Суліцький Олександр Сергійович
Олекса́ндр Сергі́йович Сулі́цький (нар. 19 червня 1979 — пом. 9 серпня 2014) — сержант Збройних сил України.
| Суліцький Олександр Сергійович | ||
|---|---|---|
 Сержант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 19 червня 1979 Квасилів | |
| Смерть | 9 серпня 2014 (35 років) | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Сухопутні війська | |
| Рід військ | Територіальна оборона | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Війна на сході України | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис
ред.Батьки познайомилися та побралися в Росії, де працювали. Народився 1979 року в смт Квасилів (Рівненський район, Рівненська область). Закінчив 9 класів квасилівської щколи; СПТУ № 16, здобув професію «слюсар з ремонту автомобілів». Працював водієм. 1997 року був призваний на дійсну військову службу до Збройних сил України.
Трудову діяльність розпочав 2000-го на підприємстві ВАТ «Рівнеголовпостач», слюсар з ремонту прокатної техніки V розряду. З 2001 по 2014 роки працював на різних підприємствах, наостанок — водієм у споживчому товаристві.
В часі Євромайдану перебував на лікарняному ліжку. З огляду на проблеми зі здоров'ям (слабкий зір — автомобіль водив тільки в окулярах — та гострий панкреатит), не пішов до військкомату, записався добровольцем. 2 місяці навчався на Рівненському полігоні. Від 20 травня 2014-го — сержант 2-го батальйону територіальної оборони Рівненської області «Горинь», водій-слюсар.
Загинув у бою під час виконання бойового завдання від розриву гранати, прикриваючи собою товаришів по службі. Мав можливість відкинути гранату від себе — але поряд стояли бензовози.
Залишилася дружина Надія, донька Олександра 2001 р.н., сестра Ірина Мурашко.
Нагороди та вшанування
ред.- 21 березня 2016 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).[1]
- У Квасилівській школі-ліцеї відкрито пам'ятну дошку випускнику Олександру Суліцькому.
-
Пам'яті Суліцького Олександра Сергійовича (1979-2014), героя-захисника, учасника АТО. -
Квасилівський НВК "школа - ліцей"
- його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 9, місце 27.
- вшановується 9 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування захисників України, які загинули за свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави.[2]
- Почесний громадянин міста Рівне (посмертно)[3][4]
Примітки
ред.- ↑ Указ Президента України від 21 березня року № 103/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Дзвін Пам'яті пролунав дванадцять разів… В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників
- ↑ Звання почесних громадян міста нададуть 56 рівнянам
- ↑ Почесні громадяни Рівного
Джерела
ред.- Суліцький Олександр Сергійович [Архівовано 17 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- Суліцький Олександр
- Революція гідності. Війна. Рівненщина
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |