Сільвія Піналь
Сільвія Піналь Ідальго (ісп. Silvia Pinal Hidalgo; 12 вересня 1931, Гуаймас, Сонора — 28 листопада 2024, Мехіко) — мексиканська акторка театру, кіно та телебачення, продюсер, політична діячка.
Сільвія Піналь | ||||
---|---|---|---|---|
ісп. Silvia Pinal | ||||
Ім'я при народженні | ісп. Silvia Pinal Hidalgo | |||
Народилася | 12 вересня 1931[3][4][5] Гуаймас, Сонора, Мексика[5] | |||
Померла | 28 листопада 2024[6] (93 роки) Мехіко, Мексика | |||
Громадянство | Мексика | |||
Діяльність | кіноакторка, акторка театру, телеакторка, кінопродюсерка, продюсерка театру, телепродюсерка, політична діячка, акторка | |||
Alma mater | Instituto Nacional de Bellas Artes y Literaturad | |||
Роки діяльності | 1949 — 2022 | |||
Партія | Інституційно-революційна партія (Мексика) (2000) | |||
Чоловік | Рафаель Банкельс (1947—1952), Густаво Алатрісте (1961—1967), Енріке Гусман (1967—1976), Туліо Ернандес Гомес (1981–1995) | |||
Діти | Сільвія Паскель, Алехандра Гусман і Viridiana Alatristed | |||
IMDb | nm0683831 | |||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
Сільвія Піналь у Вікісховищі | ||||
Життєпис
ред.Народилась 12 вересня 1931 року у місті Гуаймас, штат Сонора. Коли їй було п'ять років її мати Луїса Ідальго Агілар вступила у шлюб з журналістом Луїсом Піналем, у якого було три дочки від попереднього шлюбу й який вдочерив Сільвію (зі своїм біологічним батьком — диригентом Мосесом Паскелем, вона познайомилася лише в 11 років). Родина мешкала в Акапулько та Монтерреї, згодом осіла у Мехіко. У 14-річному віці Сільвія навчилася друкувати і почала працювати секретаркою в різних фірмах, одночасно беручи уроки вокалу та акторської майстерності.
На театральній сцені з 1948 року. У кіно дебютувала 1949 року в другорядній ролі у фільмі «Бамба» Мігеля Контрераса Торреса. Справжній успіх принесли ролі у фільмах «Швейцар» (1950) з Кантінфласом та «Незнайомець на сходах» (1954) з Артуро де Кордова. 1957 року отримала премію Арієль як найкраща акторка за роль у фільмі «Пристрасне безумство» Туліо Демічелі за мотивами повісті «Крейцерова соната» Толстого.
Міжнародну славу принесли ролі у фільмах Луїса Бунюеля «Вірідіана» (1961, Золота пальмова гілка Каннського кінофестивалю), «Ангел-винищувач» (1962) та «Симеон Пустельник» (1965). Піналь також була однією з кандидаток на головну роль у «Щоденнику покоївки», але французькі продюсери наполягли на кандидатурі Жанни Моро[8].
У 1960-х багато знімалася в Мексиці. 1967 року зіграла в голлівудський стрічці «Акула!» з Бертом Рейнольдсом, а 1968-го — у фільмі «Гармати Сан-Себастьяна», де її партнерами стали Чарльз Бронсон та Ентоні Квінн. У 1970-х роках та на початку 1980-х багато знімалася в Іспанії, Італії та Аргентині.
У 1980-х працювала майже виключно на телебаченні — як акторка та продюсер теленовел. У цей час вступила до Інституційно-революційної партії і почала займатися політикою. Була обрана депутатом Конгресу Мексики (1991—1994), а згодом — сенатором Конгресу та членом Асамблеї (1998—2000). На цих посадах Піналь займала активну позицію у сфері культури та захисту прав жінок. У 2010—2014 роках Сільвія Піналь займала посаду генерального секретаря Національної асоціації акторів Мексики[9].
1986 року Піналь стала продюсером та ведучою телепрограми «Жінка, випадки з реального життя», яка зазнала великого успіху та протрималася в ефірі понад 20 років (1986—2007). Шоу транслювалося в Мексиці, Іспанії, Італії та країнах Латинської Америки.
1988 року акторка заснувала Театр Сільвії Піналь, репертуар якого складає в основному музична комедія, в якому грала у мексиканських версіях мюзиклів «Гелло, Доллі!», «Мейм» та «Циганка» (в останньому її партнеркою була її дочка Алехандра Гусман)[10].
2002 року було відкрито статую Сільвії Піналь роботи Рікардо Понзанеллі у парку Лос-Венадос (Мехіко)[11]. Портрети Піналь писали Дієго Рівера та Освальдо Гуаясамін. 2006 року нагороджена орденом Ізабелли Католички — за культурний внесок у світ кіно[12]. 2008 року удостоєна почесної премії Золотий Арієль за кар'єрні досягнення. 2015 року видала автобіографічну книгу «Esta soy yo»[13]. 2016 року Академія кінематографічних мистецтв і наук у Голлівуді обрала акторку одним зі своїх членів на знак визнання її довгої кар'єри та внеску в міжнародну кіноіндустрію[14]. 2019 року телекомпанія Televisa випустила телесеріал «Сільвія Піналь перед вами», заснований на біографії акторки, з Ітаті Кантораль у головній ролі[15].
Сільвія Піналь померла 28 листопада 2024 року в одній з лікарень Мехіко від пневмонії у 93-річному віці[16].
Особисте життя
ред.Сільвія Піналь чотири рази була у шлюбі, кожен з яких завершився розлученням:
- 1947—1952 — Рафаель Банкельс, актор та режисер. Їхня дочка Сільвія Паскель (нар. 1950) також успішна акторка.
- 1961—1967 — Густаво Алатрісте, кінопродюсер. Їхня дочка Вірідіана Алатрісте (1963—1982), яка також стала акторкою, трагічно загинула в автомобільній аварії у віці 19 років (на той час вони разом з матір'ю виконували головні ролі в успішній теленовелі «Завтра настане весна», продюсером якої також була Піналь)[17].
- 1967—1976 — Енріке Гусман, співак та актор. Подружжя мало на телебаченні власне музичне телешоу «Сільвія та Енріке» (1968—1972). У пари народились дочка та син — співачка Алехандра Гусман (нар. 1968) та композитор Луїс Енріке Гусман (нар. 1970).
- 1981—1995 — Туліо Ернандес Гомес, політичний діяч, губернатор штату Тласкала. Як його дружина, Піналь виконувала обов'язки першої леді цього штату з 1981-го по 1987 роки, й саме тоді почала займатися політикою.
Також у різні роки акторка мала романи з акторами Омаром Шарифом, Педро Інфанте, Ренато Сальваторі та підприємцем Еміліо Азкар'яга Мільмо[18].
З часом Сільвія Піналь стала засновницею відомої акторської династії. Її старша онука Стефані Салас (дочка Сільвії Паскель) — акторка та співачка. Онука Фріда Софія (дочка Алехандри Гусман) також розпочала музичну кар'єру. Правнучки Мішель Салас та Каміла Валеро (доньки Стефані Салас) — модель та акторка відповідно[19].
Фільмографія
ред.Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
---|---|---|---|---|
1949 | ф | Бамба | Bamba | Емілія |
1949 | ф | Гріх Лаури | El pecado de Laura | Хуаніта |
1949 | ф | Школа для сімейних пар | Escuela para casadas | Тереса Морено |
1949 | ф | Жінка, яку я втратив | La mujer que yo perdí | Лаура |
1950 | ф | Швейцар | El portero | Роса-Марія (Росіта) |
1950 | ф | Король кварталу | El rey del barrio | Карменсіта |
1950 | ф | Знак Скунса | La marca del zorrillo | Лупіта |
1950 | ф | Квіти апельсина для нашого весілля | Azahares para tu boda | Тота |
1950 | ф | Кохання не сліпе | El amor no es ciego | Малена |
1951 | ф | Галісійка танцює мамбо | Una gallega baila mambo | Карміна |
1951 | ф | Молодята… не турбувати | Recién casados… no molestar | Габі |
1951 | ф | М'ясна статуя | La estatua de carne | Марта |
1952 | ф | Жінка опівночі | Mujer de medianoche | Пальміра Кастільйо |
1952 | ф | Донья Марікіта у моєму серці | Doña Mariquita de mi corazon | Пас Алегре |
1952 | ф | Для них, навіть якщо вони погано платять | Por ellas aunque mal paguen | Ісабель |
1952 | ф | Куточок поряд з раєм | Un rincón cerca del cielo | Соня Ірина Перес |
1952 | ф | Коли діти грішать | Cuando los hijos pecan | Тенча |
1953 | ф | Ти ведеш мене за крило | Me traes de un ala | Росіта Альба Вірес |
1953 | ф | Так, життя моє | Sí, mi vida | Летисія |
1953 | ф | Три моїх веселих вдови | Mis tres viudas alegres | Сільвія |
1953 | ф | Я мачо | Yo soy muy macho | Марія Агірре |
1953 | ф | Гарнюні | Las cariñosas | Кармен Сантібаньєс |
1954 | ф | Перепродаж рабів | Reventa de esclavas | Алісія Сандоваль / Ісіда Александрійська |
1954 | ф | Доньки на виданні | Hijas casaderas | Магдалена |
1954 | ф | Цнотливий Сусано | El casto Susano | Мімі |
1954 | ф | Якби ти повернувся до мене | Si volvieras a mi | Лідія Кане |
1955 | ф | Продавець ляльок | El vendedor de muñecas | Діана Альварес |
1955 | ф | Незнайомець на сходах | Un extrano en la escalena | Лаура |
1955 | ф | Смертний гріх | Pecado mortal, | Соледад Ернандес |
1955 | ф | Історія норкової шуби | Historia de un abrigo de mink | Марго |
1955 | ф | Підозрюваний | La sospechosa | Рехіна де Альба |
1955 | ф | Кохання у чотири рази | Amor en cuatro tiempos | Софія |
1955 | ф | У життя є три дні | La vida tiene tres días | Марія Андраде |
1956 | ф | Пристрасне безумство | Locura pasional | Мабель Мендоса |
1956 | ф | Мис Горн | Cabo de Hornos | Хімена |
1956 | ф | Невинний | El inocente | Мане |
1956 | ф | Перелюбниця | La adúltera | Ірене Гальвес |
1957 | ф | Злочин у театрі | Teatro del crimen | співачка |
1957 | ф | Милий ворог | La dulce enemiga | Лукресія |
1957 | ф | Бог цього не хоче | Dios no lo quiera | Феліса |
1958 | ф | Моя невідома дружина | Mi desconocida esposa | Сільвія Ередія |
1958 | ф | Роздягайся, Лукресіє | Desnúdate, Lucrecia | Лукресія |
1958 | ф | Хай живе кохання! | ¡Viva el amor! | Вероніка де ла Маса |
1958 | ф | Позич мені своє тіло | Préstame tu cuerpo | Леонор Рівас Конде / Рехіна Сальсаменді |
1958 | ф | Любовне побачення | Una cita de amor | Соледад |
1958 | ф | Повія | Una golfa | Діана |
1958 | ф | Чоловік, який мені подобається | El hombre que me gusta | Марта |
1959 | ф | Божевільна Барбара | Las locuras de Bárbara | Барбара |
1959 | ф | Народ і дворянство | Uomini e nobiluomini | Джованна |
1959 | ф | Чарльстон | Charlestón | Беатріс |
1960 | ф | Марібель і дивна родина | Maribel y la extraña familia | Марібель |
1961 | ф | Прощавай, Мімі Помпом! | Adios, Mimi Pompom! | Мімі |
1961 | ф | Вірідіана | Viridiana | Вірідіана |
1962 | ф | Ангел-винищувач | El angel exterminador | Летисія «Валькірія» |
1964 | ф | На добраніч, новий рік! | ¡Buenas noches, año nuevo! | Сільвія |
1965 | ф | Симеон Пустельник | Sinon del desierto | Диявол |
1965 | ф | Круки в траурі | Los cuervos estan de luto | П'єдад |
1966 | ф | Сімейна стратегія | Estrategia matrimonio | Моніка Феррер |
1966 | ф | Солдатка | La soldadera | Ласара |
1967 | ф | Небезпечна гра | Juego peligroso | Лена Андерсон |
1967 | ф | Марія Ісабель | Maria Isabel | Марія Ісабель Санчес |
1968 | ф | Гармати Сан-Себастьяна | Guns for San Sebastian | Фелісія |
1968 | с | Каудильйо | Los caudillos | Хімена |
1969 | ф | Людожер (Акула!) | Shark! | Анна Малер |
1969 | ф | 24 години задоволення | 24 horas de placer | Каталіна |
1969 | ф | Сестра Трінкет | La hernana Trinquete | сестра Елена |
1970 | ф | Кохання Марії Ісабель | El amor Maria Isabel | Марія Ісабель Санчес |
1970 | ф | Пробудження вовка | El despertar del lobo | Кім Джонс |
1970 | ф | Великий склад злочину | El cuerpazo del delito | Магда Бустаманте / Енрікетта |
1970 | ф | Золота жінка | La mujer de oro | Сільвія Торрес |
1971 | ф | Пара | Los novios | Ірене |
1971 | ф | Каїн, Авель та інші | Caín, Abel y el otro | у ролі самої себе |
1971 | ф | Піф-паф, дірка | Bang bang al hoyo | вдова |
1971 | ф | Таємниця сповіді | Secreto de confesión | Марія |
1972 | ф | Скільки є безсовісних людей! | ¡Cómo hay gente sinvergüenza! | Сільвія Фуентес / Беатріс |
1972 | ф | Злодії | Los cacos | Берта |
1977 | ф | Божественні слова | Divinas palabras | Марі Гаель |
1978 | ф | Засушені метелики | Las mariposas desicadas | Хулія (Касандра Фуллер) |
1979 | док | Мексика мого кохання | México de mis amores | у ролі самої себе |
1980 | ф | Пісня цикади | El canto de la cigarra | Еліса |
1980 | ф | Син його матері | El niño de su mamá | Тіна |
1981 | ф | Два і два буде п'ять | Dos y dos, cinco | Хулія |
1982 | ф | Калотта: Кохання… отрута | Carlota: Amor es… veneno | Карлотта Кавендіш |
1982 | ф | Ангельський лобок | Pubis Angelical | Беатріс |
1982 | с | Завтра настане весна | Mañana primavera | Аманда де Серрано |
1986—2007 | с | Жінка, випадки з реального життя | Mujer, casos de la vida real | ведуча/різні персонажі |
1989 | с | Затемнення | Exlipse | Магда |
1992 | ф | Старі моделі | Modelo antiguo | Кармен Ріваденейра |
1998—1999 | с | Привілей кохати | El privilegio de amar | у ролі самої себе |
2000 | с | Година пік | La hora pico | різні персонажі |
2000—2001 | с | Личко ангела | Carita de ángel | Лусія |
2001 | с | Пригоди у часі | Aventuras en el tiempo | Сільвія |
2003 | ф | Вони ніколи не будуть такими, як раніше | Ya no los hacen como antes | Хеновева Реєр |
2007 | с | Родина десяти | Una familia de diez | донья Сільвія |
2008 | с | Вогонь у крові | Fuego en la sangre | Санта «Сантіта» |
2009 | с | Жінки-вбивці | Mujeres asesinas | Інес Сомеєра |
2011—2012 | с | Щаслива родина | Una familia con suerte | Сільвія |
2013 | ф | Третій дзвінок | Tercera Llamada | делегатка |
2014 | с | Я твоя хазяйка | Soy tu dueña | Ісабель Рангель Дорантес |
2017 | с | Мій чоловік має сім’ю | Mi marido tiene familia | Імельда Сьєрра де Корсега |
2019 | с | Сільвія Піналь перед вами | Silvia Pinal, frente a ti | у ролі самої себе |
2019 | с | Серце ніколи не помиляється | El corazón nunca se equivoca | Імельда Сьєрра де Корсега |
Нагороди та номінації
ред.- 1953 — Найкраща акторка другого плану (Куточок поряд з раєм).
- 1956 — Номінація на найкращу акторку (Незнайомець на сходах).
- 1957 — Найкраща акторка (Пристрасне безумство).
- 1958 — Найкраща акторка (Милий ворог).
- 2008 — Золотий Аріель за кар'єрні досягнення.
Срібна богиня
- 1965 — Спеціальний приз за роботу за кордоном.
- 1966 — Найкраща акторка (Круки в траурі).
- 1978 — Найкраща акторка (Божественні слова).
TVyNovelas Awards
- 1983 — Найкраща акторка (Завтра настане весна).
- 2001 — Найкраща драматична програма (Жінка, випадки з реального життя).
- 2002 — Найкраща драматична програма (Жінка, випадки з реального життя).
- 2011 — Номінація на найкращу роль у виконанні заслуженої акторки (Я твоя хазяйка).
- 2018 — Найкраща роль у виконанні заслуженої акторки (Мій чоловік має сім’ю).
Bravo Awards
- 2018 — Найкраща роль у виконанні заслуженої акторки (Мій чоловік має сім'ю).
TV Adicto Golden Awards
- 2018 — Найкраща роль у виконанні заслуженої акторки (Мій чоловік має сім'ю).
Примітки
ред.- ↑ VIAF — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Hidalgo, Silvia
- ↑ Hidalgo, Silvia
- ↑ а б Internet Archive — 1996.
- ↑ Silvia Pinal, an actress in Mexico’s Golden Age of cinema, has died at 93 — Ассошіейтед прес, 2024.
- ↑ Muere Silvia Pinal, la histórica actriz del Cine de Oro Mexicano, tras ser hospitalizada de emergencia — infobae.
- ↑ Press, Europa (12 вересня 2016). Silvia Pinal, una de las musas de Luis Buñuel, celebra su 85 cumpleaños. www.notimerica.com. Процитовано 1 червня 2020.
- ↑ Silvia Pinal es la nueva secretaria general de la Asociación Nacional de Actores. El Informador :: Noticias de Jalisco, México, Deportes & Entretenimiento (es-ES) . Процитовано 1 червня 2020.
- ↑ Unknown (18 грудня 2013). El Musical en Latinoamérica: Figuras del musical Latinoamericano: Silvia Pinal. El Musical en Latinoamérica. Процитовано 1 червня 2020.
- ↑ Reconocen a Silvia Pinal en el Día Internacional de la Mujer. El Universal (ісп.). Процитовано 1 червня 2020.
- ↑ Pinal, condecorada con la Orden de Isabel La Católica en grado de Encomienda | La Crónica de Hoy. www.cronica.com.mx. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 1 червня 2020. [Архівовано 2020-09-30 у Wayback Machine.]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 липня 2018. Процитовано 1 червня 2020.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Silvia Pinal es elegida por la Academia. www.eluniversal.com.mx. Процитовано 1 червня 2020.
- ↑ TIM, Televisa. Silvia Frente a ti. Las Estrellas TV (ісп.). Процитовано 1 червня 2020.
- ↑ Silvia Pinal, an actress in Mexico's Golden Age of cinema, has died at 93. Associated Press. 29 листопада 2024. Архів оригіналу за 3 грудня 2024. Процитовано 11 грудня 2024. (англ.)
- ↑ Univision. La noche que murió Viridiana: el trágico final de una estrella enamorada de Jaime Garza. Univision (spanish) . Процитовано 1 червня 2020.
- ↑ ¿Quién le rompió el corazón a Silvia Pinal?. People en Español (англ.). Процитовано 1 червня 2020.
- ↑ Univision. Las Pinal: lo que no conoces de esta polémica y poderosa dinastía mexicana. Univision (spanish) . Процитовано 1 червня 2020.
Посилання
ред.- Сільвія Піналь на сайті IMDb (англ.)