Талалаївка (Ніжинський район)

село Талалаївка
Герб	Прапор
Країна	Україна
Область	Чернігівська область
Район	Ніжинський район
Тер. громада	Талалаївська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA74040330010026881
Основні дані
Засноване	1627
Населення	2267
Площа	4,794 км²
Густота населення	472,88 осіб/км²
Поштовий індекс	16651
Телефонний код	+380 4631
Географічні дані
Географічні координати	50°57′31″ пн. ш. 31°55′30″ сх. д. / 50.95861° пн. ш. 31.92500° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	126 м
Водойми	річка В'юниця
Місцева влада
Адреса ради	16651, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, с. Талалаївка, вул. Незалежності, 8
Карта
	Талалаївка
	Талалаївка
Мапа
	Талалаївка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Талалаївка.

Талала́ївка — село в Україні, у Талалаївській сільській громаді Ніжинського району Чернігівської області. Центр громади. Населення становить 2267 осіб. Орган місцевого самоврядування — Талалаївська сільська рада.

Географія

Селом протікає річка В'юниця, ліва притока Остра.

Історія

Курган «Биківська могила»

За народними переказами та легендами це поселення існувало до 13 століття, коли було спалене монголо-татарами. В писемних джерелах село Талалаївка вперше згадується у 1627 році, в грамоті польського короля Сигізмунда III, наданій місту Ніжину. За цією грамотою перераховуються села, які прилягали до міста, у тому числі було названо і село Талалаївка.

Про існування поселення в Талалаївці в часи Київської Русі опосередковано свідчить переказ про Биківську могилу — курган, описаний 1854 р. в «Чернігівських відомостях»: «Местное предание говорит, что Талалаевка-поселение до татарское. Старики твердо говорят об огромном быковском кургане, повторяя принятое от дедов, что он насыпан был при первом известии о приближении татар и при нем тогда же вырыт глубокий колодезь; в последнем скрыты были имущества церкви и поселян; татары, говорят они, истребили поселение, а жители частью были перебиты, частью же убежали в северную русь и литву, откуда более не возвращались».

Курган «Биківська могила» був розкопаний і досліджений М. І. Лілеєвим (1849–1911), викладачем Ніжинського Історико-філологічного інституту князя Безбородька, членом Київського історичного товариства, Товариства історії і старожитностей російських, а також Історичного товариства Нестора-літописця, одним з фундаторів Ніжинського історико-філологічного товариства, і його секретарем. І хоча курган датували 2-1 тис. до н. е., в ньому було виявлено натільні ікони та складні, що підтверджують переказ про церковний скарб часів монголо-татарської навали.

Населений пункт Tałaiowka позначено на «Спеціальному та докладному плані України…» де Боплана (1650) та на пізніших мапах.^[1]^[2]

У період Гетьманщини талалаївські козаки входили до 1-ї полкової сотні Ніжинського козацького полку. Посполиті віддавали повинність Ніжинському Ветхоріздвяному монастирю. Нерідко село слугувало збірним пунктом для Ніжинських козацьких сотень, як наприклад 1660-го року, коли Ніжинський полковник Василь Золотаренко «нынѣ вышедъ изъ Нѣжина, стоитъ въ 5 верстахъ, сбираетца въ мѣстечкѣ Талалаевкѣ. Вышедъ изъ Талалаевки, пошлетъ подъѣздъ для Татарскихъ и Ляцкнхъ языковъ, чтобъ о всемъ довѣдатца подлинно».

Після утворення губерній Талалаївка стала центром волості Ніжинського повіту.

У Талалаївці народився один із Героїв Небесної Сотні, Герой України Віктор Орленко.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[3]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	2233	98.50 %
російська	30	1.32 %
білоруська	2	0.09 %
інші/не вказали	2	0.09 %
Усього	2267	100 %

Герб села

Щит перетятий срібною хвилястою балкою на лазурове і зелене поля. У центрі стоїть Св. Великомучениця Параскева П'ятниця у червоній сукні з золотою обшивкою внизу, золотому плащі з пурпуровою підкладкою, у срібній накидці на голові та золотим німбом, у правій руці тримає золотий православний хрест, а в лівій — срібний сувій. Внизу золотий лапчастий хрест, а обабіч — по золотій 8-променевій зірці. Щит обрамований декоративним картушем i увінчаний золотою сільською короною.

Лазуровий колір символізує духовність і вірність, зелений — достаток і надію, родючість землі й прадавні землеробські традиції. Срібна хвиляста балка уособлює р. В'юницю. Дві зірки в нижній частині щита є символами сусідніх сіл, підпорядкованих сільраді — Хвилівки та Лустівки, а хрест — пам'ять про село Мединщину, яке перестало існувати.