Сімонова Ольга Сергіївна
О́льга Сергі́ївна Сімонова (рос. Ольга Сергеевна Симонова, нар. 12 липня 1988, Челябінськ, РРФСР — пом. 13 вересня 2022, Херсонська область, Україна) — російська та українська спортсменка та військослужбовиця, старший сержант ЗСУ.
| Ольга Сімонова Ольга Сергіївна Сімонова | ||||
|---|---|---|---|---|
 Старший сержант | ||||
| Загальна інформація | ||||
| Народження | 12 липня 1988 Челябінськ, РРФСР, СРСР | |||
| Смерть | 13 вересня 2022 (34 роки) Херсонська область, Україна | |||
| Псевдо | Сімба | |||
| Військова служба | ||||
| Приналежність |  Україна | |||
| Вид ЗС |  Збройні сили | |||
| Формування | ||||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |||
| Нагороди та відзнаки | ||||
| ||||
Життєпис
ред.Мала фах інженера. З 11 років займалася спортом, основний напрямок — контактні єдиноборства. Майстер спорту та кандидат у майстри з кількох видів спорту, від карате до скелелазіння. Професійно займалася карате. Активно виступала на змаганнях, включаючи чемпіонат Європи.
В кінці осені 2013 року переїхала в Україну. Працювала медиком. А у 2014 році в лютому вирішила брати участь в Революції гідності у Києві. З 2014 по 2015 рік, брала участь у добровольчому підрозділі «Сармат». На початку 2015 року вступила медиком-добровольцем в батальйон спецпризначення «Сєвєр», потім — в батальйон ПСМОП «Золоті ворота». У квітні-вересні 2015 року працювала парамедикинею евакуаційної бригади ПДМШ ім. Пирогова у Бахмуті, Луганському та Попасній. З вересня 2015 по березень 2016 року — парамедикиня полку «Дніпро-1», після чого працювала в Києві.
Восени 2016 року підписала контракт із ЗСУ, проходила службу у 24 ОМБр. 7 березня 2017 року отримала українське громадянство. Сімонова стала першою з іноземців-контрактників ЗСУ, що отримали паспорт громадянина України під час служби[1][2]. Наприкінці 2018 року пройшла підготовку в навчальному центрі «Десна».
Загинула 13 вересня 2022 року в результаті підриву машини на вибуховому пристрої, виконуючи бойове завдання на Херсонському напрямку[3][4][5], остання посада — командир БМП[6].
Похована 16 вересня 2022 році в місті Київ на крематорії Байковому кладовищі.
Нагороди
ред.- Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (8 липня 2023 року, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[7]
- Медаль «Захиснику Вітчизни» (17 червня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[8]
- Звання «Майстер спорту Росії»
Примітки
ред.- ↑ У боях за Україну загинула Ольга Сімонова, яка зреклася російського громадянства. www.unian.ua. 14 вересня 2022.
- ↑ Пам'яті Ольги Сімонової — росіянки, яка стала воїном України. censor.net. 14 вересня 2022.
- ↑ У Києві віддали шану загиблій росіянці, яка від 2014 року встала на захист України. НикВести. 17 вересня 2022.
- ↑ На Херсонщині загинула боєць 24 омбр Ольга Сімонова, яка зреклася громадянства РФ і воювала за Україну. Новинарня. 13 вересня 2022.
- ↑ На Херсонщині загинула військовослужбовиця Ольга Сімонова — ТСН. ТСН. 14 вересня 2022.
- ↑ Ольга Сімонова. Воїн що відповідав своєму вибору. ПДМШ ім. Миколи Пирогова. 14 вересня 2022.
- ↑ Указ Президента України від 8 липня 2023 року № 425/2023 «Про присвоєння О.Сімоновій звання Герой України»
- ↑ Указ Президента України від 17 червня 2022 року № 418/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела
ред.- Карнаух, С. Зреклася російського громадянства. На війні загинула військова 24 ОМБр Ольга Сімонова // Суспільні Новини. — 2022. — 14 вересня.
- Українка третього тисячоліття Ольга Сімонова: «Наш шлях — тільки до перемоги» // Перший добровольчий мобільний шпиталь. — 2017. — 23 листопада.