Тимошенко-Полевська Людмила
Людмила Тимошенко, у шлюбі Тимошенко-Полевська (1893, Харків — 19 грудня 1975, Нью-Йорк) — українська і американська віолончелістка, піаністка і освітянка родом з Харкова.
| Тимошенко-Полевська Людмила | |
|---|---|
 | |
| Народилася | 1893[2]  Харків, Російська імперія[2] |
| Померла | 19 грудня 1975[1] Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[2][1] |
| Країна |  США |
| Діяльність | музикантка, віолончелістка, викладачка університету |
| Alma mater | Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського і Харківське музичне училище імені Бориса Лятошинського |
| Вчене звання | професор |
| Заклад | Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського, Віденський університет музики й виконавського мистецтва, Національна академія Санта-Чечілія і Український Музичний Інститут в Америці |
Біографія
ред.Народилась 1893 року в Харкові. Закінчила Харківське музичне училище в класі професора А. Білоусова, згодом Музично-драматичне училище московського філармонічного товариства в класі А. Брандукова з золотою медаллю[3].
Працювала солісткою у філармоніях Харкова, Києва та Москви. У 1926-1941 роках учасниця Українського державного тріо (скрипка О. Ілевич, віолончель Л. Тимошенко, фортепіано М. Полевський)[4], якому в 1932 році присвоєно звання державного. З 1921 року викладачка, у 1928-1941 роках професор Харківської консерваторії (до 1934 року Музично-драматичного інституту).
З початком німецько-радянської війни родина Полевських переїхала до Австрії. Продовжувала виступати з Українським державним тріо (у складі М. Полевський, Б. Чумаченко, Л. Тимошенко)[5]. Людмила Тимошенко-Полевська викладала у Віденській консерваторії музики і драматичного мистецтва. Переїхавши до Італії, викладала у 1943–1945 роках у Римській консерваторії. З 1952 року викладачка в Українському музичному інституті в Нью-Йорку, пізніше у Філадельфії[6].
В шлюбі з піаністом Миколою Полевським народила доньку Зою, яка теж стала українською та американською віолончелісткою.
Померла 1975 року у Нью-Йорку.
Примітки
ред.- ↑ а б в Українська музична енциклопедія — Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України.
- ↑ а б в Наукове товариство імені Шевченка Енциклопедія українознавства — University of Toronto Press.
- ↑ Л. Бура: Чародійка віолончелі. Наше Життя, 1960, число 2, лютий
- ↑ Кравченко, Анастасія Ігорівна (3 вересня 2020). Камерно-інструментальне мистецтво України кінця ХХ – початку ХХІ століть (семіологічний аналіз) (укр.).
- ↑ XII.2. Музика. Енциклопедія українознавства. Загальна частина. Том 3. litopys.org.ua. Процитовано 14 березня 2023.
- ↑ Скрипник Г.; Калениченко А.; Сікорська І. (2018). Українська музична енциклопедія. Т. 5.
Джерела
ред.- Полевська Людмила // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.