Вікіпедія

Фаршід Муссаві

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Фаршід Муссаві (англ. Farshid Moussavi; народилася у 1965 році) — британська архітекторка, яка народилася в Ірані, засновниця архітектурного бюро Farshid Moussavi Architecture (FMA) і практикуюча професорка факультету дизайну Гарвардського університету. Вона була співзасновницею і директоркою архітектурного бюро Foreign Office Architects[1] (FOA) до червня 2011 року.

Фаршід Муссаві
Народження1965(1965)
Шираз, Іран
КраїнаВелика Британія Велика Британія
НавчанняУніверситет Данді, Архітектурна школа Бартлетт, Університетський коледж Лондона, Гарвардський університет
Діяльністьархітекторка, педагог
Найважливіші спорудиМіжнародний Пасажирський Термінал (Йокогама), Комплекс Джона Льюїса (Лестер), Музей сучасного мистецтва (Клівленд), Рейвенсборн коледж (Лондон), Флагманський бутік Вікторії Бекхем (Лондон)
Наукові праці«Функція орнаменту», «Функція форми» та «Функція стилю»
ЧленствоКоролівська академія мистецтв
ЗакладГарвардський університет і Віденська академія мистецтв
НагородиНагорода Королівського інституту британських архітекторів (2004, 2005, 2006, 2008, 2009, 2011), Нагорода за топографію на 9-му Архітектурному Бієнале у Венеції (2004), Міжнародна Архітектурна Премія (2010)
Сайтfarshidmoussavi.com
CMNS: Фаршід Муссаві у Вікісховищі

Кар'єра

ред.

Фаршід Муссаві народилася у 1965 році в Ірані і емігрувала до Лондона у 1979 році.[2][3] Вона вчилася на архітектурному факультеті Університету Данді, в архітектурній школі Бартлетт Університетського коледжу Лондона і отримала ступінь магістра архітектури у Вищій школі дизайну Гарвардського університету. Муссаві вперше стала відомою завдяки роботі у FOA, що було засноване нею у 1995 році. До того вона працювала у будівельній майстерні Ренцо Піано та у Office of Metropolitan Architecture (OMA) перш ніж повернутися до Лондона, щоб викладати в архітектурній школі Архітектурної Асоціації і почати свою власну практику у Foreign Office Architects (FOA)[1]. У FOA Муссаві була однією з авторів Міжнародного Поромного термінала в Йокогамі, Японія, проект якого був поданий на міжнародний архітектурний конкурс у 1995 році і здобув нагороду. Також вона реалізувала велику кількість міжнародних проектів, у тому числі комплекс Джона Льюїса в Лестері, Англія і торговий комплекс Мейдан в Стамбулі, Туреччина.

У червні 2011 року, Фаршід Муссаві заявила про відкриття свого нового архітектурного бюро Farshid Moussavi Architecture (FMA), що знаходиться у Лондоні.[4] В жовтні 2012 року був відкритий для публіки Музей сучасного мистецтва у Клівленді, який став першим музеєм та першою будівлею в Америці для FMA. В серпні 2012 року інсталяція FMA під назвою «Архітектура і аффекти» була представлена на 13-й Міжнародній архітектурній виставці у рамках Венеціанського бієнале в Італії. FMA також проектували перший магазин Вікторії Бекхем в Лондоні, який відкрився у вересні 2014 року. Зараз бюро працює над низкою міжнародних проектів, у тому числі житловими комплексами в Монпельє і в районі Дефанс у Парижі, Франція, а також офісною будівлею в Лондоні, Велика Британія. Бюро стало фіналістом конкурсу на проектування музею і освітнього центру для Політехнічного музею та Московського державного університету імені М. В. Ломоносова, а також одним з переможців міжнародного конкурсу для нової штаб-квартири Міжнародний олімпійський комітет в Лозанні, Швейцарія.

Фаршід Муссаві входила до складу багатьох проектних комітетів, у тому числі до консультативної групи мера Лондона з проектування, комітету з присудження золотих та президентських медалей Королівського інституту британських архітекторів, комітету премії Стерлінга і Венеціанського архітектурного Бієнале. Вона була головою журі премії Ага Хана з архітектури у 2004 році і членкинею комітету премії у 2005—2015 роках. Вона була зовнішньою екзаменаторкою Королівського коледжу мистецтв в Лондоні у 2010—2013 роках та факультету мистецтв, архітектури та дизайну сера Джона Касса у 2014—2016 роках, а також є колумністкою The Architectural Review. Зараз Фаршід Муссаві є зовнішньою екзаменаторкою в Архітектурній Асоціації в Лондоні і виконує обов'язки у науковій раді Лондонської школи архітектури. Вона також є попечителькою галереї Уайтчепел, а також Архітектурної фундації у Лондоні з 2009 року.

Дослідження

ред.
 
«Функція орнаменту», Фаршід Муссаві і Майкл Кубо.
 
«Функція форми», Фаршід Муссаві.

Разом з архітектурною практикою Фаршід Муссаві проводить багаторічну дослідницьку діяльність в академічній та професійній сфері архітектури. З 2005 року вона є практикуючою професоркою у Вищій школі дизайну Гарвардського університету.[5] До того Муссаві викладала в архітектурній школі Архітектурної Асоціації в Лондоні упродовж восьми років (1993—2000), і згодом була призначена головою Академії образотворчих мистецтв у Відні (2002—2005). Вона була запрошеною професоркою з архітектури в Інституті Берлаге в Роттердамі, Вищому Архітектурному Інституті Сінт-Лукас у Генті, а також в Каліфорнійському університеті у Лос-Анджелесі, Колумбійському університеті та Принстонському університеті в США.

Дослідницька робота Муссаві, яка розпочалася ще під час навчання в архітектурній школі Архітектурної Асоціації на початку 90-х років, сфокусована на визначенні інструментів, які дозволяють проектуванню поєднувати архітектурні форми з інтелектом і творчими можливостями. Замість того, щоб імпортувати теоретичні моделі з інших галузей, Муссаві орієнтується на тому, що є саме архітектурним, досліджуючи потенціал діаграм, інформаційних технологій, ландшафту, іконографії, нових технологій будівництва, мозаїки, як інструменти, які можуть бути використані при розробці альтернативних теоретичних моделей для архітектурної практики.

З 2004 року дослідницька робота Муссаві була зосереджена переважно на тому, як архітектура включає в себе інтелектуальне зосередження матерії, впливаючи на кожну форму, надаючи їй відчуття. На її роботу з естетики вплинув цілий ряд філософів, зокрема Спіноза, Жіль Делез і Фелікс Гваттарі. Виходячи з робіт Жіля Делеза з впливу, Муссаві припускає, що вплив архітектурних форм відіграє важливу роль у повсякденному житті людей і в культурі, яка розвивається завдяки ним. Як активні сили, вони впливають на характер мислення і поведінки. Муссаві стверджує, що, для того, щоб культура розвивалася, архітектура повинна надавати новий вплив. Це не те, що архітектурні форми представляють собою ззовні, а те, як вони ефективно функціонують, що робить архітектуру вирішальною культурною практикою.

Фаршід Муссаві опублікувала три книги: «Функція орнаменту», «Функція форми» та «Функція стилю», які, у поєднанні з її викладацькою діяльністю у Гарварді, досліджують роль впливів у сучасній архітектурі.

Вибрані проекти

ред.
 
Соціальне житло у Мадриді
 
Житловий комплекс в районі Дефанс, Париж
 
Музей сучасного мистецтва у Клівленді

Farshid Moussavi Architecture

ред.
  • Флагманський бутик Вікторії Бекхем, Лондон, Велика Британія (2014)
  • Офісний комплекс на Фенчьорч-Стріт, 130, Лондон, Велика Британія (2013—2019)
  • Житловий комплекс «La Folie Divine», Монпельє, Франція (2013–триває)
  • Музей сучасного мистецтва, Клівленд, Огайо (2012)
  • Житловий комплекс в Дефансі, Париж, Франція (2011—2016)
  • Інсталяція на 13-й Міжнародній архітектурній виставці у рамках Венеціанського бієнале, Італія.(2012)

Foreign Office Architects

ред.
  • Міжнародний Пасажирський Термінал, Йокогама (1995—2002)
  • Готель Bluemoon, Гронінген (1999—2000)
  • Штаб-квартира поліції, Ла-Віла-Джойоза (2000-3)
  • Береговий парк з відкритими аудиторіями, Барселона (2000-4)
  • Штаб-квартира Dulnyouk Publishers, Пхаджу (2000-5)
  • Муніципальний Театр, Торрев'єха (2000-6)
  • Універмаг і кінокомплекс Джона Льюїса та пішохідні мости, Лестер (2000-8)
  • Британський павільйон на Міжнародному архітектурному Бієнале у Венеції (2002)
  • Мастерплан регенерації території Lower Lea Valley до Літніх Олімпійських ігор 2012 року, Лондон (2003)
  • La Rioja Technology Transfer Centre, Логроньйо (2003-7)
  • Офісний комплекс Trinity EC3, Лондон (2003-)
  • Іспанський павільйон на Міжнародній виставці Expo 2005, Префектура Айті (2004-5)
  • Соціальне житло, Мадрид (2004-7)
  • Вілла в Педральбес, Барселона (2004-8)
  • Офісний комплекс D-38, Барселона (2004-10)
  • Торговий комплекс Мейдан і багатофункціональний комплекс, Стамбул (2005-7)
  • Рейвенсборн коледж на півострові Гринвіч, Лондон (2005-10)
  • Світовий Бізнес-Центр, Пусан (2006-)
  • Житлові будівлі KL Central Plot D, Куала-Лумпур (2006-)
  • Багатофункціональний комплекс в кварталі Sevenstone, Шеффілд (2007-)
  • Станція Юстон, Лондон (2008-)
  • Багатофункціональне розширення торгового центру West Quay II, Саутгемптон (2008-)
  • Станція Нью-Стріт, Бірмінгем (2008 -)

Вибрані нагороди

ред.
  • Премія Енріка Міральєсі з архітектури (2003)
  • Премія Канагави з архітектури в Японії (2003)
  • Міжнародна нагорода Королівського інституту британських архітекторів (2004)
  • Нагорода за топографію на 9-му Архітектурному Бієнале у Венеції (2004)
  • Нагорода Чарльза Дженкса з архітектури (2005)
  • Міжнародна нагорода Королівського інституту британських архітекторів (2005)
  • Міжнародна нагорода Королівського інституту британських архітекторів (2006)
  • Європейська нагорода Королівського інституту британських архітекторів (2008)
  • Європейська нагорода в області бізнесу з питань навколишнього середовища (2008)
  • Нагорода Urban Land Institute за досконалість (2008)
  • Нагорода Королівського інституту британських архітекторів (2009)
  • Нагорода благодійної організації Civic Trust (2010)
  • Нагорода Міжнародної Ради торгових центрів (2010)
  • Міжнародна Архітектурна Премія (2010)
  • Нагорода Королівського інституту британських архітекторів за проект Рейвенсборн Коледж (2011)

Книги і статті

ред.
Книги
Статті

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Foreign Office Architects [Архівовано 11 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Kenrick, Vivienne (28 вересня 2002). Farshid Moussavi. The Japan Times (амер.). Процитовано 11 лютого 2023.
  3. ↑ Gill, Michael (16 грудня 2012). MOCA and the Dome of Heaven. Collective Arts Network - CAN Journal (амер.). Процитовано 11 лютого 2023.
  4. ↑ Moore, Rowan (16 листопада 2014). Farshid Moussavi: ‘We are in a world where ideas migrate’. The Observer (брит.). ISSN 0029-7712. Процитовано 11 лютого 2023.
  5. ↑ Farshid Moussavi | Artist | Royal Academy of Arts. www.royalacademy.org.uk. Процитовано 11 лютого 2023.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wiki.x.io/wiki/Фаршід_Муссаві