Тотоєскул Макарій Васильович
Тотоєскул Макарій Васильович (19.03.1872, Іспас — 1938, Чернівці) — український учитель, залізничний службовець, член української ліквідаційної комісії у Відні, сотник УГА.
Тотоєскул Макарій Васильович | |
---|---|
Народився | 19 березня 1872 Іспас |
Помер | 1938 Чернівці |
Діяльність | військовослужбовець |
Біографія
ред.Родина та навчання
ред.Народився в с. Іспас, повіт Вижниця (тепер Вижницького р-ну Чернівецької обл.) в сім'ї резеша (дрібного шляхтича) Василя Тотоєскула та Ганни, уродженої Продан з Неполоківців, повіт Кіцмань. Батько Тотоєскула В. М. та Тотоєскула Н. М. В 1884/1885 навчальному році навчався в 1-му класі Чернівецької вищої державної гімназії, згодом навчався в державній учительській семінарії в Чернівцях, де в 07.1892 р. склав матуральні іспити.
Працював помічником учителя. В 09.1894 р. іменований тимчасовим учителем в Іспасі. З 1896 р. учитель в с. Слободзія Банилів повіт Вижниця (тепер Вижницького р-ну Чернівецької обл.). Був одружений з Адольфіною, уродженою Куліцькою, римо-кат. віросповідання, дочкою власників крамниць взуття в Чернівцях, Учителюючи в Іспасі та поблизьких селах мешкав з дружиною на родинному обійсті Тотоєскулів (буд. № 164 в Іспасі), де й народилися його обидва сини Володимир і Нестор. В 07.1914 р. міністерство внутрішніх справ визнало належність до австрійського лицарського стану Макарія Тотоєскула як прямого і шлюбного нащадка стародавного молдавського боярського роду. Згідно з рішенням Крайового виділу Буковини від 27.07.1914 р. М. Тотоєскул та його нащадки отримали право використовувати шляхетський придомок до свого прізвища Ritter von.
Служба на залізничній станції
ред.З 03.1899 р. поступив добровольцем на службу на залізничній станції Іцкани біля Сучави на Південній Буковині (тепер Румунія). З 05.1900 р. іменований Станіславською дирекцією залізниць аспірантом-добровольцем в Іцканах. З 01.1903 р. іменований асистентом залізниць на станції Руда, в 1904 р. на станції Лужани, в 1905—1906 рр. на станції Милішівці, в 1907—1908 рр. на станції Фольксґартен в Чернівцях. В 10.1908 р. переведений на роботу асистента на станцію Чернівці. З 07.1909 р. іменований ад'юнктом залізниць в Чернівцях. З 01.1915 р. іменований інспектором на станції Чернівці, в 1916 р. переведений інспектором на станцію Фольксґартен в Чернівцях, де він пропрацював до 1918 р. Працюючи на різних буковинських залізничних станціях, мешкав в службових приміщеннях цих станцій. В Чернівцях напередодні Світової війни мешкав за адресою Шітценґассе, 7а, згодом Штайнґассе, 12.
Військова служба
ред.Військову службу розпочав однорічним добровольцем, унтер-офіцером резерву. В 12.1893 р. іменований лейтенантом піхоти в резерві 41-го полку піхоти. З 11.1902 р. переведений в неактивний стан лейтенантом 22-го полку піхоти крайової оборони «Чернівці». З 05.1917 р. іменований обер лейтенантом піхоти 22-го полку стрільців крайової оборони в резерві. Нагороджений бронзовою пам'ятною ювілейною медаллю для збройних сил і для жандармерії, ювілейним хрестом для цивільних службовців.
Після розвалу Австро-Угорської монархії став на службу в українську армію як поручник УГА. За дорученням уряду ЗУНР виїхав в 11.1918 р. до Києва, а в 12.1918 р. до Відня, де працював в українській ліквідаційній комісії. З 01.03.1919 р. іменований сотником піхоти при Ліквідаційній комісії у Відні.
Останні роки життя
ред.Привізши в Чернівці тіло померлого в Клужі старшого сина Нестора, спорудив родинну гробницю Тотоєскулів в кварталі № 33 Руського цвинтаря в Чернівцях, в яку переніс з гробівця Куліцьких і прах молодшого сина Володимира. В 1920-х-1930-х рр. усамітнено мешкав в с. Іспас. Похований в Чернівцях на Руському цвинтарі в родинному гробівці під німецькомовним написом: «Macarius R. v. Totoescul. Insp. C. F. R. ✵ 1872 — ✝ 1938».
Література
ред.- Programm des k. k. Ober-gymnasiums in Czernowitz in dem Herzogtume Bukowina für das Schuljahr 1885. Чернівці, [б. д.] [1885]. — C. 77.;
- Adelszuerkennung. // «Czernowitzer Allgemeine Zeitung». — 1914. — 26 липня.;
- Спис іменовань у війську Західної Області Української Народньої Републики, з днем 1. марта 1919. // «Вістник Державного Секретаріяту Військових Справ». — 1919. — Ч. 8. — 25 березня. — С. 2.;
- Лакуста С. Памяти героїв. // «Час». — 1930. — 14 жовтня.; — 1931. — 5 червня.;
- Микитюк Д. Українська Галицька Армія у 40-річчя її участи у Визвольних Змаганнях в 1918—1920 рр. Матеріяли до історії. Том ІІ. Вінніпеґ, 1960.– С. 313.
- Старик В. Тотоєскул Макарій Васильович. Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Том 4. Івано-Франківськ 2021. — С. 97
Це незавершена стаття про вояка чи воячку Української галицької армії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |