Совєтський район (АР Крим)
Постанова ВРУ від 12.05.2016 року № 1352-VIII, згідно з якою Совєтський район перейменовано на Ічкінський район, вводиться в дію з 7 вересня 2023 року. |
Підпункт 1 пункту 3 постанови ВРУ 807-IX від 17.07.2020, згідно з яким Ічкінський район АР Крим ліквідовується, набрав чинності з 7 вересня 2023 року. |
Ічкінський райо́н (крим. İçki rayonı) (з 1944 року по 2023 рік— Совєтський район; рос. Советский район )— колишній район Автономної Республіки Крим, зараз у складі Феодосійського району. Адміністративний центр — смт Ічкі. Населення становить 34 329 жителів (на 1.08.2012).
| Ічкінський район | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| адміністративно-територіальна одиниця | |||||
| |||||
| |||||
| Район на карті Автономна Республіка Крим | |||||
| Основні дані | |||||
| Країна: |  Україна
| ||||
| Область: | Автономна Республіка Крим | ||||
| Код КОАТУУ: | 125200000 | ||||
| Утворений: | 1935 | ||||
| Населення: | (на 1.01.2019) | ||||
| Площа: | 1080 км² | ||||
| Густота: | 31.7 осіб/км² | ||||
| Тел. код: | +380-6551 | ||||
| Поштові індекси: | 97200—97251 | ||||
| Населені пункти та ради | |||||
| Районний центр: | смт Ічкі | ||||
| Селищні ради: | 1 | ||||
| Сільські ради: | 11 | ||||
| Смт: | 1 | ||||
| Села: | 38 | ||||
| Районна влада | |||||
| Вебсторінка: | Совєтська РДА | ||||
| Адреса: | 97200, Автономна Республіка Крим, Совєтський район, смт. Совєтський, вул. 30 років Перемоги, 15 | ||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
|
| |||||
12 травня 2016 року Верховна Рада України повернула району назву «Ічкінський». Постанова про перейменування набере чинності після повернення тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя під загальну юрисдикцію України.[1]
Географія
ред.Розташований на північному сході Кримського півострова за 105 км від столиці республіки — м. Сімферополя. На півночі і північному сході межа його проходить по узбережжю оз. Сиваш, на сході межує з Кіровським, на півдні — з Білогірським, на заході — з Нижньогірським районом.
| Нижньогірський район | Нижньогірський район | Азовське море, Сиваш |
| Нижньогірський район | 
|
|
| Білогірський район | Кіровський район | Кіровський район |
Площа — 107,9 тис. га.
Території району входять до зони зрошування Північно-Кримського каналу. Ґрунти — від солончаків і бурих солонців близько оз. Сиваш до каштанових і південних чорноземів.
Історія
ред.Перша письмова згадка про Ічки датується 1798 р.
Район утворений в січні 1935 р. — як Ічкинський, з 1944 р. — Совєтський.
У 1962 р., у порядку укрупнення сільських районів, ліквідований як адміністративно-територіальна одиниця і приєднаний до Нижньогірського району. У 1966 р. знов відновлений.
Адміністративний поділ
ред.Район адміністративно-територіально поділяється на 1 селищну раду і 116 сільських рад, які підпорядковані Совєтській районній раді та об'єднують 49 населених пунктів[2].
- Ічкінська селищна рада
- Дмитрівська сільська рада
- Завітненська сільська рада
- Киянлівська сільська рада
- Новоцюріхтальська сільська рада
- Кайнашська сільська рада
- Некрасовська сільська рада
- Прудовська сільська рада
- Пушкинська сільська рада
- Урожайнівська сільська рада
- Черкезтобайська сільська рада
- Чорноземненська сільська рада
Населення
ред.Населення — 37,6 тис. чоловік
- Розподіл населення за віком та статтю (2001)[3]
| Стать | Всього | До 15 років | 15-24 | 25-44 | 45-64 | 65-85 | Понад 85 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 18 039 | 3695 | 3486 | 5353 | 4006 | 1458 | 41 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Жінки | 19 537 | 3461 | 3113 | 5337 | 4773 | 2680 | 173 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Національний склад населення району за переписом 2001 р.[4] та 2014 р. [1]
| 2001 | 2014 | |||
|---|---|---|---|---|
| чисельність | частка, % | чисельність | частка, % | |
| росіяни | 18 234 | 48,5 | 16 653 | 52,2 |
| кримські татари | 8 344 | 22,2 | 8 066 | 25,3 |
| українці | 8 287 | 22,1 | 4 188 | 13,1 |
| татари | 757 | 2,0 | 837 | 2,6 |
| білоруси | 499 | 1,3 | 255 | 0,8 |
| мордва | 186 | 0,5 | 100 | 0,3 |
| цигани | 150 | 0,4 | 205 | 0,6 |
Етномовний склад району (рідні мови населення за переписом 2001 р.)[5]
| російська | кримсько- татарська |
українська | білоруська | циганська | |
|---|---|---|---|---|---|
| Ічківський район | 64,4 | 21,2 | 10,4 | 0,3 | 0,3 |
| смт Ічкі | 67,7 | 20,9 | 8,3 | 0,3 | 0,6 |
| Дмитрівська сільрада | 66,3 | 15,8 | 17,5 | 0,1 | |
| Завітненська сільрада | 66,9 | 20,7 | 7,9 | 0,6 | |
| Киянлівська сільрада | 67,8 | 20,7 | 10,0 | 0,3 | |
| Новоцюріхтальська сільрада | 61,8 | 15,4 | 13,3 | 1,0 | 0,1 |
| Кайнашська сільрада | 57,2 | 23,3 | 11,5 | 0,8 | 1,2 |
| Некрасовська сільрада | 64,2 | 20,2 | 14,2 | 0,6 | |
| Прудівська сільрада | 69,3 | 17,4 | 7,7 | ||
| Пушкінська сільрада | 47,5 | 36,4 | 14,9 | 0,3 | |
| Урожайнівська сільрада | 56,8 | 11,9 | 13,2 | 0,1 | |
| Черкезтобайська сільрада | 62,1 | 24,8 | 11,2 | 0,4 | 0,2 |
| Чорноземненська сільрада | 63,9 | 25,5 | 9,4 | 0,2 |
Економіка
ред.Пріоритетна галузь народного господарства району — сільськогосподарське виробництво. Господарства багатогалузеві, з розвиненим садівництвом і виноградарством. На базі реформованих колективних господарств створені: 8 виробничих сільськогосподарських кооперативу, 5 — ТОВ, 1 — ЗАТ.
Станом на 01.01.2001 у районі діє 21 підприємство різних форм власності, 90 фермерських господарств які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції.
У структурі культивованої площі найбільшу питому вагу займають зернові, технічні і кормові культури. Сільськогосподарські підприємства обслуговують: ремонтно-транспортні підприємства, сільгоспхімія, сільенерго, інкубаторна станція і ряд інших підприємств місцевого значення.
Промислові підприємства спеціалізуються у області переробки сільськогосподарської сировини: комбінат хлібопродуктів, маслобойний, виноробницькі заводи, ефіроолійний завод. Діє також друкарня.
Інфраструктура
ред.У районі — 16 загальноосвітніх шкіл, 2 позашкільних установи, технікум механізації і гідромеліорації сільського господарства, 2 ПТУ; районна лікарня, 24 фельдшерсько-акушерських пункту, 6 амбулаторій, поліклініку; 23 клубних установи, 25 бібліотек, музична школа, 2 народних музеї, 15 театральних і 2 народних колективи; готель.
Територією району проходить залізниця Керч-Джанкой і автодорога республіканського значення.
Пам'ятки
ред.На території району є кургани з похованнями епохи ранньої і пізньої бронзи, скіфські поховання.
Примітки
ред.- ↑ Постанова Верховної Ради України від 12.05.2016 № 1352-VIII «Про перейменування окремих населених пунктів та районів Автономної Республіки Крим та міста Севастополя»
- ↑ Адміністративно-територіальний устрій Совєтського району на сайті Верховної Ради України
- ↑ Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Автономна Республіка Крим (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком…2001] (укр.). Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. [Архівовано 2020-09-20 у Wayback Machine.]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 серпня 2012. Процитовано 4 вересня 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2012-08-28 у Wayback Machine.] - ↑ Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць. Архів оригіналу за 6 жовтня 2013. Процитовано 5 червня 2013. [Архівовано 2013-10-06 у Wayback Machine.]
Посилання
ред.
- стаття Совєтський район — Інформаційно-пізнавальний портал | Кримська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |