Скіпка
Скі́пка[1] або лучи́на[2][3], рідко скіпе́ць[4] — тонка тріска сухого дерева, яку використовували в давнину для освітлення житла або розтоплення печі.
| Скіпка | |
 | |
 Скіпка у Вікісховищі |
Використовування
ред.
Для отримання скіпи поліно розколювали на тріски за допомогою спеціального ножа-скіска (косаря), звичайного ножа або сокирки. Це називалося «скі́пати скіпу», а інструмент для цієї мети — «скі́пальним»[5][6]. Скіпку закріпляли у затискач спеціальної підставки — світця[7] (світича, світлача)[8]. Щоб отримати більше світла, могли водночас засвічувати кілька скіпок. В Україні був поширений так званий світач: скіпки запалювалися на черепку чи залізних ґратах, встановлених під дерев'яним комином (іноді з видовбаного стовбура), який проходив через дах[9].
Інші значення
ред.У культурі
ред.Мовні звороти
ред.- Висохнути на скіпку — дуже схуднути, змарніти, виснажитися
- Гидко й скіпками взяти — дуже огидний
- Не здужає й скіпки підняти — дуже слабосильний, немічний
Прислів'я
ред.- Де поведеться, там і на скіпці прядеться (варіант із записів М. Номиса: кому йдеться, то й на скіпку прядеться)
- Добра пряха і на скіпці напряде
- За лучинку найде причинку (із записів М. Номиса)
Див. також
ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Скіпка
Примітки
ред.- ↑ а б в Скіпка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Лучина // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. — С. 383.
- ↑ Лучина // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Скіпець // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Скіпати // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Скіпальний // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Світець // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Світлач // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Світач // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Скіпа // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Посилання
ред.- Скіпець // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1757. — 1000 екз.