Сіяк Стефанія Юріївна
Тема цієї статті може не відповідати загальним критеріям значущості Вікіпедії. (березень 2021) |
Стефанія Юріївна Сіяк (Кобзей) (народилася 13 серпня 1897 року — вбита 15 грудня 1937 року) — учителька, медсестра Червоного Хреста, стрілець 4-ї жіночої чоти Окремого залізного загону Галицької армії. Заарештована в 1937р., розстріляна. Лицар срібної медалі Червоного Хреста.[1]
| Сіяк Стефанія Юріївна | |
|---|---|
| Народилася | 13 серпня 1897 |
| Померла | 15 грудня 1937 (40 років) |
| Нагороди | Лицар срібної медалі Червоного Хреста. |
Життєпис
ред.Сіяк Стефанія, родом Кобзей, санітарка, народилася в Делятині (Івано-Франківська обл.) в родині адвоката приблизно 1895 року (точна дата невідома). Була студенткою філософії у Львівському університеті. Одружилася з концепієнтом свого батька д-ром Іваном Сіяком. Перша дружина Івана Михайловича Сіяка, директора київського Інституту лінгвістичної освіти. Разом з чоловіком вступила до Українських січових стрільців і працювала в санітарній частині Червоного Хреста. За свою службу на полі бою одержала срібну медаль Червоного Хреста.
Була старшим діловодом Посольства УССР у Польщі та Торгового представництва УССР у Польщі (1921—1923), технічна секретарка «Бюлетеня НКО» (Харків), секретарка, відповідальна секретарка Укрнауки НКО УССР (1924—1926). 3 березня 1927р.— аспірантка Науково-дослідної кафедри географії та антропології Харківського ІНО (секція географії).
Згодом разом з чоловіком стала в ряди Української галицької армії. Сотник Іван Сіяк зорганізував «Залізний Загін», при якому створилася теж і дівоча сотня (четверта), до якої належала Стефанія. Сотнею командувала хорунжа Кривівна (Маруся Крива.— Ред.). У бою 10 вересня 1919 р. під Кривцем значна частина «Залізного Загону» разом з командиром та дівочою сотнею попадають у більшовицький полон.
Після Визвольної боротьби сотник Іван Сіяк разом із Стефанією залишаються на Наддніпрянщині та замешкують у Харкові. Тут народжується син Стефан, приблизно 1920 року, та дочка Надія— приблизно 1923 року.
У Харкові Стефанія працювала в інституті дослідів над цукровим буряком. В 1933 р. її переведено на дослідчу станцію в Казахстан, де згодом вона була заарештована та розстріляна. Точна дата смерті, як доля дітей, невідомі.[2][3][4].
Примітки
ред.- ↑ Роман Коваль Жінки у визвольній війні. Історії, біографії, спогади 1917—1930.— К.— 2020.
- ↑ Дж.: Жінки у боротьбі за волю // Наше життя (видання Союзу українок Америки).— 1975.— Лютий.— Ч.2.— С.6.
- ↑ Роман Коваль Жінки у визвольній війні.Історії, біографії, спогади 1917-1930. - К. - 2020.
- ↑ Слобожанка Надія. Наші визначні жінки // Ілюстративний календар-альманах «Жіночої долі», 1927. — Коломия, 1926.— С. 52.
Література
ред.- Роман Коваль Жінки у визвольній війні. Історії, біографії, спогади 1917-1930. - К. - 2020.
- Слобожанка Надія. Наші визначні жінки // Ілюстративний календар-альманах «Жіночої долі», 1927. — Коломия, 1926.— С. 52.
Інформації: Оксана Сіяк-Шур
- Дж.: Жінки у боротьбі за волю // Наше життя (видання Союзу українок Америки).— 1975. — Лютий.— Ч.2.— С.6.
|
Це незавершена стаття про вояка чи воячку Української галицької армії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |