Томас Беддоус
Томас Беддоус (Беддо) (13 квітня 1760 
, Шропшир — 24 грудня 1808 )(англ. англ. Thomas Beddoes (Beddo)) — англійський вчений: хімік, медик, філософ.
| Томас Беддоус | |
|---|---|
 | |
| Народився | 13 квітня 1760[1][2][…] Шропшир, Англія, Королівство Велика Британія |
| Помер | 24 грудня 1808[1][2][…] (48 років) |
| Країна | .svg){kind=small} Сполучене Королівство.svg){kind=small} Королівство Велика Британія |
| Діяльність | лікар |
| Alma mater | Единбурзький університет і Bridgnorth Endowed Schoold |
| Знання мов | англійська[1] |
| Заклад | Університет Оксфорда |
| Батько | Richard Beddoesd[3] |
| Мати | Ann Whitehalld[3] |
| У шлюбі з | Anna Maria Beddoesd[4] |
| Діти | Thomas Lovell Beddoesd[4] і Charles Henry Beddoesd[3] |
Біографія
ред.Народився 13 квітня 1760 року у будинку Белконі-хаус у містечку Шифнел[en] графства Шропшир.
Здобув початкову освіту у гімназії Брідднорт-Ендовед-скул та у Пемброк-коледж Оксфордського університету. Потім вступив на початку 1780-х років на медичний курс Единбурзького університету. Серед викладачів — хімік та фізик Джозеф Блек та професор природної історії Кендал Вокер[en]. Також Беддоус вивчав медицину у Лондоні у хірурга Джон Шелдон[en]. В 1784 Томас Беддоус опублікував переклад роботи Ладзаро Спалланцані «Dissertations on Natural History» і в 1785 — переклад праці Торберна Бергмана «Essays on Elective Attractions». В 1786 Беддоус здобув ступінь доктора медицини у Пемброк-коледж Оксфордського університету.
Після 1786 Томас Беддоус відвідав Париж, де познайомився з Лавуазьє. В 1788 році він був призначений професором хімії Оксфордського університету: його лекції залучали велику та вдячну аудиторію. Прихильність вченого до Французької революції налаштувала проти нього частину вчених і він пішов у відставку в 1792 році. Наступного року він опублікував книгу «History of Isaac Jenkins», де показав пороки пияцтва. Книга мала неабиякий успіх — було продано 40 000 її екземплярів.
Беддоус займався дослідженням та лікуванням туберкульозу, створивши в Бристолі клініку, що існувала з 1793 по 1799, а потім організував у Бристолі медичний науково-дослідний центр Бристольський пневматичний заклад. Тут він займався тестуванням різних газів для лікування туберкульозу; пізніше ця установа була перетворена на загальну лікарню. Між 1793 і 1799 роками Томас Беддоус мав клініку на площі Гоуп-сквере у бристольському районі Готвеллз, де він лікував пацієнтів з туберкульозом.
Помер 24 грудня 1808 [5] у містечку Кліфтон[en], передмістя Бристоля. [6].
Сучасники відгукувалися про вченого як людину величезної енергії та великих знань, які він спрямовував на благородні та благодійні цілі. Він прагнув досягнення суспільного блага, популяризуючи медичні знання.
Література
ред.- Barzun, Jacques (1972). Thomas Beddoes M.D. Harper Collins. — essay reprinted in A Jacques Barzun Reader (2002)
- Jay, Mike (2009). The Atmosphere Of Heaven: The Unnatural Experiments of Dr Beddoes and His Sons of Genius. New Haven: Yale University Press. ISBN 978-0-300-12439-2.
- Levere, Trevor H. (1981). Dr. Thomas Beddoes at Oxford: Radical politics in 1788 – 1793 and the fate of the Regius Chair in Chemistry. Ambix. 28 (2): 61—69. PMID 11615866.
- Porter, Roy (1992). Doctor of Society: Thomas Beddoes and the Sick Trade in Late Enlightenment England. London: Routledge.
- Robinson, Eric (June 1955). Thomas Beddoes, M.D., and the reform of science teaching in Oxford. Annals of Science. 11: 137—141.
Примітки
ред.- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б в г д е Lundy D. R. The Peerage
- ↑ а б Kindred Britain
- ↑ Thomas Beddoes M.D., 1760–1808
- ↑ Thomas Beddoes
Інтернет-ресурси
ред.
- Thomas Beddoes (1760–1808). Процитовано 9 листопада 2008.