ТЕС Амал
18°19′59″ пн. ш. 55°41′8″ сх. д. / 18.33306° пн. ш. 55.68556° сх. д.{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний тег на сторінку
18°19′59″ пн. ш. 55°41′08″ сх. д. / 18.333055555556° пн. ш. 55.685555555556° сх. д. | ||||
Країна | Оман | |||
---|---|---|---|---|
Розташування | Оман, родовище Амал | |||
Введення в експлуатацію | 2012 | |||
Вид палива | природний газ | |||
Енергоблоки | 2х126 | |||
Котельні агрегати | 1 котел-утилізатор Nooter/Eriksen | |||
Турбіни | газові BHEL (за ліцензією General Electric) Frame F9E | |||
Встановлена електрична потужність | 252 | |||
Материнська компанія | Petroleum Development Oman | |||
ідентифікатори і посилання | ||||
ТЕС Амал – теплова електростанція на півдні Омана, котра відноситься до комплексу об’єктів нафтового родовища Амал.
У 2012 році на проекті Амал ввели в експлуатацію дві газові турбіни потужністю по 126 МВт. Невдовзі їх під’єднали до одного котла-утилізатора, проте не з метою створення комбінованого парогазового циклу по виробництву електроенергії, а задля продукування технологічної пари. Остання необхідна для прогрівання нафтових покладів, що дозволяє збільшити видобуток в’язкої нафти.
Як паливо турбіни використовують газ, постачений із трубопроводу South Oman Gas Line (майданчик станції розташований впритул з його трасою).
Електроенергія може використовуватись не лише у комплексі Амал, але й передаватись іншим споживачам за допомогою електромережі, розрахованої на роботу під напругою 132 кВ.
Варто відзначити, що ТЕС забезпечує лише частину потреби проекту Амал у парі, при цьому у другій половині 2010-х останню почали виробляти за допомогою сонячних теплових станцій.[1][2][3]
Примітки
ред.
- ↑ Indian gas turbine commissioned in Oman. Turbomachinery Magazine (амер.). 19 травня 2014. Процитовано 6 травня 2020.
- ↑ Petroleum Development Oman tenders Amal power plant. MEED (англ.). 21 липня 2008. Процитовано 6 травня 2020.
- ↑ PDO Amal Power Station HRSG Commissioning Management. Abalto (амер.). Процитовано 6 травня 2020.