Стільничка

Стільни́чка^[1], стільни́ця^[2], розбира́льна дошка^[3], кухонна дошка — складова кухонного начиння, дошка для різання хліба, овочів, розбирання м'яса, риби, місіння тіста. Виготовляється як з дерева, так з пластику, й рідше зі скла або порцеляни.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Стільниця (значення).

Дошка для січення м'яса також відома як сіка́рня^[4].

Стільничка на кухні

У хатньому господарстві обов'язково повинне бути кілька стільничок:

Стільничка для хліба;
Стільничка для сирого м'яса та риби;
Стільничка для відварного м'яса та риби;
Стільничка для овочів та фруктів.

Стільничку, на якій ріжуть сирі м'ясо та рибу, не можна використовувати для інших продуктів з огляду небезпеки зараження.

Матеріал

Пластикова стільничка

Дерев'яні стільнички можуть бути зроблені з твердих порід дерева — дубу, буку, гевеї. Дешевші, але менш довговічні дошки з берези або сосни. Багато переваг мають стільнички, склеєні з планок бамбуку, але їхня безпека залежить від складу клею: у ньому не повинен міститися отруйний формальдегід.
Фанерні стільнички найдешевші, але вони найменш стійкі до гниття та розшарування.
Пластикові стільнички виготовляють із силіконової пластмаси, вони дешевші від дерев'яних. Недоліки: сильно ковзають по столу; порівняно з дерев'яними менш гігієнічні, бо на їхній поверхні з часом утворюються мікротріщини, де розмножуються мікроорганізми. Існують багатошарові пластикові стільнички: коли верхній шар приходить у непридатність, його знімають.
Порцелянові стільнички не вбирають вологу і не дряпаються. Недоліки — крихкі і сильно туплять ножі.
Скляні стільнички зі загартованого скла досить міцні, але теж сильно псують леза. Підходять більш для роботи з в'язкими продуктами, де не потрібне різання. Для уникнення ковзання по столу їх можуть споряджати гумовими «ніжками».
Кам'яні стільнички доволі екзотичні, але зручні для обробляння в'язких речовин.