Стефані Кволек

американська хімікиня, винахідниця кевлару

Сте́фані Луї́за Кво́лек (англ. Stephanie Louise Kwolek; 31 липня 1923 — 18 червня 2014)  — американська вчена польського походження, хімік. Винахідниця пара-амідного (поліпарафенілен-терефталамідного) синтетичного волокна, у п'ять разів міцнішого за сталь, відомого під торговою маркою «Кевлар»[2]. Кволек здобула безліч нагород за свої роботи у галузі хімії полімерів.

Стефані Кволек
англ. Stephanie Louise Kwolek
Стефані Кволек у 1986
Стефані Кволек у 1986
Стефані Кволек у 1986
Народилася31 липня 1923(1923-07-31)
Нью-Кенсінгтон, Вестморленд, Пенсільванія, США
Померла18 червня 2014(2014-06-18) (90 років)
Вілмінгтон, Делавер, США[1]
КраїнаСША США
Діяльністьхімік, винахідниця
Alma materУніверситет Карнегі-Меллон
ГалузьХімія полімерів
ЗакладDuPont
ЧленствоНаціональна інженерна академія США
Відома завдяки:створенню кевлару
Нагороди

Ранні роки і освіта

ред.

Стефані Кволек народилася в Нью-Кенсінгтоні, штат Пенсільванія, в 1923 році[3]. Її батько, Джон Кволек (від пол. Chwałek)[3], помер, коли їй було 10 років[4]. Він був металургом, але також натуралістом-аматором. Кволек перейняла від нього інтерес до науки, а від матері, Неллі Зайдель Кволек, інтерес до моди і вміння працювати з тканинами (в дитинстві Кволек навіть хотіла стати дизайнером одягу)[5][3][4]. Стефані навчалась у католицькій школі в Нью-Кенсінгтоні, а в 1946 році закінчила коледж Маргарет Моррісон Карнегі (англ. Margaret Morrison Carnegie College), нині відомий як Університет Карнегі-Меллон, отримавши ступінь в області хімії[4]. Кволек планувала студіювати медицину і сподівалась, що зможе зібрати грошей на медичну освіту за рахунок підробітку у хімічній галузі[4].

Кар'єра в DuPont

ред.

В 1946 році Вільям Гейл Чарч (William Hale Charch), майбутній наставник Кволек, познайомившись із нею[4], запропонував їй посаду у філіалі DuPont у Баффало, штат Нью-Йорк[6]. Хоч Кволек думала лише про тимчасовий підробіток в DuPont, з часом вона досить зацікавилась роботою і відмовилася від медичної кар'єри. Кволек переїхала в Вілмінгтон, штат Делавер у 1950 році, щоб працювати у відкритій незадовго до того Лабораторії передових досліджень (англ. Dupont's Pioneering Research Laboratory), де продовжила працювати під керівництвом Чарча[5][6]. У 1959 році вона отримала нагороду від Американського хімічного товариства (ACS)[7]. Тоді ж вона написала свою найбільш цитовану статтю, у співавторстві з Полом Морганом, «Трюк з нейлоновою мотузкою[en]» (англ. The Nylon Rope Trick), де описувалося як досягти полімеризації при атмосферному тиску і кімнатній температурі. Зараз цей експеримент є популярною демонстрацією на уроках хімії в США[8].

Створення кевлару

ред.

У DuPont Кволек займалася низькотемпературною конденсацією полімерів[5]. Особливого успіху вона досягла у роботі з ароматичними поліамідами. На початку 60-х вона змогла знайти умови полімеризації для синтезу полі-м-фенілен-ізофталаміду (англ. poly-m-phenylene isophthalamide), який у 1961 році DuPont почав продавати як вогнестійке волокно під торговою маркою Nomex[9].

У 1964 році, в очікуванні дефіциту нафти, група Кволек у DuPont розпочала пошук легкого, але міцного синтетичного волокна для використання як армувального матеріалу в автомобільних шинах[4][10]. Полімери, з якими вона працювала у той час, поліпарафенілен-терефталат і полібензамід,[10] утворювали рідкі кристали — на той час явище унікальне для полімерів[4]. Отримана мутна речовина, що ставала молочною при перемішуванні, спочатку не зацікавила дослідницю, і вона працювала далі з іншими речовинами — через те що вона була мутна і нев'язка, були побоювання, що вона може пошкодити прядильну машину (лабораторний апарат, який видаляв з розчину вологу, лишаючи сухі волокна). Проте через деякий час вона все ж переконала колегу, який завідував апаратом, спробувати отримати волокна з рідини[11]. Вони виявилися жорсткі і міцні, на відміну від ламкого нейлону. Їх міцність на одиницю ваги була в 5 разів вищою за сталь, при значно меншій густині. Керівництво лабораторії розуміло значення цього відкриття, і нова галузь хімії полімерів почала швидко розвиватись. До 1971 року було отримано сучасний кевлар[4]. Кволек, однак, не брала активної участі у розробці технологій створення виробів з кевлару[12].

У 1980 році вона отримала нагороду від Американського хімічного товариства за «Творчий винахід»[10].

Після DuPont

ред.

У 1986 році Кволек покинула пост наукового співробіника компанії DuPont, але продовжувала працювати консультанткою компанії. Була членом Національної дослідницької ради і Національної академії наук[6]. За 40 років роботи хімікинею вона отримала за різними підрахунками від 17[12] до 28 патентів[13]. Після виходу на пенсію Кволек займалася численними хобі, такими як шиття і садівництво[5].

У 1994 році вона стала лауреаткою премії Кілбі[en][14].

У 1995 році[6][13] вона стала четвертою жінкою, що була уведена до Національної зали слави винахідників[15]. Також у цьому році вона отримала Внутрішню нагороду компанії DuPont, медаль Лавуаз'є. До самої смерті вона лишалася єдиною жінкою яка отримала цю нагороду[16].

У 1996 році отримала Національну медаль технологій та інновацій, а у 2003 році її прийняли до Національної зали слави жінок[3].

У 1997 році вона отримала медаль Перкіна, найвищу відзнаку хімічної галузі в США, від Американського товариства хімічної промисловості[en]. Вона стала другою жінкою що здобула цю нагороду[17].

У 1999 році Кволек отримала премію Лемельсона від MIT[18].

У 2003 році її було введено до Національної зали слави жінок за її наукові досягнення[19].

У 2013 році була видана її біографія у формі книги для дітей під назвою «The Woman Who Invented the Thread That Stops the Bullets: The Genius of Stephanie Kwolek» написана Едвіном Віков[20].

Стефані Кволек померла у віці 90 років 18 червня 2014[21]. У день її смерті DuPont оголосив що продав мільйонний кевларовий бронежилет[5].

Примітки

ред.
  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #1052969046 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. Wholly Aromatic Carbocyclic Polycarbonamide Fiber (англ.)
  3. а б в г Stephanie Kwolek. Soylent Communications. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 24 травня 2009.
  4. а б в г д е ж и Inventing Modern America: Insight — Stephanie Kwolek:. Lemelson-MIT program. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 24 травня 2009. [Архівовано 2009-03-27 у Wayback Machine.]
  5. а б в г д Stephanie Kwolek(англ.)
  6. а б в г «Invent Now». National Inventors Hall of Fame. Архів оригіналу за 24 травня 2009. Процитовано 29 листопада 2012.
  7. Rossiter, Margaret W. (1998). Women Scientists in America. Baltimore, Maryland: Johns Hopkins University Press. с. 267. ISBN 0801857112. Процитовано 24 травня 2009.
  8. Stephanie L. Kwolek(англ.)
  9. Stephanie Kwolek(англ.)
  10. а б в Stephanie Louise Kwolek Biography. Bookrags. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 24 травня 2009.
  11. Stephanie L. Kwolek, Inventor of Kevlar, Is Dead at 90(англ.)
  12. а б Quinn, Jim. "I was able to be Creative and work as hard as I wanted." American Heritage Publishing. Архів оригіналу за 24 травня 2009. Процитовано 24 травня 2009. [Архівовано 2008-12-02 у Wayback Machine.]
  13. а б The History of Kevlar — Stephanie Kwolek:. The New York Times Company. About.com. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 24 травня 2009. [Архівовано 2012-12-06 у Archive.is]
  14. The 1994 Kilby Laureates(англ.)
  15. Citation conferring an Honorary Doctor of Science degree on Stephanie Louise Kwolek:. University of Delaware. UDaily. 31 травня 2008. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 24 травня 2009.
  16. Stephanie Kwolek(англ.)
  17. Stephanie Kwolek Wins 1997 Perkin Medal(англ.)
  18. Other Winners(англ.)
  19. Stephanie L. Kwolek(англ.)
  20. The Woman Who Invented the Thread That Stops Bullets: The Genius of Stephanie Kwolek (Genius Inventors and Their Great Ideas) (англ.)
  21. Kevlar inventor Stephanie Kwolek dies at 90. Delawareonline.com. Процитовано 19 червня 2014. (англ.)

Посилання

ред.