Список національних лісів США

стаття-список у проєкті Вікімедіа

В Сполучених Штатах Америки існує 154 національні ліси загальною площею 762 169 км²[1]. Ці природоохоронні території перебувають під управлінням Лісової служби США, однієї з агенцій Міністерства сільського господарства США. Першим національним лісом був Єллоустонський лісовий парк та земельний заповідник[en], створений 30 березня 1891 року. У 1897 році було прийнято Основний закон про управління Лісовою службою[en], який визначив, що лісові заповідники мали створюватися з метою захисту лісів і водозбірних басейнів, а також для резервування запасів деревини. Відповідно до Закону про лісові заповідники[en] 1891 року, президент США отримав право передавити лісові заповідники у суспільну власність. З ухваленням Акту про передачу[en] лісові заповідники були підпорядковані Міністерству сільського господарства США в рамках новоствореної Лісової служби США[2][3].

Мапа національних лісів та національних луків США

До 1907 року президент Теодор Рузвельт більш ніж удвічі збільшив площу лісових заповідників, а Конгрес у відповідь обмежив повноваження президента проголошувати нові заповідники. Національна лісова система зазнала серйозної реорганізації в 1908 році, а в 1911 році Конгрес дозволив долучення нових земель до системи відповідно до закону Вікса[en]. У 1960 році був прийнятий Акт про багатоцільове стійке землекористування[en], який розширив повноваження Служби лісів США, наказавши їй розробляти та управляти п'ятьма видами ресурсів — лісоматеріалами, пасовищами, водою, рекреацією та дикою природою, а також дозволив створювати зони дикої природи[en][2][3].

Станом на 30 вересня 2014 року Лісова служба США управляє територіями загальною площею 780 728,15 км², з яких 762 169,48 км² є національними лісами. На решті території розташовані 20 національних луків, 59 купівельних одиниць, 19 науково-дослідних та експериментальних ділянок, п'ять проєктів землеустрою та 37 інших ділянок. Національна лісова система має тривалу та складну історію реорганізації, тому, хоча наразі існує 154 національні ліси, багато з них управляються спільно, або як єдиний ліс, або як окремі ліси[A][4][3][5].

Переважна більшість національних лісів розташовані на Північному Заході США. Принаймні один національний ліс є в 40 штатах, крім десяти (Айова, Гаваї, Делавер, Канзас, Коннектикут, Меріленд, Массачусетс, Нью-Джерсі, Північна Дакота, Род-Айленд), хоча в Канзасі та Північній Дакоті є національні луки. Крім того, у Пуерто-Рико є Національний ліс Ель-Юнке[en]. Аляска має найбільшу площу національних лісів, що становить приблизно 89 000 км² або 12 % усіх національних лісів США. Також найбільші площі національних лісів мають Каліфорнія (84 000 км²) та Айдахо (83 000 км²). Площа лісів в Айдахо є найбільшою по відношенню до площі самого штату і становить 38,2 % території штату. Великі площі лісів також має Орегон (24,7 %) та Колорадо (20,9 %).

Найбільшим національним лісом США є Національний ліс Тонгасс[en] площею 67 778 км², розташований на Алясці. Він у 2,7 раза більший за другий за розмірами національний ліс. Найменшим національним лісом є Національний ліс Таскігі[en] в Алабамі площею 46 км². Лише 6 з 154 національних лісів лежать у межах одного округу.

Національні ліси

ред.
НазваA  Фото Розташування[6]B  Дата створення[3]C  Площа[4] Опис
Айдахо-Пенхендл[en]
англ. Idaho Panhandle National Forests
  Айдахо, Монтана, Вашингтон
47°43′ пн. ш. 116°13′ зх. д. / 47.717° пн. ш. 116.217° зх. д. / 47.717; -116.217 (Idaho Panhandle)
1906, 6 листопада 12441,8 км² Простягається від кордону з Канадою до річки Сент-Джо[en], найвищої суднохідної річки у світі. Складається з трьох національних лісів — Кер-д'Ален[en], Сент-Джо[en] та Каніксу[en], об'єднаних в один ліс. Також до складу комплексу входять дві зони дикої природи — Кабінет-Маунтінс[en] та Салмо-Прієст[en][7][8].
Аллегені[en]
англ. Allegheny National Forest
  Пенсільванія
41°39′ пн. ш. 79°01′ зх. д. / 41.650° пн. ш. 79.017° зх. д. / 41.650; -79.017 (Allegeny)
1923, 24 вересня 2078,7 км² Єдиний національний ліс Пенсільванії, розташований навколо греблі Кінзуа[en] та Аллеганського водосховища[en] на Аллеганському плато[en] у північно-західній частині штату. Містить найбільшу збережену ділянку пралісів в Пенсільванії, яка входить до мальовничої і дослідницької зони Тіонеста[en], а також 16 км Північної стежки[en][9][10].
Ампкуа[en]
англ. Umpqua National Forest
  Орегон
43°13′ пн. ш. 122°35′ зх. д. / 43.217° пн. ш. 122.583° зх. д. / 43.217; -122.583 (Umpqua)
1907, 2 березня 3990,7 км² Розташований в Каскадних горах на південному заході Орегону. Містить три зони дикої природи. На річці Вотсон-Крік, притоці Клірвотера[en], знаходиться водоспад Вотсон[en][11].
Анджеліна[en]
англ. Angelina National Forest
  Техас
31°13′ пн. ш. 94°17′ зх. д. / 31.217° пн. ш. 94.283° зх. д. / 31.217; -94.283 (Angelina)
1936, 13 жовтня 623,8 км² Ліс Анджеліна, що переважно складається з довгохвойних, ладанних та короткохвойних сосен, містить дві зони дикої природи та межує з водосховищем Сем Рейберн[en]. Він є оселищем для рідкісних флоридських дятлів[en] та зимуючих білоголових орланів[12][13].
Анджелес[en]
англ. Angeles National Forest
  Каліфорнія
34°24′ пн. ш. 118°10′ зх. д. / 34.400° пн. ш. 118.167° зх. д. / 34.400; -118.167 (Angeles)
1892, 20 грудня[14] 2677,3 км² Розташований в горах Сан-Габріель[en] на окраїні агломерації Великого Лос-Анджелеса та включає п'ять зон дикої природи[en]. Більша частина лісу в парку — це густий чапараль. Висота парку коливається від 370 м над рівнем моря до 3068 м над рівнем моря на вершині гори Сан-Антоніо[en][15].
Анкомпагре[en]
англ. Uncompahgre National Forest
  Колорадо
38°16′ пн. ш. 108°07′ зх. д. / 38.267° пн. ш. 108.117° зх. д. / 38.267; -108.117 (Uncompahgre)
1905, 14 червня 3851,7 км² Містить північну частину гір Сан-Хуан[en] і плато Анкомпагре[en]. Також в лісі знаходиться ущелина Анкомпагре[en] та три зони дикої природи[16].
Апалачікола[en]
англ. Apalachicola National Forest
  Флорида
30°11′ пн. ш. 84°41′ зх. д. / 30.183° пн. ш. 84.683° зх. д. / 30.183; -84.683 (Apalachicola)
1936, 13 травня 2331,5 км² Найбільший національний ліс Флориди, що включає понад 11 км² водойм та 108 км Флоридської стежки[en]. У зоні Леон-Сінкс[en] є карстові печери та воронки, а на березі річки Апалачікола[en] — комплекс історичних пам'яток Проспект-Блафф[en][17].
Апачі-Сітгрівс[en]
англ. Apache–Sitgreaves National Forest
  Аризона, Нью-Мексико
33°44′ пн. ш. 109°05′ зх. д. / 33.733° пн. ш. 109.083° зх. д. / 33.733; -109.083 (Apache–Sitgreaves)
1898, 17 серпня 10628,3 км² Розташований в горах Могойонського уступу[en] та Білих горах[en] Аризони. Містить 34 озера та більш ніж 1090 км річок та струмків — більше, ніж будь-який інший парк на посушливому Південному Заході США[18].
Арапахо[en]
англ. Arapaho National Forest
  Колорадо
39°41′ пн. ш. 105°56′ зх. д. / 39.683° пн. ш. 105.933° зх. д. / 39.683; -105.933 (Arapaho)
1903, 24 жовтня 2915,4 км² Розташований у високогір'ях Скелястих гір та включає шість зон дикої природи. Наразі управляється разом з Національним лісом Рузвельт[en] та Національними луками Пауні[en]. Найвища асфальтована дорога в США підіймається на висоту 4348 м над рівнем моря на вершині гори Блу-Скай[en][19]
Б'єнвілль[en]
англ. Bienville National Forest
  Міссісіпі
32°16′ пн. ш. 89°30′ зх. д. / 32.267° пн. ш. 89.500° зх. д. / 32.267; -89.500 (Bienville)
1936, 15 червня 729,4 км² Розташований у центральній частині штату Міссісіпі та включає кілька озер і водосховищ, а також прерію Харрелл[en], найбільшу та найменш порушену прерію штату. Мальовнича зона Б'єнвілль-Пайнс включає 76 га старовікових лісів. Ліс управляється спільно з п'ятьма іншими національними лісами Міссісіпі[10][20].
Біверхед-Дірлодж[en]
англ. Beaverhead–Deerlodge National Forest
  Монтана
45°30′ пн. ш. 113°00′ зх. д. / 45.500° пн. ш. 113.000° зх. д. / 45.500; -113.000 (Beaverhead–Deerlodge)
1908, 1 липня 13608,1 км² Найбільший національний ліс в Монтані, який включає кілька гірських хребтів Скелястих гір. Містить зони дикої природи Анаконда-Пінтлер[en] і Лі-Меткалф[en], а також частину стежки Континентального Вододілу та Національної історичної стежки Не-Персе[en][21].
Бігхорн[en]
англ. Bighorn National Forest
  Вайомінг
44°32′ пн. ш. 107°21′ зх. д. / 44.533° пн. ш. 107.350° зх. д. / 44.533; -107.350 (Bighorn)
1897, 22 лютого 4473,0 км² Розташований в горах Бігхорн[en] на півночі центральної частини Вайомінгу. Містить вісім будиночків для туристів, кілька водосховищ і 2400 км стежок. Найвищою вершиною є гора Клауд-Пік[en] заввишки 4013 м, розташована у зоні дикої природи Клауд-Пік[en], вкрита льодовиком Клауд-Пік[en][22].
Біттеррут[en]
англ. Bitterroot National Forest
  Монтана, Айдахо
45°46′ пн. ш. 114°17′ зх. д. / 45.767° пн. ш. 114.283° зх. д. / 45.767; -114.283 (Bitterroot)
1897, 22 лютого 6453,0 км² Розташований у горах Біттеррут[en] і Сапфір[en]. Найвищою вершиною є Траппер-Пік[en] заввишки 3096 м[13][23].
Блек-Гіллс[en]
англ. Black Hills National Forest
  Південна Дакота, Вайомінг
44°00′ пн. ш. 103°47′ зх. д. / 44.000° пн. ш. 103.783° зх. д. / 44.000; -103.783 (Black Hills)
1897, 22 лютого 5062,1 км² Ліс Блек-Гіллс, що складається переважно з жовтих сосен, розташований у однойменних горах Блек-Гіллс. Включає 11 водойм, 568 км стежок і 2100 км струмків. Тут розташований Блек-Елк-Пік[en] заввишки 2208 м — найвища вершина Північної Дакоти та найвища гора в США на схід від Скелястих гір[13][24].
Бойсе[en]
англ. Boise National Forest
  Айдахо
44°07′ пн. ш. 115°34′ зх. д. / 44.117° пн. ш. 115.567° зх. д. / 44.117; -115.567 (Boise)
1908, 1 липня 10717,2 км² Розташований у басейнах річок Бойсе, Паєтт[en], Саут-Форк-Салмон[en] і Мідл-Форк-Салмон[en]. Містить понад 12 200 км струмків та понад 250 озер і водосховищ[25].
Бріджер-Тетон[en]
англ. Bridger–Teton National Forest
  Вайомінг
42°45′ пн. ш. 110°45′ зх. д. / 42.750° пн. ш. 110.750° зх. д. / 42.750; -110.750 (Bridger–Teton)
1897, 22 лютого 13691,7 км² Є частиною екосистеми Великого Єллоустоуну[en] та містить 27 льодовиків, розташованих в горах Вінд-Рівер[en]. Через ліс протікає річка Грос-Вентр[en][26].
Вайт-Маунтін[en]
англ. White Mountain National Forest
  Нью-Гемпшир, Мен
44°09′ пн. ш. 71°25′ зх. д. / 44.150° пн. ш. 71.417° зх. д. / 44.150; -71.417 (White Mountain)
1918, 16 травня 3082,4 км² Розташований у Білих горах[en], через які проходить Аппалачська стежка та мальовнича дорога Білих гір. В межах лісу розташована гора Вашингтон заввишки 1917 м, яка є найвищою горою Північного Сходу США, хоча вершина гори розташована в межах державного парку[en][27].
Вайт-Рівер[en]
англ. White River National Forest
  Колорадо
39°34′ пн. ш. 106°53′ зх. д. / 39.567° пн. ш. 106.883° зх. д. / 39.567; -106.883 (White River)
1891, 16 жовтня 9257,2 км² Містить вісім зон дикої природи, дванадцять гірськолижних курортів та чотири великі водосховища. Через ліс проходять 4000 км стежок та 3100 км доріг. Десять гірських піків, розташованих в лісі, підіймаються на висоту понад 4300 м над рівнем моря[28].
Валлова-Вітмен[en]
англ. Wallowa–Whitman National Forest
  Орегон, Айдахо
45°13′ пн. ш. 117°31′ зх. д. / 45.217° пн. ш. 117.517° зх. д. / 45.217; -117.517 (Wallowa-Whitman)
1905, 6 травня 9151,9 км² Простягається від Блакитних гір[en] до річки Снейк. Висота коливається від 267 м у Пекельному каньйоні, найглибшій ущелині Північної Америки, до 3000 м на вершині Піку Сакаджавеї[en] в зоні дикої природи Ігл-Кеп[en][29].
Вейн[en]
англ. Wayne National Forest
  Огайо
39°10′ пн. ш. 82°25′ зх. д. / 39.167° пн. ш. 82.417° зх. д. / 39.167; -82.417 (Wayne)
1951, 1 жовтня 984,1 км² Єдиний національний ліс Огайо. Розташований у передгір'ях Аппалачів. Через ліс проходить понад 480 км, зокрема частина Північної стежки[en][30].
Вілламетт[en]
англ. Willamette National Forest
  Орегон
44°07′ пн. ш. 122°11′ зх. д. / 44.117° пн. ш. 122.183° зх. д. / 44.117; -122.183 (Willamette)
1933, 1 липня 6805,5 км² Розташований в Каскадних горах, простягається від гори Джефферсон[en] до гори Вашингтон[en]. Приблизно 20 % лісу займають зони дикої природи. Через ліс пролягають 9700 км доріг[31].
Вільям-Бенкхед[en]
англ. William B. Bankhead National Forest
  Алабама
34°14′ пн. ш. 87°20′ зх. д. / 34.233° пн. ш. 87.333° зх. д. / 34.233; -87.333 (William B. Bankhead)
1918, 15 січня 736,5 км² Містить зону дикої природи Сіпсі[en] площею 10 086 га, найбільшу зону дикої природи на схід від річки Міссісіпі. Через ліс пролягають 246 км стежок. Він управляється разом з іншими національними лісами Алабами[32].
Галлатін[en]
англ. Gallatin National Forest
  Монтана
45°15′ пн. ш. 111°00′ зх. д. / 45.250° пн. ш. 111.000° зх. д. / 45.250; -111.000 (Gallatin)
1899, 10 лютого 7485,5 км² На півдні межує зі всесвітньо відомим Єллоустонським національним парком. Близько чверті лісу займає зона дикої природи Абсарока-Бітрут[en]; також у лісі розташована частина зони дикої природи Лі-Меткалф[en]. Через ліс протікає річка Медісон[en], на якій унаслідок землетрусу та зсуву у 1959 році утворилося озеро Куейк[33].
Ганнісон[en]
англ. Gunnison National Forest
  Колорадо
38°41′ пн. ш. 106°41′ зх. д. / 38.683° пн. ш. 106.683° зх. д. / 38.683; -106.683 (Gunnison)
1905, 12 травня 6744,1 км² Розташований у Скелястих горах в штаті Колорадо, поблизу міста Ганнісон. Містить сім територій дикої природи, зокрема зону Марун-Беллс-Сноумасс[en]. Тут розташована велетенська скеля Сламгалліон, що складається з монтморилоніту[13][16]
Гаявата[en]
англ. Hiawatha National Forest
  Мічиган
46°10′ пн. ш. 86°40′ зх. д. / 46.167° пн. ш. 86.667° зх. д. / 46.167; -86.667 (Hiawatha)
1931, 16 січня 3636,0 км² Розташований на Верхньому півострові Мічигану[en] та межує з озерами Верхнє, Мічіган і Гурон. Містить Національну зону відпочинку Гранд-Айленд[en] та п'ять зон дикої природи[34].
Гелена[en]
англ. Helena National Forest
  Монтана
46°33′ пн. ш. 112°12′ зх. д. / 46.550° пн. ш. 112.200° зх. д. / 46.550; -112.200 (Helena)
1906, 12 квітня 3975,6 км² Ліс оточує Гелену, столицю Монтани. На його території розташовані гори Елкхорн[en]. Через ліс проходить частина стежки Континентального Вододілу завдовжки майже 130 км[35].
Гіла[en]
англ. Gila National Forest
  Нью-Мексико
33°17′ пн. ш. 108°20′ зх. д. / 33.283° пн. ш. 108.333° зх. д. / 33.283; -108.333 (Gila)
1899, 2 березня 10757,8 км² В лісі знаходиться зона дикої природи Гіла[en], перша в світі зона дикої природи, створена 3 червня 1924 року. Національна рекреаційна стежка Кетволк довжиною 1,8 км проходить вузьким каньйоном уздовж річки Вайтвотер-Крік[36].
Гіффорд-Пінчот[en]
англ. Gifford Pinchot National Forest
  Вашингтон
46°10′ пн. ш. 121°48′ зх. д. / 46.167° пн. ш. 121.800° зх. д. / 46.167; -121.800 (Gifford Pinchot)
1908, 1 липня 5310,6 км² Ліс містить Національну вулканічну пам'ятку гори Сент-Геленс[en] та частини семи зон дикої природи. Через ліс пролягають 2374 км стежок та 6605 км доріг[37].
Гранд-Меса[en]
англ. Grand Mesa National Forest
  Колорадо
39°05′ пн. ш. 107°54′ зх. д. / 39.083° пн. ш. 107.900° зх. д. / 39.083; -107.900 (Grand Mesa)
1908, 1 липня 1400,0 км² Розташований на заході Колорадо. Включає частину Батлемент-Меси[en] та більшу частину Гранд-Меси[en], найбільшої столової гори у світі, середня висота якої становить 3200 м. У лісі є понад 300 озер. Він управляється спільно з Національними лісами Ганнісон[en] і Анкомпагре[en][13][16].
Грін-Маунтін[en]
англ. Green Mountain National Forest
  Вермонт
43°18′ пн. ш. 73°00′ зх. д. / 43.300° пн. ш. 73.000° зх. д. / 43.300; -73.000 (Green Mountain)
1932, 25 квітня 1652,8 км² Розташований у Зелених горах в штаті Вермонт. Містить вісім зон дикої природи. Через ліс проходять 1400 км стежок, зокрема Аппалачська стежка та дві національні рекреаційні стежки Лонг[en] і Роберт-Фрост[en][38].
Гумбольдт-Тоябі[en]
англ. Humboldt–Toiyabe National Forest
  Невада, Каліфорнія
40°23′ пн. ш. 115°33′ зх. д. / 40.383° пн. ш. 115.550° зх. д. / 40.383; -115.550 (Humboldt–Toiyabe)
1906, 3 травня 25458,6 км² Найбільший національний ліс за межами Аляски. Розташований у "небесних островах" в горах Невади. Частиною лісу є національна зона відпочинку Весняних гір[en], розташована поблизу Лас-Вегаса[39]
Гурон-Маністі[en]
англ. Huron–Manistee National Forests
  Мічиган
44°33′ пн. ш. 83°52′ зх. д. / 44.550° пн. ш. 83.867° зх. д. / 44.550; -83.867 (Huron–Manistee)
1928, 30 липня 3946,2 км² Включає Національний заповідник диких квітів озера Лода, розташований навколо невеликого джерельного озера, оточеного лісом, а також зону дикої природи Нордхаус-Дюнес[en], яка охоплює піщані дюни заввишки до 40 м, розташовані на березі озера Мічіган[40].
Даніель-Бун[en]
англ. Daniel Boone National Forest
  Кентуккі
37°17′ пн. ш. 83°52′ зх. д. / 37.283° пн. ш. 83.867° зх. д. / 37.283; -83.867 (Daniel Boone)
1937, 23 лютого 2283,1 км² Ліс займає частину Камберлендського плато[en] та Аппалачів. Він містить дві зони дикої природи, кілька водойм, а також багато мальовничих місць, такі як водоспад Камберленд[en], ущелина Червоної річки[en], арка Яху[en] та багато печер[41]
Дейві-Крокетт[en]
англ. Davy Crockett National Forest
  Техас
31°18′ пн. ш. 95°06′ зх. д. / 31.300° пн. ш. 95.100° зх. д. / 31.300; -95.100 (Davy Crockett)
1936, 13 жовтня 652,1 км² Розташований на краю поясу соснових лісів Південного Сходу США, у місці, де вони переходять у прерії техаського Блекленду. Зона дикої природи Біг-Слог[en] складається переважно з широколистяних лісів. Зона відпочинку оточує озеро Реткліфф[en] площею 18 га[13][42].
Дельта[en]
англ. Delta National Forest
  Міссісіпі
32°45′ пн. ш. 90°46′ зх. д. / 32.750° пн. ш. 90.767° зх. д. / 32.750; -90.767 (Delta)
1961, 12 січня 251,3 км² Національний ліс Дельти, розташований у заплаві річки Міссісіпі, — це єдиний заплавний листяний ліс у Національній системі лісів. До складу лісу входять дослідницька природна зона Грін-Еш-Оверкап-Оак-Світгам, яка також є національною природною пам'яткою, оскільки містить залишки заплавних пралісів[10][43].
Де-Сото[en]
англ. De Soto National Forest
  Міссісіпі
31°02′ пн. ш. 88°59′ зх. д. / 31.033° пн. ш. 88.983° зх. д. / 31.033; -88.983 (De Soto)
1936, 17 червня 2153,3 км² Національний ліс Де-Сото містить дві зони дикої природи — Блек-Крік[en] і Ліф-Рівер[en], єдині природні зони в штаті Міссісіпі. Національні рекреаційні стежки[en] Блек-Крік і Туксачані включають пішохідні маршрути протяжністю 97 км. Ділянка річки Блек-Крік протяжністю 34 км була визнана національною дикою та мальовничою річкою[en][10][20]
Дешутес[en]
англ. Deschutes National Forest
  Орегон
43°50′ пн. ш. 121°32′ зх. д. / 43.833° пн. ш. 121.533° зх. д. / 43.833; -121.533 (Deschutes)
1908, 1 липня 6524,4 км² Розташований на східній стороні Каскадних гір. Містить Національну вулканічну пам'ятку Ньюберрі[en] та п'ять зон дикої природи. Тут розташована печера Лава-Рівер[en] довжиною 1588 м, яка є найдовшим лавовим тунелем Орегону[44].
Джордж-Вашингтон-і-Джеферсон[en]
англ. George Washington and Jefferson National Forests
  Вірджинія, Західна Вірджинія, Кентуккі
38°12′ пн. ш. 79°21′ зх. д. / 38.200° пн. ш. 79.350° зх. д. / 38.200; -79.350 (George Washington & Jefferson)
1918, 16 травня 7252,8 км² Розташований в Аппалачах та включає 93 000 га пралісів. Тут знаходиться гора Роджерс[en], найвища гора Вірджинії заввишки 1746 м. Через ліс проходить мальовнича автомобільна дорога Блакитного хребта[en] і Аппалачська стежка[45]
Діксі[en]
англ. Dixie National Forest
  Юта
38°15′ пн. ш. 111°30′ зх. д. / 38.250° пн. ш. 111.500° зх. д. / 38.250; -111.500 (Dixie)
1905, 25 вересня 7631,0 км² Розташований на вододілі між Великим Басейном і басейном річки Колорадо. Висота лісу коливається від 850 м над рівнем моря біля Сент-Джорджа до 3451 м над рівнем моря на горі Боулдер[en]. В межах лісу розташовані зони дикої природи Ешдаун-Гордж[en], Бокс-Дед-Холлоу[en], Коттонвуд-Форест[en] та Пайн-Веллі-Маунтін[en][46].
Ельдорадо[en]
англ. Eldorado National Forest
  Каліфорнія
38°47′ пн. ш. 120°19′ зх. д. / 38.783° пн. ш. 120.317° зх. д. / 38.783; -120.317 (Eldorado)
1910, 28 липня 2813,0 км² Ліс розташований в горах Сьєрра-Невада. Містить 297 озер і водосховищ та 983 км річок і струмків, у яких водиться багато риби. Через ліс проходить 562 км стежок і 3809 км доріг. Зона дикої природи Десолейшн[en] є найбільш відвідуваною зоною дикої природи в країні[7][47].
Ель-Юнке[en]
англ. El Yunque National Forest
  Пуерто-Рико
18°17′ пн. ш. 65°48′ зх. д. / 18.283° пн. ш. 65.800° зх. д. / 18.283; -65.800 (El Yunque)
1903, 17 січня 116,1 км² Єдиний тропічний дощовий ліс у Національній системі лісів. На великих висотах лісу за рік випадає майже 5100 мм опадів. Тут зустрічається 240 видів дерев, 23 з яких є ендеміками лісу, які більше ніде в світі не зустрічаються[48][49].
Ешлі[en]
англ. Ashley National Forest
  Юта, Вайомінг
40°38′ пн. ш. 110°06′ зх. д. / 40.633° пн. ш. 110.100° зх. д. / 40.633; -110.100 (Ashley)
1908, 1 липня 5578,3 км² Національний ліс Ешлі, розташований в горах Юїнта[en], управляє Національною зоною відпочинку Палаючої ущелини[en] та Природною зоною високогір'їв Юїнти[en]. Він включає Королівський пік заввишки 4123 м, найвищу вершину Юти[50].
Іньо[en]
англ. Inyo National Forest
  Каліфорнія, Невада
37°30′ пн. ш. 118°39′ зх. д. / 37.500° пн. ш. 118.650° зх. д. / 37.500; -118.650 (Inyo)
1907, 25 травня 7920,8 км² Розташований в горах Сьєрра-Невада. Включає озеро Моно, кальдеру долини Лонг, дев'ять зон дикої природи та гору Вітні заввишки 4421 м, найвищу гору США поза межами Аляски. У високогір'ях національного лісу зростають рідкісні довговічні сосни[51].
Кайбаб[en]
англ. Kaibab National Forest
  Аризона
35°56′ пн. ш. 112°09′ зх. д. / 35.933° пн. ш. 112.150° зх. д. / 35.933; -112.150 (Kaibab)
1908, 1 липня 6317,4 км² Розташований на плато Колорадо, на північ та на південь від Національного парку Великого Каньйону. Найвищою вершиною є гора Кендрік заввишки 3175 м, розташована у зоні дикої природи Кендрік-Маунтін[en]. Також тут розташована зона дикої природи Канаб-Крік[en]. Через ліс проходить понад 480 км стежок[52].
Карібу-Таргі[en]
англ. Caribou–Targhee National Forest
  Айдахо, Вайомінг
41°57′ пн. ш. 112°08′ зх. д. / 41.950° пн. ш. 112.133° зх. д. / 41.950; -112.133 (Caribou–Targhee)
1905, 23 травня 10621,9 км² У зоні дикої природи Джедедая-Сміт[en] є багато печер, зокрема відома печера Міннетонка[en], а зона дикої природи Вайнгар-Хоул[en] підтримує популяції гризлі та є частиною екосистеми Великого Єллоустоуну. На річці Генріс-Форк[en], притоці Снейку, знаходяться каскади водоспадів[53].
Карсон[en]
англ. Carson National Forest
  Нью-Мексико
36°30′ пн. ш. 106°04′ зх. д. / 36.500° пн. ш. 106.067° зх. д. / 36.500; -106.067 (Carson)
1906, 7 листопада 6015,1 км²[54] Розташований в горах Сангре-де-Крісто[en]. Містить понад 970 км шляхів та гірськолижний курорт Таос-Скай-Веллі. Тут розташована гора Вілер-Пік[en] заввишки 4011 м, найвища вершина Нью-Мексико[13][55][56].
Кастер[en]
англ. Custer National Forest
  Монтана, Південна Дакота
45°30′ пн. ш. 106°00′ зх. д. / 45.500° пн. ш. 106.000° зх. д. / 45.500; -106.000 (Custer)
1907, 2 березня 4813,6 км² Близько трьох чвертей лісу займає зона дикої природи Абсарока-Бітрут[en]. Тут розташована гора Граніт-Пік[en], найвища вершина Монтани заввишки 3904 м, а також національні природні пам'ятки Капітол-Рок та Кастлс. Через ліс проходить шосе Біртуз[en][57].
Кісатчі[en]
англ. Kisatchie National Forest
  Луїзіана
31°00′ пн. ш. 92°37′ зх. д. / 31.000° пн. ш. 92.617° зх. д. / 31.000; -92.617 (Kisatchie)
1930, 10 червня 2458,6 км² Єдиний національний ліс Луїзіани, який охоплює соснові праліси та гаї болотяних кипарисів в байю[en]. У лісі зустрічається 48 видів ссавців, 56 видів рептилій, 30 видів земноводних і 155 видів гніздових або зимуючих птахів[58].
Кламат[en]
англ. Klamath National Forest
  Каліфорнія, Орегон
41°30′ пн. ш. 123°08′ зх. д. / 41.500° пн. ш. 123.133° зх. д. / 41.500; -123.133 (Klamath)
1905, 6 травня 6768,1 км² Розташований на кордоні Каліфорнії та Орегону. Містить частини п'яти зон дикої природи, 245 км диких і мальовничих річок[en] та 320 км річок, доступних для рафтингу, включно з річкою Кламат. Ендеміком лісу є сіскійська маріпоза[en], яка більше ніде в світі не зустрічається[59]
Клівленд[en]
англ. Cleveland National Forest
  Каліфорнія
32°45′ пн. ш. 116°36′ зх. д. / 32.750° пн. ш. 116.600° зх. д. / 32.750; -116.600 (Cleveland)
1893, 25 лютого 1722,3 км² Розташований у Південній Каліфорнії, в зоні середземноморського клімату. Містить 4 зони дикої природи. У лісі зустрічаються 22 види рослин і тварин, що перебувають під загрозою зникнення. Висота регіону не настільки велика, як в інших національних лісах Каліфорнії. Найвищою вершиною лісу є Монумент-Пік заввишки 1911 м[7][60].
Клірвотер[en]
англ. Clearwater National Forest
  Айдахо
46°33′ пн. ш. 115°09′ зх. д. / 46.550° пн. ш. 115.150° зх. д. / 46.550; -115.150 (Clearwater)
1908, 1 липня 6807,1 км² Розташований в горах Біттеррут[en], займає частину регіону Палус[en]. Через ліс протікають річки Клірвотер[en] і Лохса[en]. Експедиція Льюїса і Кларка пройшла через ліс 1805 році, перетнувши перевал Лоло[en], а у 1860-х роках в лісі шукали золото[7][61]
Коконіно[en]
англ. Coconino National Forest
  Аризона
34°45′ пн. ш. 111°33′ зх. д. / 34.750° пн. ш. 111.550° зх. д. / 34.750; -111.550 (Coconino)
1898, 17 серпня 7495,6 км² Національний ліс містить гори Сан-Франциско[en], Могойонський уступ[en] та каньйон Оак-Крік[en]. Тут розташований каньйон Сікомор[en], другий за величиною каньйон в Аризоні, країні червоних скель, а також гора Хамфріс-Пік[en] заввишки 3 852 м, найвища вершина Аризони[7][62].
Колвілл[en]
англ. Colville National Forest
  Вашингтон
48°32′ пн. ш. 117°54′ зх. д. / 48.533° пн. ш. 117.900° зх. д. / 48.533; -117.900 (Colville)
1907, 1 березня 3863,4 км² Національний ліс Колвілл розташований в горах Кеттл[en] та Селкірк[en], які підіймаються на висоту до 2200 м. Він містить 782 км пішохідних стежок та частину зони дикої природи Салмо-Пріст[en]. Через ліс проходить Тихоокеанська Північно-Західна стежка[en][63].
Конеку[en]
англ. Conecuh National Forest
  Алабама
31°05′ пн. ш. 86°38′ зх. д. / 31.083° пн. ш. 86.633° зх. д. / 31.083; -86.633 (Conecuh)
1936, 17 липня 339,9 км² Національний ліс Конеку, який управляється спільно з іншими національними лісами Алабами, містить дві зони відпочинку: озера Блю-Лейк та Опен-Понд. Сухі, піщані височини підтримують ліси довгохвойних сосен, тоді як у низовинах зустрічаються карстові воронки, джерела та болота[10][32].
Коронадо[en]
англ. Coronado National Forest
  Аризона, Нью-Мексико
32°30′ пн. ш. 110°40′ зх. д. / 32.500° пн. ш. 110.667° зх. д. / 32.500; -110.667 (Coronado)
1902, 11 квітня 6956,3 км² Національний ліс Коронадо розташований на небесних островах Південного Заходу США. Він включає гору Райтсон[en] та каньйон Мадера[en], де проводяться спостереження за птахами. У лісі є вісім зон дикої природи, а на горах Хопкінс[en] та Леммон[en] розміщені обсерваторії[64].
Кроатан[en]
англ. Croatan National Forest
  Північна Кароліна
34°52′ пн. ш. 77°00′ зх. д. / 34.867° пн. ш. 77.000° зх. д. / 34.867; -77.000 (Croatan)
1936, 29 липня 652,9 км² Це єдиний прибережний національний ліс, розташований на східному узбережжі США. Він містить естуарії річок та покосіни[en]. Ліс є домом для рідкісних хижих рослин — венериних мухоловок. В гирлі річки Вайт-Оук[en] розташована зона відпочинку Сідар-Пойнт[10][65].
Кутеней[en]
англ. Kootenai National Forest
  Монтана, Айдахо
48°32′ пн. ш. 115°26′ зх. д. / 48.533° пн. ш. 115.433° зх. д. / 48.533; -115.433 (Kootenai)
1906, 13 серпня 7326,3 км² Включає гори Кабінет[en] і річки Кутеней і Кларк-Форк. На річці Кларк-Форк розташовані водосховища Ноксон-Рапідс і Кабінет-Горж, а в горах Селкірк[en] — Мальовнича зона Північно-Західного піку[13][66]
Лассен[en]
англ. Lassen National Forest
  Каліфорнія
40°05′ пн. ш. 121°14′ зх. д. / 40.083° пн. ш. 121.233° зх. д. / 40.083; -121.233 (Lassen)
1905, 2 червня 4314,1 км² Оточує Національний парк Лассен-Волканік[en]. Містить три зони дикої природи та 37 000 га старих хвойних лісів. Тут розташована печера Субвей — лавовий тунель довжиною 0,48 км, який відкритий для відвідування[67].
Лінкольн[en]
англ. Lincoln National Forest
  Нью-Мексико
32°57′ пн. ш. 105°26′ зх. д. / 32.950° пн. ш. 105.433° зх. д. / 32.950; -105.433 (Lincoln)
1902, 26 липня 4433,2 км² Включає частини чотирьох гірських хребтів — Капітан[en], Гвадалупе[en], Сакраменто та Сьєрра-Бланка[en]. Висота лісу коливається від 1200 до 3500 м над рівнем моря. Ліс був місцем народження відомого ведмедя Смокі[en][68].
Лоло[en]
англ. Lolo National Forest
  Монтана
47°09′ пн. ш. 114°26′ зх. д. / 47.150° пн. ш. 114.433° зх. д. / 47.150; -114.433 (Lolo)
1906, 20 вересня 9056,7 км² Розташований на захід від Континентального вододілу. Містить частини чотирьох зон дикої природи, близько 1100 км стежок та безліч озер, у яких водиться щонайменше 20 промислово цінних видів риб. Також в лісі зустрічається 60 видів ссавців, 300 видів птахів та 1500 видів рослин[69].
Лос-Падрес
англ. Los Padres National Forest
  Каліфорнія
34°32′ пн. ш. 119°46′ зх. д. / 34.533° пн. ш. 119.767° зх. д. / 34.533; -119.767 (Los Padres)
1898, 2 березня 7172,0 км² Охоплює частини Каліфорнійських Прибережних хребтів[en] та Поперечних хребтів[en]. Містить десять зон дикої природи, які займають близько 45 % площі лісу, а також 2023 км стежок, зокрема частину Національної мальовничої дороги Хасінто Рейєса[70].
Льюїс-енд-Кларк[en]
англ. Lewis and Clark National Forest
  Монтана
46°55′ пн. ш. 110°38′ зх. д. / 46.917° пн. ш. 110.633° зх. д. / 46.917; -110.633 (Lewis and Clark)
1897, 22 лютого 7573,7 км² Розташований на півночі центральної частини штату Монтана. Включає сім гірських хребтів і значні частини зон дикої природи Боб-Маршалл[en] та Скейпгоат[en][71].
Малур[en]
англ. Malheur National Forest
  Орегон
44°15′ пн. ш. 118°51′ зх. д. / 44.250° пн. ш. 118.850° зх. д. / 44.250; -118.850 (Malheur)
1908, 1 липня 5992,7 км² Розташований у Блакитних горах[en] на сході Орегону. Найвищою точкою є гора Строберрі[en] заввишки 2756 м. У Ботанічній зоні Кедр-Гроув знаходяться єдине насадження нутканських кипарисів в США на схід від Каскадних гір[72].
Манті-Ла-Саль[en]
англ. Manti–La Sal National Forest
  Юта, Колорадо
38°23′ пн. ш. 109°01′ зх. д. / 38.383° пн. ш. 109.017° зх. д. / 38.383; -109.017 (Manti–La Sal)
1903, 29 травня 5139,4 км² Включає гори Ла-Саль[en] та Абахо[en], розташовані на сході Юти. Найвищою вершиною є гора Піл[en] заввишки 3879 м. Єдиною зоною дикої природи в лісі є зона Дарк-Каньйон[en][7][73].
Марк-Твен[en]
англ. Mark Twain National Forest
  Міссурі
37°00′ пн. ш. 91°30′ зх. д. / 37.000° пн. ш. 91.500° зх. д. / 37.000; -91.500 (Mark Twain)
1939, 11 вересня 6090,0 км² Єдиний національний ліс в штаті Міссурі. Містить сім зон дикої природи та національну дику і мальовничу річку Елевен-Пойнт[en]. Містить 18 природних зон, якими управляє Департамент охорони природи Міссурі[en][74].
Маунт-Бейкер-Сноквалмі[en]
англ. Mount Baker–Snoqualmie National Forest
  Вашингтон
48°28′ пн. ш. 121°25′ зх. д. / 48.467° пн. ш. 121.417° зх. д. / 48.467; -121.417 (Mount Baker–Snoqualmie)
1897, 22 лютого 10371,9 км² Розташований в Каскадних горах і включає гору Бейкер[en] (3286 м) — вкритий льодовиком стратовулкан. Ліс містить Національну зону відпочинку гори Бейкер[en] та частини десяти зон дикої природи. Через нього проходить Тихоокеанський верховинний шлях та Тихоокеанська Північно-Західна стежка[en][75].
Маунт-Гуд[en]
англ. Mount Hood National Forest
  Орегон
45°16′ пн. ш. 121°49′ зх. д. / 45.267° пн. ш. 121.817° зх. д. / 45.267; -121.817 (Mount Hood)
1892, 17 червня 4327,8 км² Ліс включає гору Гуд, найвищу гору Орегону заввишки 3429 м, на честь якої він отримав свою назву. Ліс простягається від ущелини річки Колумбія, включає Національну зону відпочинку гори Гуд[en] і дев'ять зон дикої природи[76].
Медісін-Боу-Раутт[en]
англ. Medicine Bow–Routt National Forest
  Колорадо, Вайомінг
41°14′ пн. ш. 106°15′ зх. д. / 41.233° пн. ш. 106.250° зх. д. / 41.233; -106.250 (Medicine Bow—Routt)
1902, 22 травня 8944,9 км² Включає багато гірських хребтів Скелястих гір, висота яких коливається від 1700 до 3940 м над рівнем моря. Містить десять зон дикої природи та водосховище Роб-Рой площею 200 га[77].
Мендосіно[en]
англ. Mendocino National Forest
  Каліфорнія
39°38′ пн. ш. 122°51′ зх. д. / 39.633° пн. ш. 122.850° зх. д. / 39.633; -122.850 (Mendocino)
1908, 1 липня 3705,0 км² Єдиний національний ліс у Каліфорнії, який не перетинає асфальтована дорога. Частиною національного лісу є Центр генетичних ресурсів і збереження природи, який вирощує рослини для лісовідновлення, відновлення вододілів, відновлення дикої природи та інших проєктів[78].
Модок[en]
англ. Modoc National Forest
  Каліфорнія
41°34′ пн. ш. 120°53′ зх. д. / 41.567° пн. ш. 120.883° зх. д. / 41.567; -120.883 (Modoc)
1904, 29 листопада 6800,4 км² Національний ліс Модок містить вулкан Медісін-Лейк[en] (2414 м), який є найбільшим щитовим вулканом у Північній Америці. Тут є 17 600 га пралісів, а у зоні дикої природи Саут-Ворнер[en] знаходиться водоспад Мілл-Крік[79].
Національний ліс Мононгахела[en]
англ. Національний ліс Мононгахела
  Західна Вірджинія
38°33′ пн. ш. 79°54′ зх. д. / 38.550° пн. ш. 79.900° зх. д. / 38.550; -79.900 (Monongahela)
1920, 28 квітня 3725,5 км² Національний ліс містить національну зону відпочинку Спрус-Ноб-Сенека-Рокс[en] та вісім зон дикої природи. Гора Cпрус-Ноб[en] заввишки 1482 м є найвищою вершиною Західної Вірджинії, а Сенека-Рокс[en] — це стрімка кварцитова скеля висотою 270 м[80].
Нантахала[en]
англ. Nantahala National Forest
  Північна Кароліна
35°12′ пн. ш. 83°33′ зх. д. / 35.200° пн. ш. 83.550° зх. д. / 35.200; -83.550 (Nantahala)
1907, 6 лютого 2154,1 км² Розташований на південному заході Північної Кароліни. Включає річку Нантахала[en], яка протікає через ущелину Нантахала. Через ліс проходить 970 км стежок. Висота лісу коливається від 370 м над рівнем моря до 1800 м над рівнем моря на горі Лон-Балд[65].
Небраска[en]
англ. Nebraska National Forest
  Небраска
41°42′ пн. ш. 100°22′ зх. д. / 41.700° пн. ш. 100.367° зх. д. / 41.700; -100.367 (Nebraska)
1902, 16 квітня 569,8 км² Цей ліс був створений у 1902 році Чарльзом Е. Бессі як експеримент, щоб побачити, чи можна створити ліс на безлісих Великих рівнинах для використання в якості національного лісового резерву[13][81].
Не-Персе[en]
англ. Nez Perce National Forest
  Айдахо
45°27′ пн. ш. 115°55′ зх. д. / 45.450° пн. ш. 115.917° зх. д. / 45.450; -115.917 (Nez Perce)
1908, 1 липня 8998,5 км² Національний ліс Не-Персе включає частини чотирьох зон дикої природи: Френк-Черч-Рівер-оф-ноу-Ретерн[en], Госпел-Хамп[en], Хеллс-Каньйон[en] та Селвей-Біттеррут[en]. Цей ліс управляється спільно з Національним лісом Клірвотер[en][82].
Озарк-Сент-Френсіс[en]
англ. Ozark–St. Francis National Forest
  Арканзас
35°42′ пн. ш. 93°21′ зх. д. / 35.700° пн. ш. 93.350° зх. д. / 35.700; -93.350 (Ozark-St. Francis)
1908, 5 березня 4667,5 км² Через ліс проходить понад 640 км стежок, зокрема стежка високогір'їв Озарку[en]. Тут розташована трирівнева система печер Бланчард-Спрінгс[en], відкрита для публічних екскурсій[83].
Окала[en]
англ. Ocala National Forest
  Флорида
29°12′ пн. ш. 81°44′ зх. д. / 29.200° пн. ш. 81.733° зх. д. / 29.200; -81.733 (Ocala)
1908, 24 листопада 1556,8 км² Охороняє найбільший у світі ліс піщаних сосен. Містить понад 600 озер, річок і джерел, а також чотири зони дикої природи. Через ліс проходить частина Флоридської стежки[en].[10][84]
Оканоган-Веначі[en]
англ. Okanogan–Wenatchee National Forest
  Вашингтон
48°38′ пн. ш. 119°35′ зх. д. / 48.633° пн. ш. 119.583° зх. д. / 48.633; -119.583 (Okanogan-Wenatchee)
1911, 1 липня 17221,7 км² Розташований на східній стороні Каскадних гір. Простягається від канадсько-американського кордону до річок Колумбія та Оканоган[en]. Через ліс проходить 2068 км стежок, зокрема частина Тихоокеанського Верховинного шляху[7]:329–332[85]
Олімпік[en]
англ. Olympic National Forest
  Вашингтон
48°07′ пн. ш. 124°15′ зх. д. / 48.117° пн. ш. 124.250° зх. д. / 48.117; -124.250 (Olympic)
1897, 22 лютого 2556,8 км² Розташований на півострові Олімпік в штаті Вашингтон і оточує Національний парк Олімпік. Містить п'ять зон дикої природи, які займають близько 14 % лісу. У цій частині Вашингтону щорічно випадає більше опадів, ніж будь-де в США[7][86]
Оттава[en]
англ. Ottawa National Forest
  Мічиган
46°27′ пн. ш. 89°15′ зх. д. / 46.450° пн. ш. 89.250° зх. д. / 46.450; -89.250 (Ottawa)
1931, 27 лютого 4010,3 км² Розташований на Верхньому півострові Мічигану[en], простягається від озера Верхнє до кордону з Вісконсином. Містить понад 500 озер, майже 3200 км струмків і три зони дикої природи[87].
Оцеола[en]
англ. Osceola National Forest
  Флорида
30°19′ пн. ш. 82°27′ зх. д. / 30.317° пн. ш. 82.450° зх. д. / 30.317; -82.450 (Osceola)
1931, 10 липня 648,3 км² Єдиною зоною дикої природи в лісі є зона Біг-Гам-Свамп[en]. Також тут знаходиться дослідницька природна територія Оцеола, яка у 1974 році була визнана національною природною пам'яткою. Під час Громадянської війни на місці сучасного національного лісу відбулася битва при Оласті[en]. Через ліс проходить частина Національної мальовничої Флоридської стежки[en] завдовжки 37 км[88].
Очоко[en]
англ. Ochoco National Forest
  Орегон
44°22′ пн. ш. 120°07′ зх. д. / 44.367° пн. ш. 120.117° зх. д. / 44.367; -120.117 (Ochoco)
1911, 1 липня 3459,3 км² Ліс містить різноманітні дивні геологічні утворення, 38 000 га пралісів, верхів’я річки Крукед та три зони дикої природи. У горах Очоко[en] розташований Стовп Стейна — скеля заввишки 110 м[7][44].
Паєтт[en]
англ. Payette National Forest
  Айдахо
45°05′ пн. ш. 115°48′ зх. д. / 45.083° пн. ш. 115.800° зх. д. / 45.083; -115.800 (Payette)
1905, 3 червня 9416,1 км² Національний ліс Паєтт включає гори Семи Дияволів[en] та частину зони дикої природи Френк-Черч-Рівер-оф-ноу-Ретерн[en]. Також він містить гірськолижний курорт Брендейдж[en]. На заході він межує з Пекельним каньйоном[7][89]
Пайк
англ. Pike National Forest
  Колорадо
39°10′ пн. ш. 105°27′ зх. д. / 39.167° пн. ш. 105.450° зх. д. / 39.167; -105.450 (Pike)
1892, 11 лютого 4435,9 км² Містить три зони дикої природи. Найвищою вершиною є гора Пайкс заввишки 4302 м. З 1975 року управляється спільно з Національним лісом Сан-Ісабель[en][90].
Підрозділ з управління басейном озера Тахо[en]
англ. Lake Tahoe Basin Management Unit
  Каліфорнія, Невада
38°55′ пн. ш. 119°58′ зх. д. / 38.917° пн. ш. 119.967° зх. д. / 38.917; -119.967 (Lake Tahoe Basin)
1973, квітень 615,2 км² Цей умовний "національний ліс" складається з частин національних лісів Ельдорадо[en], Тахо[en] та Гумбольдт-Тоябі[en]. Був виокремлений у окремий заповідник у квітні 1973 року для захисту унікальних екологічних і рекреаційних ресурсів озера Тахо[91][92]D .
Плумас[en]
англ. Plumas National Forest
  Каліфорнія
39°56′ пн. ш. 120°49′ зх. д. / 39.933° пн. ш. 120.817° зх. д. / 39.933; -120.817 (Plumas)
1905, 27 березня 4814,0 км² Містить 51 000 га старовікових лісів[93]. Зона відпочинку Літл-Грасс-Веллі, яка включає кемпінг та пропонує катання на човнах, оточує водосховище Літл-Грасс-Веллі[en][94].
Прескотт[en]
англ. Prescott National Forest
  Аризона
34°35′ пн. ш. 112°36′ зх. д. / 34.583° пн. ш. 112.600° зх. д. / 34.583; -112.600 (Prescott)
1898, 10 травня 5086,9 км² Включає різноманітну рослинність, яка переходить від чагарників пустелі Сонора на низьких висотах до рідколісь жовтих сосен на високих висотах. Містить вісім зон дикої природи та 720 км стежок[95].
Ріо-Гранде[en]
англ. Rio Grande National Forest
  Колорадо
37°43′ пн. ш. 106°37′ зх. д. / 37.717° пн. ш. 106.617° зх. д. / 37.717; -106.617 (Rio Grande)
1908, 1 липня 7436,8 км² У західній частині лісу, в горах Сан-Хуан[en], бере початок річка Ріо-Гранде. Східну межу лісу утворюють гори Сангре-де-Крісто[en]. Найвищою вершиною лісу є гора Бланка[en] заввишки 4372 м, звідки відкривається вид на долину Сан-Луїс[en] і Національний парк Великих Піщаних Дюн[en][96].
Рог-Рівер-Сіскію[en]
англ. Rogue River–Siskiyou National Forest
  Орегон, Каліфорнія
41°58′ пн. ш. 123°08′ зх. д. / 41.967° пн. ш. 123.133° зх. д. / 41.967; -123.133 (Rogue River–Siskiyou)
1893, 28 вересня 6956,1 км² Простягається від Каскадних гір до гір Сіскію[en]. Близько 75 % площі лісу лежить у басейні річки Рог. Ліс містить частини восьми зон дикої природи, а також, можливо, найвищу у світі жовту сосну, яка має висоту 81,79 м[97][98].
Рузвельт[en]
англ. Roosevelt National Forest
  Колорадо
40°32′ пн. ш. 105°35′ зх. д. / 40.533° пн. ш. 105.583° зх. д. / 40.533; -105.583 (Roosevelt)
1902, 22 травня 3294,5 км² Розташований у Скелястих горах на півночі Колорадо. Містить частини шести зон дикої природи. Управляється разом із Національним лісом Арапахо[en] та Національними луками Пауні[en][19].
Савтуз[en]
англ. Sawtooth National Forest
  Айдахо, Юта
41°54′ пн. ш. 113°29′ зх. д. / 41.900° пн. ш. 113.483° зх. д. / 41.900; -113.483 (Sawtooth)
1905, 29 травня 7293,0 км² В лісі є понад 1100 озер, 1600 км стежок і доріг, а також десять гірських хребтів, найвищою вершиною яких є Хайндман-Пік[en] заввишки 3661 м. В горах Савтуз[en] розташована зона дикої природи Савтуз[en], Національна зона відпочинку Савтуз[en] та чотири гірськолижні курорти[99].
Салмон-Халліс[en]
англ. Salmon–Challis National Forest
  Айдахо
45°07′ пн. ш. 114°09′ зх. д. / 45.117° пн. ш. 114.150° зх. д. / 45.117; -114.150 (Salmon–Challis)
1908, 1 липня 17106,0 км² Ліс містить річку Салмон[en] та зону дикої природи Френк-Черч-Рівер-оф-ноу-Ретерн[en]. В горах Лост-Рівер[en] розташована гора Бора-Пік[en] заввишки 3859 м, найвища вершина Айдахо[100].
Самтер[en]
англ. Sumter National Forest
  Південна Кароліна
34°00′ пн. ш. 82°15′ зх. д. / 34.000° пн. ш. 82.250° зх. д. / 34.000; -82.250 (Sumter)
1936, 13 липня 1508,6 км² Містить 22 водоспади, висота яких становить від 3,7 м до 46 м, та частину зони дикої природи Еллікотт-Рок[en], єдиної зони дикої природи, розташованої в трьох штатах[101].
Сан-Бернандіно[en]
англ. San Bernardino National Forest
  Каліфорнія
34°03′ пн. ш. 116°57′ зх. д. / 34.050° пн. ш. 116.950° зх. д. / 34.050; -116.950 (San Bernardino)
1893, 25 лютого 2747,7 км² Містить частину Національної пам'ятки гір Санта-Роза і Сан-Хасінто[en]. Ліс оточує водосховище Арроухед[en] та інші водойми[102].
Сан-Ісабель[en]
англ. San Isabel National Forest
  Колорадо
38°24′ пн. ш. 105°56′ зх. д. / 38.400° пн. ш. 105.933° зх. д. / 38.400; -105.933 (San Isabel)
1902, 11 квітня 4486,5 км² Включає гори Савач[en], Колледжіейт[en] і Сангре-де-Крісто[en]. Містить 19 з 54 чотирнадцятитисячників[en] Колорадо, зокрема найвищу вершину штату та всіх Скелястих гір — гору Елберт[en] заввишки 4401 м. Управляється спільно з Національним лісом Пайк[90].
Санта-Фе[en]
англ. Santa Fe National Forest
  Нью-Мексико
35°54′ пн. ш. 106°13′ зх. д. / 35.900° пн. ш. 106.217° зх. д. / 35.900; -106.217 (Santa Fe)
1892, 11 січня 6251,4 км² Найвищою горою в лісі є Тручас-Пік[en] заввишки 3994 м, розташована у зоні дикої природи Пекос[en]. Також ліс містить Національний заказник кальдери Вальєс[en] і 1613 км стежок[103].
Сан-Хуан[en]
англ. San Juan National Forest
  Колорадо
37°30′ пн. ш. 107°39′ зх. д. / 37.500° пн. ш. 107.650° зх. д. / 37.500; -107.650 (San Juan)
1905, 3 червня 7545,7 км² Включає Національну пам'ятку Чімні-Рок[en] і зону дикої природи Вемінуче[en] площею 2022,5 км², найбільшу зону дикої природи в Колорадо. Висота лісу коливається від 1500 до понад 4300 м над рівнем моря[104].
Саюсло[en]
англ. Siuslaw National Forest
  Орегон
44°32′ пн. ш. 123°53′ зх. д. / 44.533° пн. ш. 123.883° зх. д. / 44.533; -123.883 (Siuslaw)
1908, 1 липня 2550,7 км² Розташований в горах Центрально-Орегонського Прибережного хребта[en]. Включає Національну зону відпочинку Орегонських дюн[en] та три зони дикої природи. У мальовничій дослідницькій зоні Меріс-Пік знаходиться найвища вершина лісу — гора Меріс-Пік[en] заввишки 1250 м[105].
Себін[en]
англ. Sabine National Forest
  Техас
31°30′ пн. ш. 93°52′ зх. д. / 31.500° пн. ш. 93.867° зх. д. / 31.500; -93.867 (Sabine)
1936, 13 жовтня 651,9 км² Ліс межує з великим водосховищем Толедо-Бенд[en] і містить 45 км стежок. Єдиною зоною дикої природи в лісі є зона Індіан-Маундс. У цій зоні та в районі Мілл-Крік-Коув уздовж берегів водосховища збереглися давні праліси[13]:312–316[42]
Секвоя[en],
англ. Sequoia National Forest
  Каліфорнія
36°03′ пн. ш. 118°31′ зх. д. / 36.050° пн. ш. 118.517° зх. д. / 36.050; -118.517 (Sequoia)
1908, 1 липня 4610,3 км² Включає Національну пам'ятку мамонтових дерев[en], названий на честь велетенського мамонтового дерева або велетенського секвоядендрона, найбільшого дерева у світі. Ліс містить 4000 км доріг і 1370 км стежок, зокрема частину Тихоокеанського верховинного шляху[106].
Сем-Г'юстон[en]
англ. Sam Houston National Forest
  Техас
30°32′ пн. ш. 95°21′ зх. д. / 30.533° пн. ш. 95.350° зх. д. / 30.533; -95.350 (Sam Houston)
1936, 13 жовтня 660,7 км² Ліс межує з великими водосховищами Конро[en] і Лівінгстон[en]. Через нього проходить частина шляху Одинокої Зірки[en]. Єдиною зоною дикої природи в лісі є зона Літл-Лейк-Крік[42].
Семюел-Мак-Келві[en]
англ. Samuel R. McKelvie National Forest
  Небраска
42°43′ пн. ш. 101°02′ зх. д. / 42.717° пн. ш. 101.033° зх. д. / 42.717; -101.033 (Sameul R. McKelvie)
1971, 15 жовтня 468,8 км² Розташований у Піщаних пагорбах Небраски. Поєднує прерії та деревні насадження, висаджені з 1903 року. Найуспішнішим деревом, що прижилося в регіоні, є жовта сосна.[13][81].
Сібола[en]
англ. Cibola National Forest
  Нью-Мексико
34°20′ пн. ш. 107°35′ зх. д. / 34.333° пн. ш. 107.583° зх. д. / 34.333; -107.583 (Cibola)
1906, 6 листопада 6541,5 км² Частиною цього національного лісу є чотири зони дикої природи, зокрема зона Сандія-Маунтін[en] на схід від Альбукерке. Висота лісу коливається від 1500 м над рівнем моря до 3445 м над рівнем моря на вершині гори Тейлор[en], стратовулкана в горах Сан-Матео[en][13][107].
Сікс-Ріверс[en]
англ. Six Rivers National Forest
  Каліфорнія
40°21′ пн. ш. 123°36′ зх. д. / 40.350° пн. ш. 123.600° зх. д. / 40.350; -123.600 (Six Rivers)
1947, 1 липня 3954,1 км² Названий на честь шести річок, що протікають через ліс, а саме Сміт[en], Кламат, Триніті[en], Мед[en], Ван-Дюзен[en] та Їл[en]. Крім того, через ліс протікає річка Салмон[en]. Усі ці річки визнані національними дикими та мальовничими річками[en][108].
Станіслаус[en]
англ. Stanislaus National Forest
  Каліфорнія
38°10′ пн. ш. 120°01′ зх. д. / 38.167° пн. ш. 120.017° зх. д. / 38.167; -120.017 (Stanislaus)
1897, 22 лютого 3639,9 км² Містить чотири зони дикої природи, зокрема зону Карсон-Айсберг[en] та зону Емігрант, яка межує з північно-західним кутом Національного парку Йосеміті. Через ліс протікає понад 1300 струмків[7][109].
Суперіор[en]
англ. Superior National Forest
  Міннесота
47°50′ пн. ш. 91°31′ зх. д. / 47.833° пн. ш. 91.517° зх. д. / 47.833; -91.517 (Superior)
1909, 13 лютого 8472,5 км² Включає зону дикої природи Баундарі-Вотерс-Каное[en], яка має понад 2400 км маршрутів для каное, 1000 озер і 2200 кемпінгів. Тут також розташована гора Ігл[en], найвища вершина Міннесоти заввишки 701 м[110].
Сьєрра[en]
англ. Sierra National Forest
  Каліфорнія
37°16′ пн. ш. 119°12′ зх. д. / 37.267° пн. ш. 119.200° зх. д. / 37.267; -119.200 (Sierra)
1893, 14 лютого 5306,4 км² Знаходиться на західному схилі Сьєрра-Невади. Містить 2900 км струмків, 480 озер, 11 водосховищ і 63 місця для кемпінгу[111].
Талладега[en]
англ. Talladega National Forest
  Алабама
33°26′ пн. ш. 85°51′ зх. д. / 33.433° пн. ш. 85.850° зх. д. / 33.433; -85.850 (Talladega)
1936, 17 липня 1590,4 км² Включає зони дикої природи Чеаха[en] та Даггер-Маунтін[en]. Ліс перетинають мальовнича стежка Талладега та Національна рекреаційна стежка Пінхоті перетинають ліс. Він управляється разом з іншими національними лісами Алабами[10][32]
Таскігі[en]
англ. Tuskegee National Forest
  Алабама
32°28′ пн. ш. 85°36′ зх. д. / 32.467° пн. ш. 85.600° зх. д. / 32.467; -85.600 (Tuskegee)
1959, 27 листопада 45,9 км² Це найменший національний ліс США. Він управляється разом з іншими національними лісами Алабами[32].
Тахо[en]
англ. Tahoe National Forest
  Каліфорнія
39°23′ пн. ш. 120°32′ зх. д. / 39.383° пн. ш. 120.533° зх. д. / 39.383; -120.533 (Tahoe)
1899, 13 квітня 3532,8 км² Розташований у Сьєрра-Неваді на північний захід від озера Тахо. Містить частину зони дикої природи Граніт-Чіф[en]. ЧЧерез ліс або на межі з ним протікають річки Амерікан[en], Юба[en] та Норт-Юба[en][7][112]
Томбігбі[en]
англ. Tombigbee National Forest
  Міссісіпі
33°56′ пн. ш. 88°56′ зх. д. / 33.933° пн. ш. 88.933° зх. д. / 33.933; -88.933 (Tombigbee)
1959, 27 листопада 273,0 км² Розташований на північному сході Міссісіпі. Охоплює пагорби, які до заснування лісу були вкриті покинутими сільськогосподарськими угіддями. Управляється разом з іншими національними лісами Міссісіпі[20].
Тонгасс[en]
англ. Tongass National Forest
  Аляска
56°48′ пн. ш. 133°54′ зх. д. / 56.800° пн. ш. 133.900° зх. д. / 56.800; -133.900 (Tongass)
1907, 10 вересня 67778,2 км² Найбільший національний ліс США. Простягається на 800 км на південному сході Аляски від канадсько-американського кордону до Тихого океану. Майже третину лісу займають 19 зон дикої природи. Також ліс містить національні пам'ятки Місті-Фіордс[en] та острова Адміралтейський[113].
Тонто[en]
англ. Tonto National Forest
  Аризона
33°52′ пн. ш. 111°17′ зх. д. / 33.867° пн. ш. 111.283° зх. д. / 33.867; -111.283 (Tonto)
1905, 3 жовтня 11601,0 км² Простягається від пустелі Сонора до соснових лісів на краю Могойонського уступу[en]. У лісі є вісім зон дикої природи та кілька озер і водосховищ[114].
Уматілла[en]
англ. Umatilla National Forest
  Орегон, Вашингтон
45°38′ пн. ш. 118°11′ зх. д. / 45.633° пн. ш. 118.183° зх. д. / 45.633; -118.183 (Umatilla)
1908, 1 липня 5689,5 км² Розташований у Блакитних горах[en] на північному сході Орегону. Містить три зони дикої природи, що займають понад 20 % лісу. Через ліс пролягають понад 1151 км стежок та 3200 км доріг. Тут живе одне з найбільших стад вапіті серед усіх національних лісів[115].
Уошито[en]
англ. Ouachita National Forest
  Арканзас, Оклахома
34°38′ пн. ш. 94°04′ зх. д. / 34.633° пн. ш. 94.067° зх. д. / 34.633; -94.067 (Ouachita)
1907, 18 грудня 7225,5 км² Включає однойменні гори Уошито та майже 320 000 га пралісів. Містить дві зони дикої природи — Блек-Форк-Маунтін[en] і Аппер-Кіамічі-Рівер[en][116].
Фасгі[en]
англ. Pisgah National Forest
  Північна Кароліна
35°48′ пн. ш. 82°20′ зх. д. / 35.800° пн. ш. 82.333° зх. д. / 35.800; -82.333 (Pisgah)
1916, 17 жовтня 2061,0 км² Містить три зони дикої природи: Лінвіль-Гордж[en], Мідл-Пронг[en] та Шайнінг-Рокс[en], а також 18 900 га пралісів, зокрема 4000 га в Лінвільській ущелині. Висота лісу сягає понад 1800 м над рівнем моря[65].
Фінгер-Лейкс[en]
англ. Finger Lakes National Forest
  Нью-Йорк
42°31′ пн. ш. 76°47′ зх. д. / 42.517° пн. ш. 76.783° зх. д. / 42.517; -76.783 (Finger Lakes)
1983[117] 66,2 км² Ліс розташований між озерами Сенека та Каюга[en] і є одним із найменших національних лісів США. Через ліс пролягає частина Північної стежки[en], а також стежка Гордж, яка проходить через невелику ущелину[10][117].
Фішлейк[en]
англ. Fishlake National Forest
  Юта
38°42′ пн. ш. 111°57′ зх. д. / 38.700° пн. ш. 111.950° зх. д. / 38.700; -111.950 (Fishlake)
1899, 10 лютого 5880,0 км² Ліс розташований на півдні центральної частини штату Юта і названий на честь озера Фіш[en], найбільшого природного гірського озера штату. Найвищою вершиною лісу є гора Делано-Пік[en] заввишки 3711 м, розташована в горах Тушар[en]. Ліс є домом для Пандо, клональної колонії американської осики, яка вважається найбільшим та найщільнішим організмом, який коли-небудь був знайдений[7][118].
Флатхед[en]
англ. Flathead National Forest
  Монтана
48°01′ пн. ш. 113°48′ зх. д. / 48.017° пн. ш. 113.800° зх. д. / 48.017; -113.800 (Flathead)
1897, 22 лютого 9767,4 км² Ліс межує зі всесвітньо відомим Національним парком Глейшер. Він є домом для ведмедів гризлі, великоголових палій[en] та канадських рисей. Він включає чотири зони дикої природи, зокрема зони Боб-Маршалл[en] та Грейт-Бір[en][13][119].
Фремонт-Вінема[en]
англ. Fremont–Winema National Forest
  Орегон
42°34′ пн. ш. 120°52′ зх. д. / 42.567° пн. ш. 120.867° зх. д. / 42.567; -120.867 (Fremont–Winema)
1906, 17 вересня 9120,8 км² Національний ліс Фремонт-Вінема межує з Національним парком Кратерного озера та включає гори Ворнер[en] і напівпустельні області Орегонської глибинки[en]. В центрі лісу розташована зона дикої природи Гірхарт[en][7][120].
Френсіс-Меріон[en]
англ. Francis Marion National Forest
  Південна Кароліна
33°10′ пн. ш. 79°42′ зх. д. / 33.167° пн. ш. 79.700° зх. д. / 33.167; -79.700 (Francis Marion)
1936, 10 липня 1046,8 км² Через ліс протікає безліч струмків загальною довжиною 240 км. Тут водяться різноманітні дикі тварини, зокрема рідкісні флоридські дятли[en], які перебувають під загрозою зникнення. Ліс включає чотири зони дикої природи. Він управляється спільно з Національним лісом Самтер[en][10][101].
Холлі-Спрінгс[en]
англ. Holly Springs National Forest
  Міссісіпі
34°34′ пн. ш. 89°18′ зх. д. / 34.567° пн. ш. 89.300° зх. д. / 34.567; -89.300 (Holly Springs)
1936, 15 червня 632,3 км² Розташований на півночі центральної частини Міссісіпі. Містить багато невеликих озер, оточених лісами та унікальні заболочені ліси. Зони відпочинку Чевалла та Пускус оточують однойменні озера[10][20].
Хомочітто[en]
англ. Homochitto National Forest
  Міссісіпі
31°26′ пн. ш. 90°56′ зх. д. / 31.433° пн. ш. 90.933° зх. д. / 31.433; -90.933 (Homochitto)
1936, 20 липня 778,0 км² Розташований на півдні Міссісіпі. Названий на честь річки Хомочітто[en], назва якої означає «Велика Червона річка». Більшу частину національного лісу займають вкриті густим лісом пагорби. На озері Пайпс, у Кліар-Спрінгс і на горі Небо є заклади для відпочинку[10][20].
Хузьєр[en]
англ. Hoosier National Forest
  Індіана
38°31′ пн. ш. 86°31′ зх. д. / 38.517° пн. ш. 86.517° зх. д. / 38.517; -86.517 (Hoosier)
1961, 1 жовтня 824,0 км² Містить зону дикої природи Чарльз-Дім[en], єдину природну зону Індіани, а також Пам'ятний ліс матерів піонерів, що включає 36 га старовікових лісів[121].
Чаттахучі-Оконі[en]
англ. Chattahoochee–Oconee National Forest
  Джорджія
34°45′ пн. ш. 84°07′ зх. д. / 34.750° пн. ш. 84.117° зх. д. / 34.750; -84.117 (Chattahoochee–Oconee)
1936, 9 липня 3507,7 км² Ліс містить більше 690 км стежок та є кінцевою південною точкою Аппалачської стежки. Тут розташована найвища вершина Джорджії — гора Брасстаун-Болд[en] заввишки 1458 м. Під час Громадянської війни тут відбулися кілька битв[10][122].
Чеквамегон-Ніколет[en]
англ. Chequamegon–Nicolet National Forest
  Вісконсин
46°02′ пн. ш. 90°48′ зх. д. / 46.033° пн. ш. 90.800° зх. д. / 46.033; -90.800 (Chequamegon–Nicolet)
1933, 2 березня 6166,2 км² Національний ліс містить 2020 озер, 440 джерел і ставків та 140 000 га водно-болотних угідь. Також тут розташовані п'ять зон дикої природи. Через ліс проходить 793 км пішохідних стежок, 470 км пішохідно-автомобільних стежок та 14 000 км доріг[123].
Черокі[en]
англ. Cherokee National Forest
  Теннессі, Північна Кароліна
35°52′ пн. ш. 83°03′ зх. д. / 35.867° пн. ш. 83.050° зх. д. / 35.867; -83.050 (Cherokee)
1920, 14 червня 2656,3 км² Національний ліс Черокі містить одинадцять зон дикої природи, три великі озера та понад 970 км стежок, включно з 240 км Аппалачської стежки в горах Грейт-Смокі[en]. У лісі зустрічається 43 види ссавців, 154 види риб, 55 видів земноводних та 262 види птахів[124].
Чіппева[en]
англ. Chippewa National Forest
  Міннесота
47°24′ пн. ш. 94°08′ зх. д. / 47.400° пн. ш. 94.133° зх. д. / 47.400; -94.133 (Chippewa)
1908, 23 травня 2719,3 км² Національний ліс містить 1300 озер і ставків, 1489 км річок та 180 000 га водно-болотних угідь, завдяки чому тут є багато можливостей для катання на човнах і риболовлі. Тут гніздяться понад 180 пар білоголових орланів, зустрічаються канадські рисі та канадські журавлі[13][125].
Чугач
англ. Chugach National Forest
  Аляска
60°28′ пн. ш. 149°07′ зх. д. / 60.467° пн. ш. 149.117° зх. д. / 60.467; -149.117 (Chugach)
1907, 23 липня 21930,3 км² Це третій за величиною національний ліс США, який охоплює три унікальні ландшафти: дельту Мідної річки, схід Кенайського півострова і затоку Принца Вільгельма. У багатьох річках водяться лососі і форелі. Більше половини національного лісу займає тундра та льодовики[126][7]
Шаста-Триніті[en]
англ. Shasta–Trinity National Forest
  Каліфорнія
41°08′ пн. ш. 122°12′ зх. д. / 41.133° пн. ш. 122.200° зх. д. / 41.133; -122.200 (Shasta-Trinity)
1905, 26 квітня 9021,6 км² У лісі є 10103 км струмків, 740 км стежок та п'ять зон дикої природи. Висота в лісі коливається від 300 м над рівнем моря до 4322 м над рівнем моря на вершині гори Шаста[127].
Шауні[en]
англ. Shawnee National Forest
  Іллінойс
37°30′ пн. ш. 88°48′ зх. д. / 37.500° пн. ш. 88.800° зх. д. / 37.500; -88.800 (Shawnee)
1939, 6 вересня 1106,7 км² Єдиний національний ліс в штаті Іллінойс. Розташований у південній частині штату, містить сім зон дикої природи, зокрема зону Сад Богів[en].Через ліс проходить багато пішохідних стежок, зокрема стежка від річки до річки[en] довжиною 260 км[128].
Шошоні[en]
англ. Shoshone National Forest
  Вайомінг
44°02′ пн. ш. 109°32′ зх. д. / 44.033° пн. ш. 109.533° зх. д. / 44.033; -109.533 (Shoshone)
1891, 30 травня 9870,7 км² Є частиною екосистеми Великого Єллоустоуну[en]. Включає частини гірських хребтів Абсарока, Бертуз[en] і Вінд-Рівер[en]. П'ять зон дикої природи займають 56 % лісу. Найвищою вершиною лісу є гора Ганнет-Пік заввишки 4207 м, яка також є найвищою вершиною Вайомінгу[129].
Юїнта-Восатч-Кеш[en]
англ. Uinta–Wasatch–Cache National Forest
  Юта, Вайомінг, Айдахо
41°15′ пн. ш. 111°26′ зх. д. / 41.250° пн. ш. 111.433° зх. д. / 41.250; -111.433 (Uinta–Wasatch-Cache)
1897, 22 лютого 10086,4 км² Складається з національних лісів Юїнта[en] та Восатч-Кеш[en], об'єднаних у 2007 році. Розташований в горах Восатч[en] та Юїнта[en]. Містить дев'ять зон дикої природи. На краю Фронту Восатч[en] знаходяться гори Небо[en] і Тімпаногос[en][7]:302–309[130].
Юуаррі[en]
англ. Uwharrie National Forest
  Північна Кароліна
35°24′ пн. ш. 79°56′ зх. д. / 35.400° пн. ш. 79.933° зх. д. / 35.400; -79.933 (Uwharrie)
1961, 12 січня 207,3 км² Межує з мальовничим озером Бедін[en]. Містить одну зону дикої природи: зону Беркхед-Маунтінс[en]. Управляється разом з іншими національними лісами Північної Кароліни[65].

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  • A  Перелічені назви національних лісів представляють поточні підрозділи управління національною лісовою системою. Ліси, які управляються як окремі одиниці, як-от Аллеганський національний ліс та Національний ліс Мононгахела, вказані як окремі ліси. Однак ліси, які управляються спільно, можуть вказуватися або не вказуватися окремо. Ліси, які управляються разом і мають назви через дефіс, як-от Національний ліс Салмон-Халліс, вважаються єдиним національним лісом. При врахуванні 154 національних лісів ті ліси, що мають назви через дефіс, враховуються як два ліси, за винятком лісу Манті-Ла-Саль, який є однією лісовою одиницею. Ліс Юїнта-Восатч-Кеш рахується як три ліси, а Національні ліси Вашингтона та Джеферсона — як два ліси[4][3][5].
  • B У випадку національних лісів, розташованих у кількох штатах, штати перераховуються за площею землі, що займає ліс в межах штату, в порядку спадання. Штати з найбільшою площею лісу зазначаються першими, а штати з найменшою – останніми. Координати лісу вказані відповідно до Ради географічних назв США і можуть не відображати весь ліс[6].
  • C Історія національної лісової системи дуже складна. Ліси передавали між установами, перейменовували, розділяли, об'єднували, ліквідовували, створювали з частин існуючих лісів, передавали частини іншим лісам, розширювали за рахунок інших земель тощо. Вказана дата заснування лісу показує день, коли цей ліс був створений як є, день, коли ліс-попередник з тими самими межами був заснований під іншою назвою, або найбільш ранню дату заснування лісу, який був об'єднаний цілком з іншим лісом[3].
  • D  Підрозділ управління басейном озера Тахо (LTBMU) складається з 154 830 акрів 62 660 га земель Лісової служби США у басейні озера Тахо. LTBMU був сформований з існуючих земель Лісової служби, якими керували національні ліси Ельдорадо[en], Тахо[en] та Гумбольдт-Тоябі[en]. Був виокремлений у окремий заповідник у квітні 1973 року для захисту унікальних екологічних і рекреаційних ресурсів озера Тахо. Лише 310 га земель LTBMU офіційно визначені як такі, що належать LTBMU, а решта земель все ще офіційно позначені як такі, що належать трьом іншим національним лісам. Однак усі ці землі управляються спільно як LTBMU, що фактично робить їх окремим національним лісом[4][91][92].

Посилання

ред.
  1. About the Agency. U.S. Forest Service. Архів оригіналу за 25 лютого 2013.
  2. а б Gorte, Ross W.; Cody, Betsy A. (7 листопада 1995). The Forest Service and Bureau of Land Management: History and Analysis of Merger Proposals. Congressional Research Service Reports for Congress. Архів оригіналу за 12 листопада 2013. Процитовано 22 жовтня 2012.
  3. а б в г д е The National Forests of the United States (PDF). The Forest History Society. Архів оригіналу (PDF) за 28 жовтня 2012. Процитовано 14 жовтня 2012.
  4. а б в г Land Areas of the National Forest System (PDF). U.S. Forest Service. November 2015. Архів оригіналу (PDF) за 25 січня 2016. Процитовано 16 січня 2016.
  5. а б Find a Forest by State. U.S. Forest Service. Процитовано 22 жовтня 2012.
  6. а б U.S. Board on Geographic Names. U.S. Geological Survey. Процитовано 21 жовтня 2012.
  7. а б в г д е ж и к л м н п р с т Mohlenbrock, Robert H. (2006). This Land: A Guide to Western National Forests. Berkeley, California, USA: University of California Press. ISBN 978-0-520-23967-8. Процитовано 12 грудня 2012.
  8. Idaho Panhandle National Forests. U.S. Forest Service. Процитовано 19 жовтня 2012.
  9. Allegheny National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 14 жовтня 2012.
  10. а б в г д е ж и к л м н п Mohlenbrock, Robert H. (2006). This Land: A Guide to Eastern National Forests. Berkeley, California, USA: University of California Press. ISBN 978-0-520-23984-5. Процитовано 12 грудня 2012.
  11. Umpqua National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 21 жовтня 2012.
  12. Angelina National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 14 жовтня 2012.
  13. а б в г д е ж и к л м н п р Mohlenbrock, Robert H. (2006). This Land: A Guide to Central National Forests. Berkeley, California, USA: University of California Press. ISBN 978-0-520-23982-1. Процитовано 12 грудня 2012.
  14. Angeles National Forest – History & Culture. U.S. Forest Service. Процитовано 25 вересня 2016.
  15. Angeles National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 14 жовтня 2012.
  16. а б в Grand Mesa Uncompahgre and Gunnison National Forests. U.S. Forest Service. Процитовано 19 жовтня 2012.
  17. Apalachicola National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 14 жовтня 2012.
  18. Apache–Sitgreaves National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 14 жовтня 2012.
  19. а б Arapaho and Roosevelt National Forests and Pawnee National Grassland. U.S. Forest Service. Процитовано 14 жовтня 2012.
  20. а б в г д National Forests in Mississippi. U.S. Forest Service. Процитовано 15 жовтня 2012.
  21. Beaverhead–Deerlodge National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 15 жовтня 2012.
  22. Bighorn National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 15 жовтня 2012.
  23. Bitterroot National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 15 жовтня 2012.
  24. Black Hills National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 15 жовтня 2012.
  25. Boise National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 15 жовтня 2012.
  26. Bridger–Teton National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 15 жовтня 2012.
  27. White Mountain National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 21 жовтня 2012.
  28. White River National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 21 жовтня 2012.
  29. Wallowa-Whitman National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 21 жовтня 2012.
  30. Wayne National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 21 жовтня 2012.
  31. Willamette National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 21 жовтня 2012.
  32. а б в г National Forests of Alabama. U.S. Forest Service. Процитовано 17 жовтня 2012.
  33. Gallatin National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 19 жовтня 2012.
  34. Hiawatha National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 19 жовтня 2012.
  35. Helena National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 19 жовтня 2012.
  36. Gila National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 19 жовтня 2012.
  37. Gifford Pinchot National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 19 жовтня 2012.
  38. Green Mountain National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 19 жовтня 2012.
  39. Humboldt–Toiyabe National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 19 жовтня 2012.
  40. Huron–Manistee National Forests. U.S. Forest Service. Процитовано 19 жовтня 2012.
  41. Daniel Boone National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 18 жовтня 2012.
  42. а б в National Forests of Texas. U.S. Forest Service. Процитовано 18 жовтня 2012.
  43. Green Ash-Overcup Oak-Sweetgum Research Natural Areas. National Park Service. Архів оригіналу за 6 березня 2013. Процитовано 19 жовтня 2012.
  44. а б Deschutes & Ochoco National Forests & Crooked River National Grassland. U.S. Forest Service. Процитовано 19 жовтня 2012.
  45. George Washington and Jefferson National Forests. U.S. Forest Service. Процитовано 19 жовтня 2012.
  46. Dixie National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 19 жовтня 2012.
  47. Eldorado National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 19 жовтня 2012.
  48. El Yunque National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 19 жовтня 2012.
  49. El Yunque National Forest (PDF). U.S. Forest Service. Архів оригіналу (PDF) за 27 січня 2015. Процитовано 17 серпня 2013.
  50. Ashley National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 14 жовтня 2012.
  51. Inyo National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 19 жовтня 2012.
  52. Kaibab National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 20 жовтня 2012.
  53. Caribou–Targhee National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 15 жовтня 2012.
  54. Land Management Plan (PDF). Carson National Forest. с. 1, 4. Процитовано 21 лютого 2022.
  55. Carson National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 16 жовтня 2012.
  56. Land Management Plan (PDF). Carson National Forest. с. 134. Процитовано 21 лютого 2022.
  57. Custer National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 17 жовтня 2012.
  58. Kisatchie National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 20 жовтня 2012.
  59. Klamath National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 20 жовтня 2012.
  60. Cleveland National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 17 жовтня 2012.
  61. Clearwater National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 17 жовтня 2012.
  62. Coconino National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 17 жовтня 2012.
  63. Colville National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 17 жовтня 2012.
  64. Coronado National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 17 жовтня 2012.
  65. а б в г National Forests in North Carolina. U.S. Forest Service. Процитовано 17 жовтня 2012.
  66. Kootenai National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 20 жовтня 2012.
  67. Lassen National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 20 жовтня 2012.
  68. Lincoln National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 20 жовтня 2012.
  69. Lolo National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 20 жовтня 2012.
  70. Los Padres National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 20 жовтня 2012.
  71. Lewis and Clark National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 20 жовтня 2012.
  72. Malheur National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 20 жовтня 2012.
  73. Manti–La Sal National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 20 жовтня 2012.
  74. Mark Twain National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 20 жовтня 2012.
  75. Mt. Baker–Snoqualmie National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 20 жовтня 2012.
  76. Mt. Hood National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 20 жовтня 2012.
  77. Medicine Bow–Routt National Forest & Thunder Basin National Grassland. U.S. Forest Service. Процитовано 20 жовтня 2012.
  78. Mendocino National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 20 жовтня 2012.
  79. Modoc National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 20 жовтня 2012.
  80. Monongahela National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 20 жовтня 2012.
  81. а б Nebraska National Forests and Grasslands. U.S. Forest Service. Процитовано 20 жовтня 2012.
  82. Nez Perce National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 20 жовтня 2012.
  83. Ozark–St. Francis National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 20 жовтня 2012.
  84. Ocala National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 20 жовтня 2012.
  85. Okanogan-Wenatchee National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 20 жовтня 2012.
  86. Olympic National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 20 жовтня 2012.
  87. Ottawa National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 20 жовтня 2012.
  88. Osceola National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 20 жовтня 2012.
  89. Payette National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 20 жовтня 2012.
  90. а б Pike and San Isabel National Forest Cimarron and Comanche National Grasslands. U.S. Forest Service. Процитовано 20 жовтня 2012.
  91. а б Lake Tahoe Basin Management Unit. U.S. Forest Service. Процитовано 30 вересня 2013.
  92. а б Land and Resource Management Plan: Lake Tahoe Basin Management Unit (PDF). United States Forest Service. Процитовано 2 жовтня 2013.
  93. Warbington, Ralph; Beardsley, Debby (2002). 2002 Estimates of Old Growth Forests on the 18 National Forests of the Pacific Southwest Region. U.S. Forest Service. Архів оригіналу за 12 жовтня 2012. Процитовано 20 жовтня 2012.
  94. Plumas National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 20 жовтня 2012.
  95. Prescott National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 20 жовтня 2012.
  96. Rio Grande National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 20 жовтня 2012.
  97. Rogue River–Siskiyou National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 20 жовтня 2012.
  98. Fattig, Paul (23 січня 2011). Tallest of the tall. Mail Tribune. Medford, Oregon. Архів оригіналу за 23 вересня 2012. Процитовано 20 жовтня 2012.
  99. Sawtooth National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 21 жовтня 2012.
  100. Salmon–Challis National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 20 жовтня 2012.
  101. а б Francis Marion and Sumter National Forests. U.S. Forest Service. Процитовано 19 жовтня 2012.
  102. San Bernardino National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 21 жовтня 2012.
  103. Santa Fe National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 21 жовтня 2012.
  104. San Juan National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 21 жовтня 2012.
  105. Siuslaw National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 21 жовтня 2012.
  106. Sequoia National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 21 жовтня 2012.
  107. Cibola National Forest and National Grasslands. U.S. Forest Service. Процитовано 17 жовтня 2012.
  108. Six Rivers National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 21 жовтня 2012.
  109. Stanislaus National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 21 жовтня 2012.
  110. Superior National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 21 жовтня 2012.
  111. Sierra National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 21 жовтня 2012.
  112. Tahoe National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 21 жовтня 2012.
  113. Tongass National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 21 жовтня 2012.
  114. Tonto National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 21 жовтня 2012.
  115. Umatilla National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 21 жовтня 2012.
  116. Ouachita National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 20 жовтня 2012.
  117. а б Finger Lakes National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 19 жовтня 2012.
  118. Fishlake National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 19 жовтня 2012.
  119. Flathead National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 19 жовтня 2012.
  120. Fremont–Winema National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 19 жовтня 2012.
  121. Hoosier National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 19 жовтня 2012.
  122. Chattahoochee–Oconee National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 17 жовтня 2012.
  123. Chequamegon–Nicolet National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 17 жовтня 2012.
  124. Cherokee National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 17 жовтня 2012.
  125. Chippewa National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 17 жовтня 2012.
  126. Chugach National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 17 жовтня 2012.
  127. Shasta–Trinity National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 21 жовтня 2012.
  128. Shawnee National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 21 жовтня 2012.
  129. Shoshone National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 21 жовтня 2012.
  130. Uinta–Wasatch-Cache National Forest. U.S. Forest Service. Процитовано 21 жовтня 2012.

Джерела

ред.