Тедеєв Ельбрус Сосланович
Ельбру́с Сосла́нович Те́деєв (ос. Тедеты Сосланы фырт Эльбрус; нар. 5 грудня 1974, с. Ногір, Ардонський район, Північно-Осетинська АРСР, СРСР) — український спортсмен (вільна боротьба) та політик осетинського походження, народний депутат України від Партії регіонів, олімпійський чемпіон, заслужений майстер спорту України (1996), президент Асоціації спортивної боротьби України.
| Тедеєв Ельбрус Сосланович | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||
| Народився | 5 грудня 1974 (50 років) с. Ногір, Ардонський район, Північно-Осетинська АРСР, Російська РФСР, СРСР | |||||||
| Громадянство |  Україна | |||||||
| Діяльність | політик, спортсмен | |||||||
| Alma mater | МАУП і Харківська державна академія фізичної культури | |||||||
| Членство | Верховна Рада України VII скликання, Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання і Верховна Рада України IV скликання | |||||||
| Посада | народний депутат України[1], народний депутат України[2] і народний депутат України[3] | |||||||
| Партія | Партія регіонів | |||||||
| Брати, сестри | Джамболат Ілліч Тадеєвd[4] | |||||||
| Вага | 66 кг[5] | |||||||
| Зріст | 167 см[5] | |||||||
| Нагороди |
| |||||||
| Спортивні медалі | |||
|---|---|---|---|
| Представник Україна
| |||
| Вільна боротьба | |||
| Олімпійські ігри | |||
| Бронза | Атланта 1996 | Вільна боротьба, 62 кг | |
| Золото | Афіни 2004 | Вільна боротьба, 66 кг | |
| Чемпіонати світу з боротьби | |||
| Золото | Атланта 1995 | Вільна боротьба, 62 кг | |
| Золото | Анкара 1999 | Вільна боротьба, 63 кг | |
| Бронза | Софія 2001 | Вільна боротьба, 63 кг | |
| Золото | Тегеран 2002 | Вільна боротьба, 66 кг | |
| Чемпіонати Європи з боротьби | |||
| Срібло | Варшава 1997 | Вільна боротьба, 63 кг | |
| Бронза | Братислава 1998 | Вільна боротьба, 63 кг | |
| Золото | Мінськ 1999 | Вільна боротьба, 63 кг | |
| Срібло | Рига 2003 | Вільна боротьба, 66 кг | |
| Срібло | Анкара 2004 | Вільна боротьба, 66 кг | |
21 вересня 2013 року увійшов до всесвітньої Зали Слави Міжнародної федерації об'єднаних стилів боротьби (FILA)[6].
Голосував за ратифікацію проросійських Харківських угод (2010), за антиукраїнський закон Ківалова-Колесниченка (2012), за диктаторські закони 16 січня 2014.
Біографія
ред.Осетин; батько Сослан Кузьмич (1941—1996); мати Тауліна Фаубівна (1941) — медсестра; дружина Фаїна Юрбеківна (1981) — домогосподарка; дочки — Діана, Тетяна і Єва[7]. Ельбрус Тедеєв одружився з Фаїною Засєєвою 4 листопада 2001 року[8][9].
Народився та виріс у селі Ногір. Родина, у якій піднімали на ноги трьох синів, жила далеко не заможно. З 11 років Ельбрус Тедеєв долав пішки по 10 кілометрів до Владикавказа, на стадіон «Динамо», аби тренуватися[10][11]. Першим наставником майбутнього олімпійця був Артур Базаєв — призер першості СРСР, володар Кубка світу. На першості Росії серед дорослих 19-річного спортсмена помітили українські фахівці, які й запросили його в Україну.
У 1993 році за запрошенням тодішнього президента Асоціації спортивної боротьби України Бориса Савлохова приїхав до Києва й отримав українське громадянство. За словами Тедеєва заслужений тренер СРСР, Росії та України Борис Савлохов забезпечив його всіма необхідними умовами для життя і тренування[12][13].
На Олімпійських іграх 2004 року в Афінах Ельбрус у фіналі переміг дворазового чемпіона США Келлі[en][14]. Подолав суперника, хоч сам був травмований, — з раною на голові, якої зазнав у попередньому поєдинку.[джерело?]
Паралельно з спортивною діяльністю Ельбрус отримував вищу освіту. Спочатку у Національному університеті фізичного виховання та спорту за спеціальністю «тренер-викладач», а потім у Київському національному університеті культури та мистецтв за кваліфікацією «юрист».
Захоплення — музика.
Освіта
ред.1999–2003 — Національний університет фізичного виховання і спорту, факультет олімпійського і професійного спорту; тренер-викладач.
2003–2005 — Київський національний університет культури і мистецтв, юридичний факультет; юрист.
Спортивна діяльність
ред.Вільною боротьбою почав займатися з 1985 р. у Владикавказі (тренери — Савлохов Борис Сосланович і Савлохов Р. С.).
За наполяганням Бориса Савлохова 1993 року переїхав до Києва.[7]
З 1994 — спортсмен-інструктор, з 1995 — капітан штатної збірної команди України з вільної боротьби. 1994 — першість Європи серед юніорів, І місце (катег. 62 кг).
1995 — чемпіонат світу, І місце (катег. 62 кг).
1996 — чемпіонат Європи, 4 місце (катег. 62 кг); Олімпійські ігри в Атланті, ІІІ місце (катег. 62 кг).
1999 — чемпіонат Європи (Мінськ) — I місце (катег. 63 кг).
1999 — чемпіонат світу, І місце.
2002 — чемпіонат світу, І місце.
2004 — Олімпійські ігри в Афінах, I місце.
З 2004 р. — президент Асоціації спортивної боротьби України (його попередником на цій посаді був Борис Савлохов)
Політична діяльність
ред.Член Партії регіонів з 2007 року.
Народний депутат України 5-го скликання (квітень 2006 — листопад 2007) від Партії регіонів, № 103 в списку, заступник голови Комітету ВР з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту і туризму, член фракції Партії регіонів (з травня 2006).
На час виборів — спортсмен-інструктор Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, безпартійний.
Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 від Партії регіонів, № 132 в списку, член фракції Партії регіонів (з листопада 2007), заст. голови Комітету з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму (з грудня 2007). На час виборів — нар. деп. України, член Партії регіонів.
27 квітня 2010 року голосував за ратифікацію Харківських угод, які продовжували термін перебування військової бази Росії в Севастополі на 25 років.
10 серпня 2012 року у другому читанні проголосував за Закон України «Про засади державної мовної політики», який за ствердженням представників громадськості, суперечить Конституції України, не має фінансово-економічного обґрунтування і спрямований на знищення української мови[15][16].
Один із 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали звернення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати геноцидом поляків події національно-визвольної війни України 1942—1944 років.[17] За свідченням Олександра Попова слідкував за розгоном студентів 30 листопада 2013 року[18].
У січні 2014 Ельбрус Тедеєв став одним із співавторів законопроєкту, яким Верховній Раді пропонують заборонити називати дітей словами, які означають географічні назви, неживі предмети, вигаданих персонажів, рослини і тварин.[19]
16 січня 2014 року голосував за «диктаторські закони» — пакет антидемократичних законів, які суттєво обмежували права громадян і свободу слова[20].
За весь час своєї депутатської каденції Тедеєв не подав жодного законопроєкту, не подав жодного депутатського запиту, ні разу не виступав з трибуни в сесійній залі Верховної Ради України[джерело?].
Державні нагороди
ред.- Орден «За заслуги» I ст. (23 серпня 2011) — за значний особистий внесок у становлення незалежності України, утвердження її суверенітету та міжнародного авторитету, заслуги у державотворчій, соціально-економічній, науково-технічній, культурно-освітній діяльності, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові[21]
- Орден «За заслуги» II ст. (18 вересня 2004) — за досягнення значних спортивних результатів на XXVIII літніх Олімпійських іграх в Афінах, піднесення міжнародного авторитету України[22]
- Почесна відзнака Президента України (23 серпня 1995) — за видатні спортивні досягнення, особисті заслуги в утвердженні авторитету і світового визнання українського спорту[23]
- Хрест «За мужність» (7 серпня 1996) — за видатні спортивні перемоги на XXVI літніх Олімпійських іграх в Атланті, особистий внесок у піднесення авторитету і престижу України в світі[24]
- Заслужений працівник фізичної культури і спорту України (4 вересня 2008) — за значний особистий внесок у розвиток олімпійського руху, підготовку спортсменів міжнародного класу, забезпечення високих спортивних результатів національною збірною командою України на XXIX літніх Олімпійських іграх в Пекіні
- Почесна грамота Кабінету Міністрів України (16 вересня 2004)[25]
Примітки
ред.- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
- ↑ https://www.olympedia.org/athletes/60429
- ↑ а б Olympedia — 2006.
- ↑ Ірина Мерлені та Ельбрус Тедеєв увійшли до всесвітньої Зали слави боротьби
- ↑ а б Эльбрус Тедеев: «Мы стали людьми той когорты, которая никогда не пройдет мимо нуждающихся в помощи». Архів оригіналу за 27 травня 2013. Процитовано 1 березня 2013. [Архівовано 2013-05-27 у Wayback Machine.]
- ↑ ЧЕМПИОНА МИРА ЭЛЬБРУСА ТЕДЕЕВА УЛОЖИЛИ НА ЛОПАТКИ
- ↑ Эльбрус ТЕДЕЕВ: «Не рискну отдать дочь в большой спорт»
- ↑ Эльбрус Тедеев: "Мы стали людьми той когорты, которая никогда не пройдет мимо нуждающихся в помощи". Архів оригіналу за 27 травня 2013. Процитовано 1 березня 2013. [Архівовано 2013-05-27 у Wayback Machine.]
- ↑ Дымов Я. М. «От боли голос хрипнет». К. : Логос, 2007. (рос.)
- ↑ Тедеев: «Не удивлюсь, если меня через несколько лет назовут украинцем»
- ↑ Тедеев: «Не удивлюсь, если меня через несколько лет назовут украинцем». (рос.)
- ↑ Эльбрус Тедеев был обречён стать чемпионом. Видео.
- ↑ 67 інституцій громадянського суспільства аргументовано закликали депутатів не голосувати за прийняття законопроєкту «Про засади державної мовної політики» — Сайт «Майдан»
- ↑ Висновок Комітет Верховної Ради України з питань культури і духовності 23.05.2012[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ Леонід КРАВЧУК: «Заява 148 українських депутатів — антигромадський, антинаціональний крок, що може бути прирівняний до національної зради»
- ↑ Попов «злив» Клюєва на допиті у ГПУ — ЗМІ
- ↑ Ельбрус Тедеєв хоче заборонити називати дітей географічними назвами
- ↑ Повний список депутатів, що голосували за диктаторські закони
- ↑ Указ Президента України № 845/2011 від 23 серпня 2011 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 20-ї річниці незалежності України»
- ↑ Указ Президента України № 1104/2004 від 18 вересня 2004 року «Про відзначення державними нагородами України спортсменів національної збірної команди України на XXVIII літніх Олімпійських іграх»
- ↑ Указ Президента України № 780/95 від 23 серпня 1995 року «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України»
- ↑ Указ Президента України № 662/96 від 7 серпня 1996 року «Про нагородження відзнакою Президента України хрестом „За мужність“»
- ↑ Постанова КМУ від 16 вересня 2004 р. № 1212 «Про нагородження Почесною грамотою Кабінету Міністрів України»
Посилання
ред.- Офіційний сайт Ельбруса Тедеєва
- Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С»
- Сайт Асоціації спортивної боротьби України
- Статистика виступів на міжнародних змаганнях. Institut für Angewandte Trainingswissenschaft (укр. Інститут прикладних навчальних наук). (англ.)
- Олімпійський профіль на sport.references.com(англ.)