Тайфунник чатамський
| Тайфунник чатамський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pterodroma axillaris (Salvin, 1893) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Oestrelata axillaris Pterodroma cookii axillaris Pterodroma hypoleuca axillaris | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тайфу́нник чатамський[2] (Pterodroma axillaris) — вид буревісникоподібних птахів родини буревісникових (Procellariidae)[3]. Ендемік архіпелагу Чатем[4][5][6].
Опис
ред.
Чатамський тайфунник — невеликий морський птах, середня довжина якого становить 30 см. Верхня частина голови, скроні і шия сірі, навколо очей чорні плями. Верхня частина тіла сіра, на крилах зверху є темна М-подібна пляма, на кінці хвоста темна смуга. Нижня частина тіла біла, груди з боків сірі, нижня сторона крил біла з чорним кінчиком та з дуже широкою чорною смугою від згина крила до боків тіла. Очі темні, дзьоб чорний, на кінці гачкуватий, лапи рожеві, знизу темні.
Поширення і екологія
ред.Чатамські тайфунники гніздяться на острові Ранґатіра[en] в архіпелазі Чатем у Новій Зеландії. Також вони були реінтродуковані на островах Пітт[en] і Чатем. Напівскам'янілі рештки, знайдені на острові Манґере[en] вказують на те, що раніше цей вид був більш широко поширений.
Чатамські тайфунники ведуть пелагічний спосіб життя, живляться переважно рибою і кальмарами, а також ракоподібними. Гніздяться в норах. В кладці 1 біле яйце, яке відкладається у грудні-січні. Пташенята покидають гніздо у травні-червні.
Збереження
ред.МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція чатамських тайфунників становить приблизно 1100 дорослих птахів. Популяція поступово відновлюється завдяки активним заходам зі збереження виду. Чатамським тайфунникам загрожує конкуренція з боку широкодзьобих пріонів.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Pterodroma axillaris: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 22 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Petrels, albatrosses. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 вересня 2022.
- ↑ Miskelly, Colin; Aikman, Hilary (2004). Birds of the Chatham Islands. Department of Conservation. Процитовано 2 березня 2019.
- ↑ Chatham petrel. New Zealand Birds Online. Процитовано 2 березня 2019.
- ↑ Chatham petrel/ranguru. Department of Conservation. Процитовано 2 березня 2019.
Джерела
ред.- Brooke, M. (2004): Albatrosses and Petrels Across the World. Oxford University Press, Oxford, UK. ISBN 0-19-850125-0
- Onley, Derek and Paul Scofield (2007) Albatrosses, Petrels and Shearwaters of the World Helm Field Guides ISBN 978-971-36-4332-9 Помилка параметра в {{ISBN}}: контрольна сума
- Harrison, Peter. Seabirds of the World: A Photographic Guide. Princeton University Press, Princeton, New Jersey, 1987, ISBN 0-691-01551-1
- Marchant S, Higgins PJ (1990) Handbook of Australian, New Zealand & Antarctic birds, Volume 1, Part A: Ratites to Petrels, Vol. Oxford University Press, Melbourne
Посилання
ред.- Chatham petrel recovery plan 2001-2011 (PDF). Department of Conservation, Wellington, New Zealand. 2001. Процитовано 19 вересня 2007.
- Chatham petrel discussed on RNZ Critter of the Week, 31 August 2018
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |