Суйгецу
Суйгецу[1] (яп. 水月湖[2], суйгецу-ко) — невелике тектонічне озеро в Японії (префектура Фукуй) на острові Хонсю.
| Суйгецу | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| 35°35′00″ пн. ш. 135°53′00″ сх. д. / 35.583333333333° пн. ш. 135.88333333333° сх. д. | ||||
| Розташування | ||||
| Країна |
 Японія | |||
| Регіон | Вакаса | |||
| Геологічні дані | ||||
| Частина від | Mikata Five Lakesd | |||
| Розміри | ||||
| Вода | ||||
| Басейн | ||||
| Інше | ||||
  Суйгецу (Японія) | ||||
| ||||
|
| ||||
 Суйгецу у Вікісховищі | ||||
Озеро розташоване в префектурі Фукуй, поблизу міста Вакаса, недалеко від узбережжя Японського моря. Починаючи від 1993 року вчені досліджують відкладення мулу, за якими, як і за кільцями дерев, можна дізнатися про клімат минулого.
Суйгецу є найбільшим у системі озер, що має назву «П'ять озер Мікати[ja]». Озеро Суйгецу отримує незначний приплив води через мілководний канал із сусіднього озера Міката (яп. 三方湖) (басейн річки Хасу (яп. 鰣川)) і має невеликий відтік води в затоку Вакаса[ja] Японського моря. Озеро оточене пагорбами висотою до 400 метрів[3].
Щороку дно озера Суйгецу покривається тонким шаром зі світлих діатомових водоростей, на який пізніше накладається темніший шар донних відкладів, а оскільки вода на дні озера відрізняється спокоєм і відсутністю кисню, то такі шари залишаються не потривоженими і накопичуються протягом багатьох десятків тисячоліть, зберігаючи пам'ять про кожен рік, подібно до того, як вона зберігається в річних кільцях дерев. Порівняння відкладів на дні озера Суйгецу за період від 12 до 40 тисяч років тому з інформацією, отриманою дендрохронологами за аналізом деревних кілець, призвело до внесення поправок у значення, що зсунули дані на 300—400 років. Передбачалося, що в кінці 2012 року новий калібрувальний стандарт радоуглеродного аналізу, заснований на даних озера Суйгецу, замінить чинний під назвою IntCal09[4][5], але цього не сталося. Результати роботи з уточненим калібруванням радіовуглецевого аналізу за період від 12 593 до 52 800 років тому опубліковано 2012 року в журналі «Science»[6][7].
Примітки
ред.- ↑ Аркуш карти I-53-20-Б.
- ↑ 日本の主な湖沼 (яп.). Архів оригіналу за 20 вересня 2017.
{{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр|description=(довідка) [Архівовано 2013-09-12 у Wayback Machine.] - ↑ Suigetsu 2006 Research Project (англ.). Архів оригіналу за 23 жовтня 2012. Процитовано 17 листопада 2012. [Архівовано 2012-10-23 у Wayback Machine.]
- ↑ Новая хронология от Суйгецу (Новый стандарт радиоуглеродного датирования разработан японскими исследователями). www.gazeta.ru (рос.). Архів оригіналу за 4 лютого 2022. Процитовано 16 листопада 2019.
- ↑ A Complete Terrestrial Radiocarbon Record for 11.2 to 52.8 kyr B.P. www.sciencemag.org (англ.). Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 16 листопада 2019.
- ↑ (2012) A Complete Terrestrial Radiocarbon Record for 11.2 to 52.8 kyr B.P. www.sciencemag.org (англ.). Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 16 листопада 2019.
- ↑ (2012) A New Radiocarbon Yardstick from Japan. science.kqed.org (англ.). Архів оригіналу за 7 вересня 2015. Процитовано 16 листопада 2019.
Посилання
ред.- Озеро в Японии помогло учёным улучшить радиоуглеродную датировку. ria.ru (рос.). Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 16 листопада 2019.