СНІДу, розвитку послуг для жінок вразливих груп. Обіймає посаду директорки представництва міжнародної організації «HealthRight International» (Право на здоров'я) в Україні та виконавчої директорки БФ «Українська фундація громадського здоров'я».

Скіпальська Галина Богданівна
Народилася18 грудня 1974(1974-12-18) (50 років)
Львів, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнка
Діяльність«HealthRight International» в Україні
МБФ «Українська фундація громадського здоров'я»
Alma materЛьвівський національний університет імені Івана Франка
Київський міжнародний університет
Київський столичний університет імені Бориса Грінченка
Нагороди«Voices of Courage» (2023)

Життєпис

ред.

У 1991 році закінчила Львівську середню школу № 18 із золотою медаллю. Того ж року вступила до Львівського національного університету імені Івана Франка на факультет прикладної математики та інформатики. У 1996 році отримала диплом з відзнакою за спеціальністю «математик». Продовжила навчання в аспірантурі Львівського інституту інформаційної інфраструктури (1997-2001).

З січня по вересень 2002 як стипендіат Австрійського уряду, Шведського уряду стажувалась у Міжнародному Інституті прикладного системного аналізу (м. Відень, Австрія), працювала над дисертаційною роботою за темою «Математичне моделювання кругообігу вуглецю». У червні — серпні 2004 за цією темою завершила наукову працю в рамках стипендії UNESCO / Keizo Obuchi Research Fellowships Programme у Технічному інституті (м. Бельсько-Бяла, Польща).[1]

Отримала диплом магістра з відзнакою за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування» у Київському міжнародному університеті. З 2020 навчається в аспірантурі на кафедрі соціальної роботи Київського столичного університету ім. Бориса Грінченка. Як аспірантка Кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи, захистила дисертацію на тему «Соціальна підтримка жінок, які постраждали від домашнього насильства, громадськими та благодійними організаціями»[2] і здобула науковий ступінь доктора філософії.

Кар'єра

ред.

З 2000 по 2002 рік працювала науковим співробітником у Львівському інституті інформаційної інфраструктури, займаючись математичним моделюванням екологічних проблем.

У 2002 році розпочала свою діяльність у громадському секторі, обійнявши посаду виконавчої директорки Благодійного фонду «Галицький аптекар». Керувала та впроваджувала проєкти, спрямовані на покращення сфери охорони здоров'я, з особливим акцентом на допомозі вразливим групам населення.

З 2005 року — менеджерка зі зв'язків із громадськістю представництва благодійної організації «Кожній дитині» в Україні, проєкту ЄС «Розвиток інтегрованих соціальних служб».

З 2006 по 2008 рік — координаторка USAID проєктів МАМА+ «Профілактика відмов від дітей, народжених ВІЛ-позитивними матерями».

З 2008 року очолює українське представництво «HealthRight International» (Право на здоров'я), що займається питаннями громадського здоров'я та прав людини. Також є виконавчою директоркою Міжнародного благодійного фонду «Українська фундація громадського здоров'я», заснованого «HealthRight International».

Діяльність у «HealthRight International» в Україні

ред.

На чолі «HealthRight International» (Право на здоров'я) в Україні реалізує численні проєкти, спрямовані на допомогу постраждалим від насильства, торгівлі людьми[3], ВІЛ-інфекції[4] та інших соціальних проблем. З початком війни в Україні організація розширила свою діяльність, надаючи допомогу внутрішньо переміщеним особам та постраждалим від конфлікту.

У 2014 році запустила напрямок надання психологічної допомоги ветеранам АТО/ООС, колишнім полоненим та членам їх родин у проєкті «Клініка з прав людини»[5]. З початком повномасштабної війни у 2022 році колектив під її керівництвом розпочав роботу з допомоги внутрішньо переміщеним жінкам та дітям, а також постраждалим від ґендерно зумовленого та сексуального насильства, пов'язаного з війною.

Серед реалізованих ініціатив на чолі «HealthRight International» в Україні:

  • Мережа дитячих центрів «МаленькіВеликі» для родин вимушених переселенців у Вінницькій, Закарпатській та Львівській областях[6].
  • Проєкт «Створення центрів комплексного реагування та надання підтримки постраждалим від ГЗН: інтеграція базової допомоги постраждалим на Сході та Півдні України» (Brave&Safe)[7].

Діяльність у БФ «Українська фундація громадського здоров'я»

ред.

На посаді виконавчої директорки БФ «Українська фундація громадського здоров'я» координує запровадження в Україні методик соціальної роботи з жінками, дітьми та молоддю у складних життєвих обставинах[8].

Серед реалізованих проєктів Фундації:

  • Центр допомоги жінкам «Право на здоров'я» у Києві, де надають соціально-психологічні послуги, аутріч-послуги, тестування на ВІЛ та захворювання підліткам і жінкам із груп ризику;
  • Проєкти з протидії насильству щодо дівчат та жінок, в складі яких діють 49 мобільних бригад соціально-психологічної допомоги та працюють 9 притулків для жінок, постраждалих від насильства, та 4 денні центри (спільно з Міністерством соціальної політики України, за фінансової підтримки UNFPA, з 2012 року);
  • Соціальна квартира[9] для вагітних жінок та молодих матерів з дітьми у м. Києві — місце тимчасового притулку та реабілітації для жінок у складних життєвих обставинах задля запобігання відмови від дітей, убезпечення від домашнього насильства[10].

З 2018 року розпочала проєкт із підтримки та розвитку підліткового здоров'я «SupportMe». Взяла участь у робочій групі Міністерства охорони здоров’я України із напрацювання змін до законодавства для полегшення підліткам із 14 років доступу до інформації про власне здоров'я та вибору лікаря та медичних послуг без обов'язкової присутності і згоди батьків чи інших законних представників[11].

З початком повномасштабного збройного російського вторгнення в Україну у 2022 році займалася питаннями дитячої безпеки[12], фізичного або сексуального насильства, знущань[13]. Брала участь у створенні платформи «SafeWomenHUB»[14] для допомоги та підвищення обізнаності щодо сексуального насильства, експлуатації та торгівлі людьми. Загалом, на базі очолюваних Галиною організацій діють 82 мобільні команди психо-соціальної допомоги постраждалим від війни[15].

У 2022 році силами Фундації за підтримки представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) було створено перші[16] Центри захисту та соціально-психологічної підтримки для дітей, які постраждали або стали свідками насильства за моделлю «Барнахус»[17] (від barna hús — у перекладі з ісландської мови «будинок для дітей»). Станом на 2023 рік, в Україні вже створено та працюють 12 центрів «Барнахус».

Громадська активність

ред.

З 2008 року здійснює активну громадську діяльність щодо захисту прав та покращення якості життя дівчат, жінок та дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах через насильство, збройний конфлікт, безпритульність та бідність. У 2018, 2019, 2020 та 2023 виступала на сесіях Комісії ООН з питань становища жінок, яка проходила у Нью-Йорку[18].

Є членкинею низки громадських рад та організацій, зокрема – громадської ради при Міністерстві соціальної політики України, Міністерстві охорони здоров'я України, громадської ради МФО «Рівні можливості». З 2019 – членкиня Громадської спілки «Коаліція Реанімаційний пакет реформ»[19].

Директор проєктів СНІД-Фонд Елтона Джона, UN Women, UNICEF, UNFPA, очільниця секції з ратифікації Стамбульської конвенції, член Консультативної ради ООН жінки в Європі та Центральній Азії, засновник Ради Української мережі захисту дитини.

Нагороди та визнання

ред.

Посилання

ред.

Інтерв'ю

ред.

Публікації

ред.

За портфоліо аспіранта[25]:

Примітки

ред.
  1. ↑ UNESCO/Keizo Obuchi Research Fellowships Programme in 2003-2004: results achieved. UNESDOC. Digital Library (англ.).
  2. ↑ Дисертація PhD Скіпальської Г.Б. Інституційний репозиторій Київського столичного університету імені Бориса Грінченка. 22 березня 2024.
  3. ↑ Які ризики можуть виникнути у жінок з дітьми, які евакуюються, і які рекомендації та поради? На зв'язку – Галина Скіпальська, виконавча директорка «Української фундації громадського здоров'я», директорка представництва HealthRight International в Україні (укр.). «Українське радіо» (Сьогодні. Вдень). 18 березня 2022. Процитовано 17 червня 2023.
  4. ↑ Інна КУЗНЕЦОВА (16 травня 2022). Україна і СНІД. Хто кого? (укр.). «Радіо Свобода». Процитовано 17 червня 2023.
  5. ↑ Клініка з прав людини HealthRight International. www.facebook.com. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 23 лютого 2020.
  6. ↑ «МаленькіВеликі» мережа дитячих центрів. HealthRight International. 16 травня 2023.
  7. ↑ Понад 31 000 українців отримали допомогу в інтегрованих центрах комплексної підтримки на півдні та сході України (укр.). Портал «Український південь». 17 червня 2023. Процитовано 17 червня 2023.
  8. ↑ В Україні стартує чергова кампанія боротьби із насильством
  9. ↑ Людмила ТЯГНИРЯДНО (30 жовтня 2020). Соціальна квартира: як у Києві жінкам та дітям допомагають втекти від насильства (укр.). «Рубрика». Процитовано 25 червня 2023.
  10. ↑ Галина СКІПАЛЬСЬКА (23 лютого 2020). Як допомагають постраждалим від домашнього насильства в Україні і скільки це коштує (укр.). «Українська правда»_Життя. Архів оригіналу за 2 грудня 2019. Процитовано 2 грудня 2019.
  11. ↑ Галина СКІПАЛЬСЬКА (22 березня 2022). Врятувати підлітка! (укр.). «Дзеркало тижня» &#124. Архів оригіналу за 23 березня 2022. Процитовано 23 березня 2022.
  12. ↑ Тетяна ЯВОРОВИЧ (20 лютого 2022). Як уберегти дітей під час обстрілів. Відповідає експертка (укр.). «Суспільне Новини». Процитовано 2 липня 2022.
  13. ↑ Олександра ГОРЧИНСЬКА (28 липня 2022). Біда без строку давності. Як в Україні розслідують воєнні злочини та де шукати допомоги постраждалим від насильства з боку окупантів (укр.). «НВ». Процитовано 2 липня 2022.
  14. ↑ ОНЛАЙН-ПЛАТФОРМА SAFEWOMENHUB. Healthright (укр.). Процитовано 24 вересня 2024.
  15. ↑ Швидка немедична допомога: мультидисциплінарні мобільні команди від ЮНІСЕФ допомогли вже більш як 80 тисячам українців
  16. ↑ У Києві запрацював Центр захисту дітей за моделлю Барнахус. Суспільне. Київ. 11 листопада 2022.
  17. ↑ Модель "Барнахус": загальна характеристика і впровадження в Україні. ЮНІСЕФ Україна.
  18. ↑ 62 сесія Комісії ООН з питань становища жінок у м. Нью-Йорк, США (укр.). «HealthRight International». 12 березня 2018. Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 25 лютого 2020.
  19. ↑ Юлію Кириченко обрано співголовою Ради РПР. Перше засідання новообраної Ради РПР відбулося 12 липня (укр.). «Центр політико-правових реформ». 15 липня 2019. Процитовано 29 червня 2023.
  20. ↑ Оголошені переможці національного конкурсу «Благодійна Україна-2021» (укр.). «Громадський прострі». 8 червня 2022. Процитовано 1 серпня 2023.
  21. ↑ 2023 Voices of Courage Awards Luncheon
  22. ↑ Анастасія ПОЯ (15 травня 2023). Українка отримала міжнародну відзнаку в Нью-Йорку за допомогу жінкам та дітям під час війни (укр.). «Українська правда. Життя». Процитовано 15 червня 2023.
  23. ↑ Євгенія ЛУЦЕНКО (15 травня 2023). Українка отримала у Нью-Йорку міжнародну відзнаку «Голоси хоробрості» за допомогу жінкам під час війни (укр.). «Громадське телебачення». Процитовано 15 червня 2023.
  24. ↑ Healthright (4 січня 2024). Почесна грамота від Офісу Омбудсмана України. Healthright (укр.). Процитовано 28 липня 2024.
  25. ↑ Скіпальська Галина Богданівна/Портфоліо аспіранта
Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Скіпальська_Галина_Богданівна&oldid=43698145