Стара Миколаївка (Краматорський район)

село Іллінівської сільської громади Краматорського району Донецької області

Стара́ Микола́ївка (Кронштадт/Kronstadt, Миколаївка; також Червоний Кронштадт, № 5, до 2016 Правдівка) — село Іллінівської сільської громади Краматорського району Донецької області, України.

село Стара Миколаївка
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Краматорський район
Тер. громада Іллінівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA14120050170055691
Облікова картка Правдівка 
Основні дані
Засноване 1889 (136 років)
Населення 496
Поштовий індекс 85183
Телефонний код +380 6272
Географічні дані
Географічні координати 48°19′36″ пн. ш. 37°40′43″ сх. д. / 48.32667° пн. ш. 37.67861° сх. д. / 48.32667; 37.67861
Середня висота
над рівнем моря
141 м
Водойми р. Калинівка
Відстань до
обласного центру
42,4 км
Найближча залізнична станція Очеретине
Відстань до
залізничної станції
14 км
Місцева влада
Адреса ради 85183, Донецька область, Краматорський район, с. Стара Миколаївка, вул. Садова, 44-А
Сільський голова Маринич Володимир Олександрович
Карта
Стара Миколаївка. Карта розташування: Україна
Стара Миколаївка
Стара Миколаївка
Стара Миколаївка. Карта розташування: Донецька область
Стара Миколаївка
Стара Миколаївка
Мапа
Мапа

Загальні відомості

ред.

Відстань до центру громади становить близько 25 км і проходить автошляхом Н20. Село розташоване на берегах річки Калинівка.

Історія

ред.

Миколаївка заснована в 1889 р. як одне з найперших поселень у новоствореній менонітській колонії Ігнат’єво. Спочатку воно отримало назву Кронштадт, але також згадувалось під номером 5. У 1894 р. влада наказала змінити назву на Миколаївку. У селі нараховувалось від 45 до 50 господарств, які мали по 60 десятин землі, і лише деякі з них володіли меншим наділом – по 30 десятин. Селяни належали до Менонітської Братської церкви, а Миколаївка була центром релігійної громади тієї церкви у колонії Ігнат’єво. У 1892 р. в селі збудували школу на два класи. Інколи її використовували для богослужінь. Саме для цього у приміщенні були встановлені кафедра та місце для хору.

Оскільки земля була дійсно родючою, село швидко багатіло, а мешканці почали будувати великі будинки, стайні та конюшні. Тут діяло три млини, майстерня з виготовлення меблів (окрім меблів тут виготовляли брички), а також працювала взуттєва майстерня. У 1890-х роках Яків Нібур заснував у Миколаївці триповерховий паровий млин. В 1906 р. громада збудувала середню школу, а  через кілька років була куплена додаткова ділянка землі для  розширення учбового закладу. Після перебудови у будівлі налічувалося три класних кімнати, бібліотека, лабораторія та кілька вчительських квартир. Школу офіційно відкрили в 1911 р. за розпорядженням Міністерства освіти. Після 1915 р. до школи почали приймати дівчат.

Село зазнало великих втрат під час революції та Громадянської війни. Єдиною допомогою під час голоду 1921–1922 рр. були обіди, які надавались селянам Менонітським центральним комітетом (США). Під час непу умови життя та економічної діяльності дещо поліпшилися. В 1928 р. усю приватну власність націоналізували та передали до колгоспу. В 1930-х рр. багато менонітів було вислано до сибірських таборів. Сади та огорожі садиб у скрутні часи використали як дрова для опалення. За часів Другої світової війни селяни втратили житло, багато будинків було зруйновано. Сьогодні село має назву Правдівка. Хоча деякі споруди, у тому числі млин Нойфельда, були зруйновані та розібрані на будматеріали, у поселенні збереглося доволі багато свідоцтв менонітського минулого.

Колоністам належало 2417 десятин землі. У колонії в 1926 році була кооперативна лавка, сільськогосподарське кооперативне товариство, семирічна школа, сільрада.[1]

Населення

ред.
  • 281 (1911)
  • 607/520 нім. (1926).

За даними перепису 2001 року населення села становило 496 осіб, із них 81,05 % зазначили рідною мову українську, 18,15 % — російську та 0,81 % — білоруську мову[2].

Уродженці

ред.

Примітки

ред.
  1. http://wolgadeutsche.net/diesendorf/Ortslexikon.pdf
  2. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 28 листопада 2020. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]