Тадеуш Романович
Таде́уш Романо́вич (пол. Tadeusz Romanowicz; 25 жовтня 1843, Львів — 29 травня 1904, там само) — визначний польський публіцист, економіст, член національної організації в Галичині, один з керівників Січневого повстання 1863 року, в'язень Оломоуца.
| Тадеуш Романович | |
|---|---|
| пол. Tadeusz Romanowicz | |
.JPG) | |
| Ім'я при народженні | Тадеуш Романович |
| Народився | 25 жовтня 1843 Львів, Австрійська імперія |
| Помер | 29 травня 1904 (60 років) Львів, Австро-Угорщина |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
| Громадянство |  Австрійська імперія.svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Національність | поляк |
| Діяльність | економіст, політик, журналіст |
| Галузь | політика[1] і журналістика[1] |
| Відомий завдяки | публіцист, економіст |
| Alma mater | ЛНУ ім. І. Франка |
| Знання мов | польська[1] |
| Учасник | Польське повстання 1863—1864 |
| Членство | Polish Democratic Partyd |
| Посада | посол до Галицького сейму[d] і член Палати Цислейтаніїd |
| Партія | Polish Democratic Partyd |
| Батько | Piotr Romanowiczd |
Біографія
ред.1861 року розпочав конспіративну діяльність. Брав участь у патріотичних маніфестаціях. Організував розгалужену конспіративну мережу у Галіції. У квітні 1863 року приєднався до повстання. Був у відділі Леона Чаховського та Яна Жалплахти. 19 травня 1863 року брав участь в битві під Тучапами. За свою відвагу отримав офіцерський чин. Після поразки повстання був заарештований та вивезений до в'язниці у місті Оломуньєц[2].
Керував роботою львівського міського статистичного бюро та з 1874 року видавав щорічник «Статистичні відомості про місто Львів» (пол. Wiadomości statystyczne о mieście Lwowie). Був співзасновником журналу «Нові реформи» (пол. Nowe reformy) та газети «Слово Польське» (пол. Słowo Polskie) в Кракові, а протягом 1895 — 1902 років — редактором цих видань. Був послом у Галицькому крайовому сеймі, а також членом Ліги Польської[3].
Від 1889 року працював у Крайовому відділі, а 1901 року став членом Державної ради у Відні.
Помер 29 травня 1904 року. Похований на 59 полі Личаківського цвинтаря у Львові.Могила не збереглась.
Опубліковані праці
ред.- O stowarzyszeniach (1867)
- Banki rolnicze powiatowe (1869)
- Środki podniesienia przemysłu w naszym kraju (1873)
- Wiadomości statystyczne o mieście Lwowie (1874)
- Sprawa polska i sprawa wschodnia (1876)
- Polityka stańczyków (1882)
- Dwie opinie (1891)
- Stronnictwo krakowskie o styczniowym powstaniu (1891)
2007 року видавництво «Ośrodek Myśli Politycznej» у Кракові випустило друком збірку його творів «Дві думки» (пол. Dwie opinie)[4].
Пам'ять
ред.1905 року вулиця Стежкова (пол. Sciezkowa), яка знаходилася між вулицями Зиблікєвіча та Академічною, у центрі Львова була названа на честь Тадеуша Романовича, але у результаті подальших перейменувань, отримала свою сучасну назву — вулиця Саксаганського[5].
Також на його честь була названа одна з центральних вулиць у Кракові та одна з головних вулиць в Тарнові і Бєльско-Бялей.
Примітки
ред.- ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Bernacki W.Tadeusz Romanowicz 1843—1904 [Архівовано 2019-05-08 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Kozicki S. Historia Ligi Narodowej (okres 1887—1907). — Londyn, 1964. — S. 582. (пол.)
- ↑ Ośrodek Myśli Politycznej (пол.)
- ↑ Проєкт «Міський медіаархів»: Вулиця Саксаганського
Джерела
ред.- Kozłowski E. Zapomniane wspomnienia. — Warszawa — 1981. — S. 478. (пол.)