Вікіпедія

Фельдзер Костянтин Львович

Костянтин Львович Фельдзер (фр. Constantin Feldzer; 12 жовтня 1909, Київ — 29 грудня 1988, Париж) — французький льотчик-винищувач російського походження, в роки Другої світової війни служив у складі ескадрильї «Нормандія-Німан».

Фельдзер Костянтин Львович
фр. Constantin Feldzer Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження12 жовтня 1909(1909-10-12) Редагувати інформацію у Вікіданих
Київ, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть1988 Редагувати інформацію у Вікіданих
Париж Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняПер-Лашез Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Війни / битвинімецько-радянська війна Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Воєнний хрест Медаль «За військове поранення» медаль Опору Escapees' Medal Médaille de l'Aéronautique офіцер ордена Почесного легіону кавалер ордена Визволення

Біографія

ред.

Народився в сім'ї присяжного повіреного Льва Леонтійовича Фельдзера (1876—1928), випускника юридичного факультету Київського імператорського університету, з одного із найзаможніших єврейський сімейств Півдня Росії[1][2]. Дід, потомствений почесний громадянин Леонтій Тимофійович (Тевелевич) Фельдзер, працював у банківській справі та будівельному виробництві, був членом ради Центрального банку товариств взаємного кредиту та ради Одеського купецького банку; прадід, купець першої гільдії[3] Тевель Ліберович Фельдзер, був одним з найбільших орендарів у єврейських землеробських колоніях Херсонської губернії, гласним Херсонського губернського земського зібрання (1875—1892) та почесним блюстителем херсонських казенних єврейських училищ 1-го розряду.[4][5][6][7] Л. Л. Фельдзер входив до складу очолюваної Л. М. Яснопольским редакції «Банкової енциклопедії» у двох томах (Киев: Издательство «Банковой энциклопедии», 1914 і 1917)[8]. У 1920 році Лев Леонтійович Фельдзер, як юрисконсульт посольства Швеція, був евакуйований з усією родиною та оселився в Парижі.

Костянтин Фельдзер закінчив ліцей Мішле та Військову школу Бреге. Вступив у Військово-повітряні сили Франції, отримав свідоцтво льотчика в 1929 році.

У вересні 1939 року в званні ад'ютанта Фельдзер був приписаний до винищувальної групи 3/10, брав участь у повітряних боях в небі над Францією. 14 травня 1940 року в одному з боїв збив Messerschmitt Bf.109. Після поразки французьких військ 17 червня 1940 року був демобілізований, проте вирішив продовжити воювати. Разом із групою французьких і польських льотчиків зробив спробу нелегально потрапити на зафрахтованому судні в Північну Африку та приєднатися до військового угруповання союзників. На шляху з Марселя в Гібралтар терпить корабельну аварію і його виносить на берег Ібіси, де його іспанська влада інтернує і висилає назад до Франції.

20 грудня Фельдзер під вигаданим ім'ям знову намагається досягти Африки. В Алжирі його заарештовують та засуджують на один рік каторжних робіт. У листопаді 1942 року він виходить на волю, проте 16 листопада його знову заарештовують і саджають до в'язниці за підтримку англо-американських військ у висадці у Північній Африці. Після переходу Тунісу на бік союзників 1 січня його звільняють та повертають до авіації. 23 травня 1942 року вступає до винищувальної групи 2/7 у складі Британських Королівських повітряних сил та Повітряних сил США, в якій брав участь у 40 вильотах на Спітфайрі під час Туніської кампанії. 11 червня 1943 року біля острова Пантеллерія збив Junkers Ju 88.

У 1943 році вступає добровольцем у третю ескадрилью «Нормандія — Німан», у складі якої бере участь у різних бойових завданнях. 1 серпня 1944 року під час бою над Східною Пруссією його літак збивають. Фельдзеру, незважаючи на важке поранення, опіки та тимчасову втрату зору, вдається приземлитися на парашуті біля ворога. Його беруть у полон і поміщають до табору для радянських військовополонених, де він утримувався з іншим пілотом «Нормандії — Німан» Жаном Беісадом. 6 березня 1945 року разом із двома радянськими офіцерами йому вдається втекти. 25 березня він сягає Дармштадта, що знаходився на кордоні німецько-американського фронту, перетинає фронт і добирається до Парижа[9].

Костянтин Фельдзер, який вважався двічі загиблим, насилу домагається відновлення в лавах французьких ВПС у званні молодшого лейтенанта, проте через гострі конфлікти з керівництвом залишає військову службу. Він продовжив свою кар'єру у ВПС, ставши заступником куратора музею авіації. Із 1955 по 1974 рік працював у французькій вугільній компанії «Charbonnages de France», що співпрацювала з радянською вугільною промисловістю. У 1979 році служив у Суецькому банку, на початку 1980-х працював журналістом у Москві. У 1987 році видав у Парижі книгу «On y va, aventures d'un pilote français» («Вперед, пригоди французького пілота»). Помер у грудні 1988 року в Парижі, похований на цвинтарі Пер-Лашез .

Сім'я

ред.

Засновниками династії промисловців, банкірів та землевласників Фельдзера були брати Лібер, Йосип, Леонтій та Іона Фельдзери, орендарі земельних ділянок в єврейських землеробських колоніях Херсонської губернії[10] .

  • Брати — військові льотчики Вадим Фельдзер (1907—1944, потрапив у полон, розстріляний) та Олексій Фельдзер (1913—1937, загинув під час польоту). Племінники (сини Вадима Фельдзера та Олени Ісааківни Маршак) — льотчик і діяч у галузі аеронавтики Жерар Фельдзер (нар. 1944), директор Музею аеронавтики в Ле-Бурже (2005—2010)[11][12]; Жорж Фельдзер, також директор Музею аеронавтики в Ле-Бурже[13][14].
  • Дядьки (брати батька) — Самуїл Леонтійович Фельдзер, присяжний повірений, що разом із батьком К. Л. Фельдзера фігурував у протоколах справи про вбивство Столипіна; Еммануїл Леонтійович Фельдзер (1886—1963), банкір та чоловік першої коханої поета Бориса Пастернака Іди Давидівни Висоцької (дочки торгівця Давида Вульфовича Висоцького)[15]. Дружина дядька — Надія Олександрівна Фельдзер (1880—1944), була дочкою адвоката О. С. Гольденвейзер, сестрою адвоката та громадського діяча О. О. Гольденвейзера, антрополога О. О. Гольденвейзера та економіста Е. О. Гольденвейзера[16][17].

Примітки

ред.
  1. ↑ Lucien Steinberg «The Participation of Jews in the Allied Armies»
  2. ↑ Vadim Feldzer (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 грудня 2015. Процитовано 27 листопада 2015. [Архівовано 2015-12-08 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Херсонская губернская земская управа (1866)
  4. ↑ Гласные Херсонского губернского земского собрания
  5. ↑ Списки гласных Херсонской городской Думы
  6. ↑ Витебскому трамваю — 113 лет. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 27 листопада 2015. [Архівовано 2015-12-08 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Казённые еврейские училища 1-го разряда: Т. Л. Фельдзер був також меценатом та одним із засновників першого херсонського театру (1889).
  8. ↑ Предисловие ко второму тому «Банковой энциклопедии» (1917)
  9. ↑ Пономаренко Василий Лаврентьевич
  10. ↑ История земель, на которых построен храм
  11. ↑ Le secrétaire d'Etat aux Anciens combattants et à la Mémoire, Kader Arif, était, hier, en Haute-Loire pour une cérémonie en la mémoire de Valdim Feldzer
  12. ↑ Kader Arif rend hommage à un résistant d’Aurec-sur-Loire. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 27 листопада 2015.
  13. ↑ L'aviation verte au Bourget
  14. ↑ Georges Feldzer. Архів оригіналу за 11 грудня 2015. Процитовано 2 липня 2022. [Архівовано 2015-12-11 у Wayback Machine.]
  15. ↑ Christopher J. Barnes «Boris Pasternak: A Literary Biography»
  16. ↑ Материалы допросов Д. Г. Богрова [Архівовано 2015-12-08 у Wayback Machine.].
  17. ↑ Протокол допроса Д. Г. Богрова от 6 сентября 1911 года

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Фельдзер_Костянтин_Львович&oldid=43915644