Солом'янське кладовище
Соло́м'янське кладов́ище — некрополь у Києві, розташований на Солом'янці, з непарного боку Повітрофлотського проспекту.
Розташування і поточний стан
ред.Периметр цвинтаря обмежений Повітрофлотським проспектом, вулицями Солом'янською, Максима Кривоноса і Преображенською. Вхід на кладовище з боку парку ім. Миколи Зерова.
Цвинтар перебуває у занедбаному стані. Сектора № 4, 5, 6А, 6Б майже повністю перетворилися у лісовий масив. Могили заросли деревами, окремі пам'ятники підняті корінням. Чимало надгробків зруйновані внаслідок падіння сухостою. Більше ніж три чверті всіх могил — це металеві хрести, часто зварені з вживаних каналізаційних труб, що станом на 2021 поіржавіли або й повністю згнили. Написи на табличках цих хрестів або зникають, або вже цілковито зникли.
Історія
ред.Засноване в 1886 році замість розташованого у долині Либеді Старого Солом'янського (Паньківського) кладовища, яке діяло з 1832 року і було ліквідоване рішенням міської думи 23 березня 1878 року, тому що опинилося поблизу території залізниці. На новому кладовищі, крім мешканців Солом'янки, ховали викладачів та учнів Кадетського корпусу. У 1915 році було відведено дільницю для поховання військових, померлих від ран. У післяреволюційний час тут поховано професорів Духовної академії Петра Кудрявцева та Василя Екземплярського, архітектора Василя Осьмака.
Закрите для масових поховань 1959 року, дозволяються підзахоронення в родинну могилу[2]. У 1980-х роках три дільниці кладовища вилучили під забудову. У 2005 році, у зв'язку з завершенням кладовищного періоду, відкрите для повторного поховання (поховання труни в родинну могилу).
На кладовищі існують дві братські могили цивільних киян — загиблих під час оборони Києва у 1941 році і закатованих у ґестапо. З 1943 по 1975 рр. тут ховали учасників Другої світової війни, до 30-річчя перемоги (1974) впорядковано братську могилу і споруджено меморіал. Некрополь перебуває у напівзанедбаному стані.
Відомі поховання
ред.- Лідія Платонівна Деполович (1869—1943) — український педагог і методист початкової освіти, автор букваря «Нумо читати!» (1926). Померла, замучена постійним недоїданям, впавши в ямку від вибуху снаряду.
- Вадим Євгенович Дяченко (1896—1954) — математик, професор Київського університету.
- Василь Ілліч Екземплярський (1874—1933) — професор, магістр богослів'я Київської духовної академії. Звільнений з академії за виступ на захист Л. Толстого. Член Вченого комітету при Міністерстві сповідань Української Держави. Не бажав співпрацювати з радянськими установами, виступав із приватними лекціями в домашній аудиторії. Друг та соратник П. Кудрявцева. Сектор № 10.
- Ігор Єфремович Кустов (1921—1943) — Герой Радянського Союзу, льотчик.
- Петро Павлович Кудрявцев (1868—1940) — літературознавець, історик, професор Київської духовної академії. Голова Вченого комітету при Міністерстві сповідань Української Держави (міністр Василь Зеньківський), що займався перекладом богослужбових текстів українською та створенням сучасної україномовної теологічної термінології[3]. Жертва сталінських репресій. Сектор № 10.
- Олесь Васильович Лупій (1938-2022) - український літератор.
- Акінф Кирилович Окунєв (1919—1943) — Герой Радянського Союзу.
- Василь Олександрович Осьмак (1870—1942) — архітектор.
- Григор'єв Володимир Петрович (1883—1922) — авіаконструктор[джерело?].
- Сніткін Ігор Михайлович (1978—2022) — захисник України, воїн ЗСУ.[джерело?].
- Аристарх Лебедєв (1967—2020) — Доцент Київської Духовної Академії, священник УПЦ МП.
Цікаві факти
ред.- З'являється у музичному кліпі «Серденько» на однойменну пісню українського співака Олександра Пономарьова.[4]
Галерея
ред.-
Меморіал загиблих льотчиків у 1957 р.
-
Меморіал на братській могилі героїв Великої Вітчизняної війни
Примітки
ред.- ↑ Станом на травень 2001 року.
- ↑ Рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 27 січня 1959 року № 182.
- ↑ Пастушенко, Людмила. ПЕТРО КУДРЯВЦЕВ У РЕЛІГІЙНО-ФІЛОСОФСЬКОМУ ЖИТТІ КИЄВА ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ (PDF) (українською) . Процитовано 11.04.2021.
- ↑ Олександр Пономарьов - Серденько [Official Video] (укр.), процитовано 20 жовтня 2022
Джерела
ред.- Проценко П. Історія київського некрополя. — К., 1995.
- Квітницький-Рижов Ю. Некрополи Киева. — К., 1993.
- Київ. Історична енциклопедія. 1917—2000 рр.
- Розпорядження КМДА від 01.08.2005 р. N 1400.
- Солом'янське кладовище на сайті kiev-necropol.narod.ru (рос.)
- Ритуальна служба спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування».
- Розпорядження КМДА N 923 від 07.05.2001 «Про надання допомоги з благоустрою кладовищ міста».