Торпеда Вайтгеда
Торпеда Вайтгеда — серія торпед британського інженера Роберта Вайтгеда[1], що стояли на озброєнні усіх великих флотів світу. Вайтгед вдосконалив розробку австро-угорського фрегаттен-капітана Джованні Лаппіса[de] (нім. Giovanni Luppis) і біля 1866 розробив самохідну торпеду, яку приводив у рух мотор, що працював на стисненому повітрі. Перша торпеда при довжині 3,35 м, діаметрі 356 мм мала масу близько 136 кг при 8 кг вибухівки і дальність дії 640 м при швидкості 6 вузлів.
Торпеда Вайтгеда | |
---|---|
Роберт Вайтгед біля своєї торпеди. 1875 | |
Тип | торпеда |
Історія виробництва | |
Розробник | Роберт Вайтгед |
Характеристики | |
Торпеда Вайтгеда у Вікісховищі |
Торпеда вперше була використана 29 травня 1877, коли британський фрегат «HMS Shah[en]» спробував торпедувати перуанський монітор «Huascar». 16 січня 1878 в ході Російсько-турецької війни два катери вперше потопили турецький пароплав «Intibah». Під час Громадянської війни в Чилі 23 квітня 1891 торпедні катери вперше затопили з відстані 100 м військовий корабель — панцирний фрегат Blanco Encalada[en]. В час Другої світової війни німецький важкий крейсер Blücher був затоплений 9 квітня 1940 з фортеці Оскарборг двома ще австро-угорськими торпедами Вайтгеда.
Історія
ред.Невідомий сьогодні австро-угорський офіцер берегової артилерії намагався використати проти ворожих кораблів човен з вибухівкою, що приводився в рух паровою машиною і мотузками керувався з берега. Після його смерті ідея зацікавила капітана Джованні Луппіса, який розробив дві моделі, остання з яких «6m» приводилась в рух годинниковим механізмом. У 1860 він показав модель «6m» імператору Францу Йосифу I, але флотська комісія її відхилила через недовершене керування і малу швидкість. Мер Фіуми Джованні Джотта познайомив Луппіса з британським інженером-механіком Робертом Вайтгедом. Вони уклали угоду і до 1864 в основному була розроблена концепція торпеди, що могла пересуватись під водою за допомогою мотора на стисненому повітрі, автоматично контролюючи глибину, напрямок.
21 грудня 1866 морська комісія схвалила торпеду Whiteheads-Luppis’ і доручила розпочати дослідне виробництво. На 1868 Вайтгед розробив дві модифікації торпеди з різною вагою вибухової речовини і систему контролю глибини і напрямку[en]. Завдяки цьому австрійський флот купив 1869 права на торпеду Вайтгеда, швидкість якої на 1877 довели до 18 вузлів при дальності 830 метрів. Одночасно Вайтгед зберіг право продажу торпеди іншим країнам і після демонстраційних запусків право на неї 1871 купив Royal Navy. Згодом торпеди почали купувати флоти інших держав. З 1880-х років розпочали розгортання торпедних човнів під торпеди Вайтгеда, розробляти проекти їхнього застосування з підводних човнів. Але залишалась проблема відхилення від курсу через вітер, хвилі. Її вирішував гіроскоп австрійського інженера Людвіга Обрі[en], права на який купив 1896 Вайтгед.
Серійне виробництво торпед розпочали 1872 у британському Королівському арсеналі[de] Вулвича. Американська компанія E. W. Bliss[en] купила права і 1892 розпочала виготовлення торпед для флоту США. Завод Stabilimento Tecnico di Fiume відкрили 1873, але через два роки він збанкрутував. Тому Роберт Вайтгед реорганізував її 1875 у Torpedo-Fabrik von Robert Whitehead (згодом Whitehead & Co.). Після смерті 1905 Роберта Вайтгеда спадкоємці продали підприємство компаніям Vickers Limited і Armstrong Whitworth, які володіли нею до початку війни.
-
Схема торпеди. 1891
-
Гіроскоп Обрі. 1895
-
Аргентинські моряки біля торпеди Вайтгеда. Фіума. Австро-Угорщина. 1888
-
Торпеда Вайтгеда Mark III. Род-Айленд. 1894
-
Фабрика Whitehead & Co. Фіуме. 1910
Флоти-оператори
ред.- •Ц.к. Крігсмаріне
- •Royal Navy
- •Кайзерліхе Маріне
- •Регіа Маріна
- •Маріне Націонале
- •Військово-морські сили США
- •Імперський флот Росії
- •ВМС Бельгії
- •Королівські ВМС Данії
- •Королівські ВМС Норвегії
- •ВМС Швеції
- •ВМС Португалії
- •ВМС Чилі
- •ВМС Аргентини
- •ВМС Греції
Модифікації
ред.Модель (рік виробництва) | Довжина, м | Матеріал корпусу | Вага торпеди, фунт | Вага вибухової речовини, фунт | Швидкість ходу, вузлів | Дальність ходу, ярд | Вартість (фунт стерлінгів) |
---|---|---|---|---|---|---|---|
356-мм (1866) | 265 | 18 | 7 | 200 | |||
356-мм (1868) | 346 | 40 | 7 | 200 | |||
406-мм (1868) | 650 | 67 | 7? | 600 | |||
356-мм (1875)[2] | 530 | 26 | 18 | 600 | |||
381-мм (1882) | 5,7 | Сталь чи бронза | 904 | 94 | 21 | 800 | 350 (С)[3], 380 (Б) |
356-мм (1882)[4] | 498 | ? | 24 | 400 | |||
356-мм (1883) (збільшено 14") | 117 | 20 | 800 | ||||
356-мм (1883)[5] | 581 | 44 | 21 | 650 | |||
305-мм (1883) | 272 | 33 | 21 | 200 | |||
356-мм MkV (1886)[6] | 660 | 58 | 24 | 600 | |||
457-мм (1890) Mk 1B | 1236 | 198 | 30 | 800 при 27,5 вузлах | |||
457-мм (1892) Mk 2 | 845 | 118 | 30 | 800 при 27 вузлах | |||
457-мм (1893) Mk 2 (Тип C) | 1232 | 132 | 1500 при 28,5 вузлах | ||||
457-мм (1906) | 1609 | 220 | 35 | 1000 | |||
457-мм (1908) | 1609 | 253 | 42 | 1090 на 42 вуз., 2190 при 34 вузл. 4370 на 28 вузл. |
|||
457-мм RGF Mk VII (1908) | 1553 | 200 | 41 | 5500 на 41 вузл., 3000 при 34 вузл. |
|||
457-мм (1911) | 1620 | 253 | 42 | 1090 на 42 вуз., 6560 при 27 вузл. |
|||
457-мм (1911) | 1743 | 220 | 44 | 6560 на 31 вуз., 2190 при 44 вузл. |
Подальші розробки
ред.Вайтгедом було розроблено ряд торпед для ВМС США. Компанія E. W. Bliss Company[en] з Брукліну 1892 розпочала виготовлення 100 Whitehead Mark 1 torpedo[en] з гіроскопом Людвіга Обрі[en], 1892 Whitehead Mark 1B torpedo[en], 1893 Whitehead Mark 2 torpedo[en], 1893 Whitehead Mark 2C torpedo[en].
Примітки
ред.Джерела
ред.- Delgado, James P. (2011). Silent Killers: Submarines and Underwater Warfare. Osprey Publishing. стор. 74. ISBN 978-1-84908-365-2 (англ.)
- Gray, Edwyn. The Devil's Device: Robert Whitehead and the History of the Torpedo, Annapolis: Naval Institute Press, 1991 310pp, ISBN 0-87021-245-1 (англ.)
- Wilson, H. W. Ironclads in action;: A sketch of naval warfare from 1855 to 1895, London: Sampson Low, Marston and Company, 1895, Fourth Edition 1896 (Two Volumes), pre ISBN (англ.)